1. Зародження літ-ва як поетики і риторики в античності

Перший науковий текст, який дійшов до нас і стосується літ-ва – ПОЕТИКА Арістотеля (його лекції, записані учнями): перший завершений твір про поет техніку на теренах Європи, який частково дійшов до нас, став відомим новим європейцям лише в 15-16 ст.

Поетика – це потрактування поетичних текстів, тоді як риторика – прозових.

Поетика Арістотеля не була дуже знана в ант світі, проте досі входить в усі підручники з теорії літ-ри, бо саме там зазначені всі проблеми (жанрів, наратології, чит сприйняття, співвідн між літ-рою і дійсністю).

Ритори – Апулей, Св.Августин: як правильно складати худ тексти.

Сучасна теорія літ-ри – це поєднання ант поетики і середньовічн риторики.

2. Основні ідеї Поетики Арістотеля

В залежності від способу зображування людей Арістотель виділяє:

• Комедію (поети намагаються показати людей гіршими від сучасників)

• Трагедію (опис кращих від сучасників людей)

В залежності від способу наслідування:

1. Епос (об’єктивна оповідь)

2. Лірика (особистий виступ оповідача)

3. Драма (зображення подій в дії)

Щодо обсягу частин, на які поділяється трагедія, виділяють такі: пролог, епісодії, ексод, хорова частина, яка в свою чергу поділяється на парод і стасімон.

Види трагедій:

• Заплутана (суть якої полягає в перипетії та упізнаванні)

• Патетична

• Трагедія характеру

• Трагедія жаху

Перипетія – це зміна дії на щось прямо протилежне, при тому це зміна згідно із законом ймовірності та необхідності.

Упізнавання – це перехід від незнання до знання, перехід до дружби або ворожнечі осіб, яким судилось бути щасливими або нещасливими. Упізнавання може стосуватись й неживих або взагалі різних предметів; з них можна дізнатись чи хтось зробив такий вчинок, чи ні.

Катарсис (грец. catarsis) – очищення, піднесення, оздоровлення, відділення гіршого від кращого. Арістотель, хоча й визнавав катарсичну роль музики, основну катарсичну властивість приписував пізнанню. Теорію катарсису Арістотель також застосував до аналізу трагедії.

Мімезис (грецьк. mimesis – наслідування) – естетична теорія, яка пояснює походження і сутність мистецтва наслідуванням людиною природи. Вчення про наслідування — найважливіший аспект естетики Аристотеля. Як і Платон, Арістотель бачив у мистецтві наслідування (мімесис). Арістотелівська теорія наслідування істотно відрізняється від теорії Платона. Якщо Платон вчив про наслідування «вічним ідеям», то Арістотель виступає із критикою платоновского вчення про ідеї у відповідь про наслідування буття речей.

3.Унормованість поет творчості Горацієм в «Посланні до пісонів»

Не включає прозу в художню словесність

Визнаючи за поезією божественне походження, Горацій говорить про міфічний доісторичний час, коли Орфей, поет тлумачив волю богів, змусив людей припинити вбивства і змінити спосіб життя. В історичний час на формування поезії вплинула філософія.

Одного таланту недостатньо. Його потрібно доповнити майстерністю й умінням. Потрібно вміти за силою вибрати матеріал з міфології, історії,— при цьому виключається сліпе наслідування. Кратність змісту у поєднанні з ясністю — одне з найважливіших вимог Горація. Говорячи про відживаючі і слова, що знову з’являються, порівнюючи їх з умираючою природою і людським життям, Горацій попереджає, що введення нових слів потребує обережності, ретельного відбору.

Дуже важлива думка авторитетного судді-критика, що безстрасно проаналізує твір з точки зору стилю, мови та недосконалі за формою твори поверне автору для виправлення. Незалежний від автора критик, що сміливо вказує на недоліки, — щирий, непідкупний друг.

Задача поета — радувати, наставляти і хвилювати — повинна виявлятися у всіх жанрах, але з особливою силою в трагедії. Говорячи про кожен жанр окремо, Горацій більше всього зупиняється на трагедії, обурюється зіпсованими смаками публіки, що цікавиться тільки видовищами, і піднімає голос у захист класичної трагедії. У її відродженні він бачить можливість відродження древніх вдач.

Горація більше приваблюють міфологічні сюжети зі збереженням традиційної характеристики героїв. Характер героя повинен бути незмінним від початку трагедії до кінця. Поведінка і мова персонажів варіюється в залежності від віку, походження, соціального стану, занять. Хор є охоронцем справедливості, світу, порядку, помірності. Крім хору, можуть брати участь тільки три актори. Дія розвивається в п'ятьох актах і закінчується розв'язкою без участі бога.

45. Право поета — що повикреслювать, що відібрати.

Тонко й ретельно сплітаючи слів нерозривну тканину.

Зробиш чудово, в майстернім сполученні слово відоме

Давши немовби нове. Коли ж доконче потрібно

В висловах свіжих явити речі, незнані раніше.