5. Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні

Після Поетики Арістотеля (напис прозою), а також Горація (написана віршами) подальні поетики розвивались в передовій Зх Європі (поетика Буальо – 17 століття). У відсталій СХ Європі – в 1 університеті на 3 країни – Києво-Мог академії.

Це була дата норм поетик – всі говорили про те, як правильно складати худ текст, унорм творчість на осн ант зразках (опирались на класиків рим літ-ри, наслідували минулі канони).

Але кожен автор по своєму унормовує творчість, тому навчає своїх спудеїв писати вірші по-своєму. Унормованість продовжувалась в Зх Євр – до 18 століття; в Сх Євр – до 19 ст.

Нова літ-ра в Росії поч. з Гоголя і Пушкіна. В Україні – зі Сковороди.

6. Початок філософсько-естетичних рефлексій стосовно літератури

Естетика як наука поч. зародж в Зх Європі в 17-18 столітті., коли філософія починає розмірковувати, що таке мистецтво і його роль в житті суспільства (Дідро, Лессі)

Найвище досягнення зх.-євр естетики – ЕСТЕТИКА Гегеля (великий поплогіст, все логічно впорядкував. Розроб. Вчений профіль мистецтва, його види і специфіку, структуру кожного виду). В своїх філ. Рефлексіях спирався на античні тексти («Пісня про Ігоревий похід»).

В Зх Євр збереглась майже вся ант література (в Італії на поч. 20 ст була латина)

В.Бунський першим спробував перевести ситему Гегеля і покласти її на суч літ., на матеріалі рос літ-ри (написаний роман є епосом нового часу)

7. Зародження та розвиток академічного літературознавства

На поч. 19 століття в Євр починає широко розв шкільна і університетська освіта, має масовий характер.

• Поява белетристики, масової худ культури, друку

• На початку 20 ст книги стали доступними для масового читання

• Зявились рефлексії щодо масової літератури

Школи в літературознавстві – академічні. Перші 2 школи зародились за доби Романтизму (Біографічна та Міфологічна), Біографічна засн. француз.вчений Шарль Ог. Сент-Бев осн.пол.: творчість письменника залежить від його біографії. Відповідно аби зрозуміти твір слід вивчити біографію. Джерела вивч.біограф.: щоденники, нотатки, листування, спогади знайомих.. Подальше життя цієї школи 1)у певній мірі засади цієї школи входять в історико-літературні курси 2)створюються наукові і белетристичні біографії письменників. 3)переосмислення ідей цієї школи з точки зору фрейдизму (психоаналізу) Міфологічна одними з засн..були брати Грімм. Звернулася до фольклору до усн.нар.творчості европ.народів. почали збирати фольклор і вводити в науковий обіг. Народна творчість є чимось високим, тому з цієї школи почали вивчати фольклор (збирали тексти, осмисл і писали їх для дітей, щоб вони зростали на рідному фольклорі.) Подальший розвиток: 2 пол. 19ст. компаративістське вивчення фольклору різних народів.

8. Основні течії в академічному літ-ві в першій пол. 19 століття

1пол.19ст. міфологічна та біографічна школи.

Міфологічна школа. На початку XIX ст. у німецькій фольклористиці та літературознавстві виникає міфологічна школа, яка ґрунтувалася на естетиці Ф.В.Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів. Вони дотримувалися думки, що міф — основне джерело поезії.

У XX столітті міфологічну теорію розвиває швейцарський вчений Карл Густав Юнг, який вважав, що в людській психіці незалежно від зовнішнього середовища виникають першообрази або архетипи. Вони мають вплив на формування естетичних поглядів людини.

Продовженням міфологічної школи у літературознавстві та фольклористиці став неоміфологічний напрям, який оновив інструментарій міфологічних студій. Сучасні дослідники використовують здобутки психоаналізу, теорії архетипів Юнга, результати антропологічних досліджень Дж. Фрейзера та К. Леві-Строса, досвід архетипної критики Н. Фрая. У праці "Анатомія критики" Н. Фрай розглядає історію світової літератури як рух замкнутим колом, як циркулювання ідей. Він стверджує, що, відмежовуючись від міфу, література знову повертається до нього.

2пол.19ст. Культурно-історична школа. Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828—1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798— 1857 pp.). творчість письменника залежить від соціального стану суспільства. Письменник віддзеркалює стан суспільства у своїх текстах, змальовує типові соц.хар. в тип.соц.обстав.життя. За творчістю письм. можна встановити стан певного сусп. тієї чи іншої доби. Відображає філософію позитивізму, тобто позитивних знань (суспільство і природу і все взагалі можна пізнати, наука може все).

Заслуга І. Тена в тому, що він намагався пояснити особливості мистецтва об'єктивними суспільними умовами. Недоліком є те, що вчений обмежував літературу відображенням, ігнорував специфіку мистецтва, його естетичну своєрідність, прирівнював художні твори до історичних джерел.

Компаративізм. Поширеним методом вивчення літературного процесу є компаративізм (порівняльно-історичний). Його засновник німецький орієнтолог Теодор Бенфей (1809—1881 рр.), досліджуючи давньоіндійську літературу, помітив, що мотиви багатьох казок, байок, притч є у літературі різних народів Європи. У передмові до збірника індійського фольклору "Панчатантра" Теодор Бенфей писав, що подібні мотиви і сюжети в творах різних літератур є наслідком запозичень, міграції ідей, образів, фабул.

Якісні перетворення в літературознавстві кінця 19-поч 20 століття (= літ критика доби модернізму)

На межі 19-20 століття вчені-літературознавці є критичними і вільними есеїстами, займаються звич і науковою роботою.

на межі 19 і 20 ст. відбувається антипозитивіський злам в гуманітаристиці. Наступає доба модернізму. З добою модернізму приходять наступні теорії мистецтва: 1) теорія Ніцше про аполонівський і діонісійський першопочатки Аполон – гарм., Діоніс – дисгарм. 2) ідея про надлюдину, кожен має намагатися стати надлюдиною, тобто особливою істотою яка зневажає натовп.

Анрі Берксон (франс) є засновником інтуїтивізму (напрям філософ) будь-яке раціональне знання нічого не варте, воно не може проникнути в сутність мистецтва. Пізнання має будуватись лише на інтуїції, тобто наукові знання нічого не варті. Теорія надлюдини Ніцше мала вплив на неоромантизм (твор.Горького, Дж.Лондона) А Берксон мав вплив на розвиток психологізму в мистецтві. Марсель Пруст мав вплив на подальший сюрреалізм (Далі)

Позитивізм (раніше) потрактовував, що людина може осмислити себе і свою роль і сусп.-ві, вона здатна здобути знання про щось.

Антипозитивізм починається з Фройда (відкрив несвідоме), Ніцше (осн його вчення – заперечення прогресу), А.Бергсона (інтеграція виходить на 1 план - неусвідомлене).

В 10 рр ХХ ст. в Рос імперії зародж школи рос формалізму, Форма – це все, зміст – ніщо

Нова форма постає, оскільки стара втрачає цікавість, автоматизується.