
- •Зародження літ-ва як поетики і риторики в античності
- •Основні ідеї Поетики Арістотеля
- •3.Унормованість поет творчості Горацієм в «Посланні до пісонів»
- •Н.Буало як теоретик класицизму
- •Розвиток нормативної поетики в Європі та Україні
- •Початок філософсько-естетичних рефлексій стосовно літератури
- •7. Зародження та розвиток академічного літературознавства
- •Основні течії в академічному літ-ві в першій пол. 19 століття
- •9. Розвиток нової літературознавчої думки в хх столітті
- •10. Сучасні розгалуження та парадигми науки про літературу
- •11. Філософські основи євр модернізму та їх відображення в літературознавстві
- •12. Творчість ф.Ніцше: концепція аполлонівського і діонісійського початків в мистецтві
- •13. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів ф.Ніцше
- •14.Основні ідеї а. Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •4. Принцип інтерпретації прочитаного.
- •6. Принцип циклічності, або герменевтичного кола.
- •16.Поступ герменевтики у працях Гадамера.
- •17. Психоаналіз Фройда та його вплив на літературознавство.
- •18. Вчення з. Фройда про едипів комплекс і наука про літературу.
- •19. Потяг до смерті( танатосу) за з.Фройдом і втілення цього комплексу у художній практиці майстрів красного письменства.
- •21. Варіативність аналітичної рецепції худ текстів за міфокритичною методологією.
- •22. Школа російських формалістів та її вплив на структурально-семіотичні студії.
- •23.Основні літературознавчі ідеї бахтіна
- •25. Концепти теорії жанрів бахтіна
- •26. Подальший розвиток ідей бахтіна
- •27 Структуралізм
- •28 Наратологія
- •29 Методологія семіотичних студій
- •30 Відмінності між модернізмом і постмодернізмом
- •31 Постструктуралізм м. Фуко
- •32 Деконструктивізм жака дерріди
- •33 Роль і місце теорії літ – ри в контексті гуманітарних наук поля де манна
- •35 Образ діви марії за ю. Крістевою
- •36. Осн ідеї елейн шовалтер
- •37 Розвиток поняття література
- •38 Літературність
- •39. Образна природа мистецтва слова.
- •41. Основні функції художньої словесності.
- •42. Основні види художньої літератури.
- •43. Історизм поняття автор.
- •44. Автор у творі та автор як реальна особа.
- •45.Реципієнт 53. Реципієнт: слухач, глядач, читач.
- •46. Що таке «історія літератури»
- •51. Основні стадії розвитку л-ри в Європі та Америці. Специфіка інших регіонів.
- •52. Модернізм в худ літ кінця 19 -20 ст.
- •53. Постмодернізм.
- •54. Умовність генологічної класифікації літ творів.
- •55. Жанр як основна категорія буття
- •56. Жанрові системи різного рівня
- •57 Основні жанри епіки
- •58. Основні драматичні жанри
- •59. Жанрові модифікації лірики
Зародження літ-ва як поетики і риторики в античності
Перший науковий текст, який дійшов до нас і стосується літ-ва – ПОЕТИКА Арістотеля (його лекції, записані учнями): перший завершений твір про поет техніку на теренах Європи, який частково дійшов до нас, став відомим новим європейцям лише в 15-16 ст.
Поетика – це потрактування поетичних текстів, тоді як риторика – прозових.
Поетика Арістотеля не була дуже знана в ант світі, проте досі входить в усі підручники з теорії літ-ри, бо саме там зазначені всі проблеми (жанрів, наратології, чит сприйняття, співвідн між літ-рою і дійсністю).
Ритори – Апулей, Св.Августин: як правильно складати худ тексти.
Сучасна теорія літ-ри – це поєднання ант поетики і середньовічн риторики.
Основні ідеї Поетики Арістотеля
В залежності від способу зображування людей Арістотель виділяє:
Комедію (поети намагаються показати людей гіршими від сучасників)
Трагедію (опис кращих від сучасників людей)
В залежності від способу наслідування:
Епос (об’єктивна оповідь)
Лірика (особистий виступ оповідача)
Драма (зображення подій в дії)
Щодо обсягу частин, на які поділяється трагедія, виділяють такі: пролог, епісодії, ексод, хорова частина, яка в свою чергу поділяється на парод і стасімон.
Види трагедій:
Заплутана (суть якої полягає в перипетії та упізнаванні)
Патетична
Трагедія характеру
Трагедія жаху
Перипетія – це зміна дії на щось прямо протилежне, при тому це зміна згідно із законом ймовірності та необхідності.
Упізнавання – це перехід від незнання до знання, перехід до дружби або ворожнечі осіб, яким судилось бути щасливими або нещасливими. Упізнавання може стосуватись й неживих або взагалі різних предметів; з них можна дізнатись чи хтось зробив такий вчинок, чи ні.
Катарсис (грец. catarsis) – очищення, піднесення, оздоровлення, відділення гіршого від кращого. Арістотель, хоча й визнавав катарсичну роль музики, основну катарсичну властивість приписував пізнанню. Теорію катарсису Арістотель також застосував до аналізу трагедії.
Мімезис (грецьк. mimesis – наслідування) – естетична теорія, яка пояснює походження і сутність мистецтва наслідуванням людиною природи. Вчення про наслідування — найважливіший аспект естетики Аристотеля. Як і Платон, Арістотель бачив у мистецтві наслідування (мімесис). Арістотелівська теорія наслідування істотно відрізняється від теорії Платона. Якщо Платон вчив про наслідування «вічним ідеям», то Арістотель виступає із критикою платоновского вчення про ідеї у відповідь про наслідування буття речей.
3.Унормованість поет творчості Горацієм в «Посланні до пісонів»
Не включає прозу в художню словесність
Визнаючи за поезією божественне походження, Горацій говорить про міфічний доісторичний час, коли Орфей, поет тлумачив волю богів, змусив людей припинити вбивства і змінити спосіб життя. В історичний час на формування поезії вплинула філософія.
Одного таланту недостатньо. Його потрібно доповнити майстерністю й умінням. Потрібно вміти за силою вибрати матеріал з міфології, історії,— при цьому виключається сліпе наслідування. Кратність змісту у поєднанні з ясністю — одне з найважливіших вимог Горація. Говорячи про відживаючі і слова, що знову з’являються, порівнюючи їх з умираючою природою і людським життям, Горацій попереджає, що введення нових слів потребує обережності, ретельного відбору.
Дуже важлива думка авторитетного судді-критика, що безстрасно проаналізує твір з точки зору стилю, мови та недосконалі за формою твори поверне автору для виправлення. Незалежний від автора критик, що сміливо вказує на недоліки, — щирий, непідкупний друг.
Задача поета — радувати, наставляти і хвилювати — повинна виявлятися у всіх жанрах, але з особливою силою в трагедії. Говорячи про кожен жанр окремо, Горацій більше всього зупиняється на трагедії, обурюється зіпсованими смаками публіки, що цікавиться тільки видовищами, і піднімає голос у захист класичної трагедії. У її відродженні він бачить можливість відродження древніх вдач.
Горація більше приваблюють міфологічні сюжети зі збереженням традиційної характеристики героїв. Характер героя повинен бути незмінним від початку трагедії до кінця. Поведінка і мова персонажів варіюється в залежності від віку, походження, соціального стану, занять. Хор є охоронцем справедливості, світу, порядку, помірності. Крім хору, можуть брати участь тільки три актори. Дія розвивається в п'ятьох актах і закінчується розв'язкою без участі бога.
45. Право поета — що повикреслювать, що відібрати.
Тонко й ретельно сплітаючи слів нерозривну тканину.
Зробиш чудово, в майстернім сполученні слово відоме
Давши немовби нове. Коли ж доконче потрібно
В висловах свіжих явити речі, незнані раніше.