- •Зародження літ-ва як поетики і риторики в античності
- •Основні ідеї Поетики Арістотеля
- •3.Унормованість поет творчості Горацієм в «Посланні до пісонів»
- •Н.Буало як теоретик класицизму
- •Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні
- •Початок філософсько-естетичних рефлексій стосовно літератури
- •7. Зародження та розвиток академічного літературознавства
- •Основні течії в академічному літ-ві в першій пол. 19 століття
- •9. Розвиток нової літературознавчої думки в хх столітті
- •10. Сучасні розгалуження та парадигми науки про літературу
- •11. Філософські основи євр модернізму та їх відображення в літературознавстві
- •12. Творчість ф.Ніцше: концепція аполлонівського і діонісійського початків в мистецтві
- •13. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів ф.Ніцше
- •14.Основні ідеї а. Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •4. Принцип інтерпретації прочитаного.
- •6. Принцип циклічності, або герменевтичного кола.
- •16.Поступ герменевтики у працях Гадамера.
- •17. Психоаналіз Фройда та його вплив на літературознавство.
- •18. Вчення з. Фройда про едипів комплекс і наука про літературу.
- •19. Потяг до смерті( танатосу) за з.Фройдом і втілення цього комплексу у художній практиці майстрів красного письменства.
- •21. Варіативність аналітичної рецепції худ текстів за міфокритичною методологією.
- •22. Школа російських формалістів та її вплив на структурально-семіотичні студії.
- •23.Основні літературознавчі ідеї бахтіна
- •25. Концепти теорії жанрів бахтіна
- •26. Подальший розвиток ідей бахтіна
- •27 Структуралізм
- •28 Наратологія
- •29 Методологія семіотичних студій
- •30 Відмінності між модернізмом і постмодернізмом
- •31 Постструктуралізм м. Фуко
- •32 Деконструктивізм жака дерріди
- •33 Роль і місце теорії літ – ри в контексті гуманітарних наук поля де манна
- •35 Образ діви марії за ю. Крістевою
- •36. Осн ідеї елейн шовалтер
- •37 Розвиток поняття література
- •38 Літературність
- •39. Образна природа мистецтва слова.
- •41. Основні функції художньої словесності.
- •42. Основні види художньої літератури.
- •43. Історизм поняття автор.
- •44. Автор у творі та автор як реальна особа.
- •45.Реципієнт 53. Реципієнт: слухач, глядач, читач.
- •46. Що таке «історія літератури»
- •51. Основні стадії розвитку л-ри в Європі та Америці. Специфіка інших регіонів.
- •52. Модернізм в худ літ кінця 19 -20 ст.
- •53. Постмодернізм.
- •54. Умовність генологічної класифікації літ творів.
- •55. Жанр як основна категорія буття
- •56. Жанрові системи різного рівня
- •57 Основні жанри епіки
- •58. Основні драматичні жанри
- •59. Жанрові модифікації лірики
27 Структуралізм
Структуралізм (лат. struktura — будова, розміщення) почав формуватися у 20—30-х роках XX століття. У його становленні відіграла важливу роль концепція Ф. де Соссюра, який розглядав мову як упорядковану від найпростіших до найскладніших зв'язків систему із взаємозв'язками різних складників.
Передувала структуралізму формальна течія у російському літературознавстві 20-х років, що мала назву ОПОЯЗ ("Общество по изучению поэтического языка"). Російські літературознавці В. Шкловський, В. Жир-мунський, Б. Ейхенбаум, Б. Томашевський, Ю. Тинянов пропагували думку, що художній твір — це насамперед формальні засоби, мистецтво — гра.
Після розгрому формальної школи проблеми формалізму розробляє Празький лінгвістичний гурток, до якого, крім чехів (В. Гавранек, В. Матезіус, Ян Мукаржовський), входили відомі російські формалісти Р. Якобсон, П. Богатирьов і українець Д. Чижевський. "Для представників цієї школи, — відзначає М. Зубрицька, — література є формою мовної комунікації, у якій переважає естетична функція. Для детальнішого вивчення структури літературного твору представники "празької школи" виділили два основні рівні: мовну структуру (звуки та значення) і тематичну структуру (мотиви, світ уяви)".'Основну увагу структуралісти звертають на поетику твору. Застосовуючи такі поняття, як "знак", "код", "означник", "означуване", "система", "функція", "опозиція", вони прагнуть уникнути суб'єктивних оцінок, наблизити літературознавство до точних наук.На сучасному етапі розвитку літературознавства структуралісти використовують методи постструктуралізму, деконструктивізму та наратології (науки, що вивчає сукупність загальних наративних, тобто розповідних жанрів, систематизацію типів нарації та структуру сюжету).
р. барт
Ролан Барт (фр. Roland Barthes) (1915–1980) — французький філософ, критик і теоретик семіотики, науки про знаки і символи. Один із французьких «нових критиків» і представник структуралізму, він виступав проти традиційної літературної критики у своїх ранніх роботах, включаючи «Про Расіна» (On Racine) 1963. Ролан Барт — автор книг «Міфологія» (1957). «Система моди» (1967), «С/з» (1970), «Задоволення від тексту» (1973), «Любовний дискурс» (1977), «Імперія знаків» (1980). Одним із перших застосував філософські надбання структуралізму до системної літературної критики. Вважав, що означення тексту відбувається здебільшого поза волею автора. У пізніх роботах Барта на перший план висувається проблематика «культурного коду». Барт писав: «Текст пізнається, осягається через своє відношення до знака. Замкнутий твір зводиться до певного означуваного. Цьому означуваному можна надати двох видів значущості: або ми вважаємо його явним, і тоді твір є об'єктом науки про буквальні значення (філології), або ж ми вважаємо це означуване потаємним, глибинним, яке потрібно шукати, і тоді твір належить до сфери герменевтики, чи до певної інтерпретації. Виходить, що твір у цілому функціонує як знак (…) він є однією з основних категорій цивілізації Знака і, навпаки, (…) текст ухиляється, він працює у сфері означника». Концепція міфу та міфологізації Барта знайшла відображення в соціальних науках.[1].