3. Типи виробництв

Тип виробництва є найбільш загальною організаційно-технічною характеристикою виробництва і визначається рівнем спеціалізації робочих місць і номенклатурою об’єктів виробництва.

Залежно від спеціалізації робочих місць, номенклатури об’єктів виробництва, а також організації виробничого процесу виробництво умовно розрізняють на: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується:

1. виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях, які, як правило, не повторюються;

2. робочі місця не мають визначеної спеціалізації. На одному робочому місці виконується більше сорока операцій;

3. кваліфікація робітників висока (один робітник повинен вміти виконувати велику кількість операцій);

4. технологічне обладнання є універсальним;

5. відносно низька продуктивність праці;

6. собівартість продукції порівняно висока.

Серійне виробництво характеризується:

1. виготовленням обмеженої номенклатури виробів партіями (серіями), що повторюються через певні проміжки часу. Кількість операцій становить від 1 до 40. Виробнича партія – це група заготовок одного найменування і типорозміру, які запускаються в обробку одночасно;

2. залежно від кількості заготовок у серії і повторюваності серій серійне виробництво умовно поділяють на дрібносерійне, середньо серійне і великосерійне. Дрібносерійне виробництво за своїми характеристиками наближається до одиничного, великосерійне – до масового. Кількість операцій у великосерійному виробництві від 1 до 10, у середньо серійному – від 10 до 20, у дрібносерійному – від 20 до 40.

3. технологічне обладнання і оснащення використовується різне:

а) універсальне, в тому числі верстати з ЧПК,

б) частково спеціалізоване,

в) універсальне із спеціальним оснащенням.

Обладнання з ЧПК – це обладнання з числовим програмним керуванням. В умовах серійного виробництва його використання є найбільш ефективним. Обладнання з ЧПК дозволяє швидко і оперативно перейти на випуск інших деталей шляхом введення іншої керуючої програми для виконавчих органів обладнання, тим самим забезпечуючи достатню продуктивність в умовах наявності достатньо широкої номенклатури виробів;

4. кваліфікація працівників в умовах серійного виробництва різна. Внаслідок широкого діапазону характеристик серійного виробництва і різноманітності обладнання тут використовується і висококваліфікована праця робітників, наладчиків, і праця низькокваліфікованих робітників, які працюють на спеціалізованому обладнанні;

5. за продуктивністю і собівартістю продукції серійне виробництво займає проміжне місце між одиничним і масовим.

Серійне виробництво є найбільш поширеним у промисловості. Більшість продукції машинобудування, приладобудування, легкої промисловості є продукцією серійного виробництва.

Масове виробництво характеризується:

1. постійним і неперервним випуском одного виробу у великих кількостях;

2. вузькою спеціалізацією робочих місць (на одному робочому місці виконується тільки одна операція);

3. технологічне обладнання і оснащення спеціалізоване і спеціальне;

4. кваліфікація працівників низька при наявності кваліфікованих наладчиків. Протягом тривалого часу на одному робочому місці виконується одна і та сама операція, що сприяє швидкому набуванню навичок і не потребує високої кваліфікації;

5. продуктивність найвища з усіх типів виробництва;

6. собівартість продукції найнижча з усіх типів виробництва.

Література: [3], с. 48-53.

Лекція 2. Основні види класифікацій технологічних процесів

План

1. Класифікація технологічних процесів за агрегатним станом складових сировини.

2. Класифікація технологічних процесів за тепловим ефектом.

3. Класифікація технологічних процесів за напрямом руху сировини і теплових потоків у агрегатах.

4. Класифікація технологічних процесів за способом організації процесу.

5. Класифікація технологічних процесів за кратністю оброблення сировини.

6. Класифікація технологічних процесів за основними технологічними рушіями.

7. Класифікація технологічних процесів за властивостями сировини, які змінюються в процесі її переробки.

1. Класифікація технологічних процесів за агрегатним станом складових сировини

За цією ознакою технологічні процеси поділяють на гомогенні і гетерогенні.

Гомогенними (гомо: від грецьк. – однаковий; ген від грецьк. – створюю) називають такі ТП, коли всі реагуючі речовини (складові сировини) перебувають лише в одному агрегатному стані: твердому (Т), рідкому (Р), газовому (Г).

Гетерогенними (гетеро: від грецьк. – інший; у складних словах означає різноманітний) називають такі ТП, коли всі реагуючі речовини (складові сировини) перебувають у різних агрегатних станах: газовому і рідинному, твердому і рідкому, твердому і газовому тощо.

Проте слід пам’ятати, що при гомогенних процесах швидкість реакції більша, ніж при гетерогенних, оскільки між реагуючими речовинами немає межі поділу фаз. Особливо швидко проходить реакція між реагуючими речовинами, коли вони перебувають у рідкому стані. Для прискорення реакції тверді реагуючі речовини (складові сировини) розплавляють або розчиняють. Такий перехід дає можливість зменшити кількість обладнання, працівників, собівартість продукції та раціональніше використовувати теплоту, що виділяється під час проходження процесу.