- •Виробнича переддипломна практика на приватному підприємстві
- •3. Техніка безпеки та охорона праці при виконанні комп’ютерних
- •Структура підприємства «Друк Арт»
- •Оператор проявочної рами Оператор брошуру-вальної машини
- •1.3. Загальна характеристика підприємства
- •1.4. Види продукції, яка готується і випускається підприємством
- •2. Індивідуальне завдання
- •2.1. Цифрові системи додрукарських процесів; їх характеристика та порівняльна оцінка
- •2.2. Технологічний процес підготовки і випуску поліграфічної продукції на підприємстві проходження практики
- •2.2.1. Підготовка тексту авторського оригіналу
- •2.2.2. Підрахунок обсягу тексту
- •2.2.3. Підготовка ілюстрацій
- •2.2.4. Розроблення макету книги та етикетки
- •2.2.5. Коректурні виправлення
- •2.2.6. Фотоскладальний апарат
- •2.2.7. Процес друкування
- •2.2.8. Брошурувально-палітурний процес
- •2.2.9. Сучасні технології оздоблення
- •2.2.10. Пакування та відправка продукції
- •3. Техніка безпеки та охорона праці при виконанні комп'ютерних та суміжних з ними робіт на підприємстві
- •Висновок
2.2.5. Коректурні виправлення
Для видань лише з текстовим матеріалом якість пробного відбитка не має особливого значення, оскільки він потрібний тільки для того, щоб упевнитися у правильному відтворенні матеріалу
Застосовуючи коректурні знаки, не можна користуватися простим олівцем. Існують офіційні знаки для розмітки оригіналів і виправлення коректурних та пробних відбитків.
На коректурних відбитках при багатоколонному складанні чи складанні великого формату можна використовувати праве і ліве поля. Усі знаки на полях мають розташовуватися якомога ближче до рядка, в який внесено правку. При коректуванні пробних відбитків ілюстрацій знаки наносять під зображенням, і якщо вони відповідають усьому зображенню. При виправленні окремих ділянок зображення їх обводять рамкою. Знак виносять на поле і з'єднують з рамкою лінією. Коли макет узгоджений із замовником, він підписується до друку.
Під час редагування авторського чи коректури видавничого оригіналу помилки виправляють за допомогою коректурних знаків. Текст виправлення (заміни чи вставлення), коли він є, пишуть згори над помилковим текстом, а іноді - на полі навпроти нього. Коли текст виправлення не поміщається на сторінці, його пишуть на окремому аркуші (його частині) й приклеюють до аркуша оригіналу.
Під час редагування чи коректури проекту видання помилку виправляють, як і під час опрацювання оригіналу, проте коректурний знак із виправленням повторюють на полях (лівому або правому) навпроти рядка з. помилкою. Текст виправлення пишуть на полі справа від коректурного знака.
Один коректурний знак повинен стосуватися тільки одного виправлення, а тому за наявність кількох відхилень в рядку коректурні знаки потрібно модифікувати. Коли ж однакове виправлення повторюють декілька разів, то можна вказувати коректурний знак один раз, записуючи поряд (у кружечку) кількість потрібних
Додаткові вказівки авторові, редакторові, коректорові чи конструкторові видання) слід давати на полях поряд із коректурними знаками, обвівши кружечком.
У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала віддаль між рядками й стовпцями дозволено використовувати "віжки" - лінії, що з’єднують місце розташування відхилення з продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де уточнюють особливості виправлення.
Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні знаки:
зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; - зміни негативу на позитив і навпаки;
зміни контрасності;
вирівнювання нечітких контурів;
видалення окремих деталей ілюстрації;
повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут;
перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки; - зміни розмірів ілюстрації чи її деталей;
внесення змін по всій ілюстрації.
Далі макет виводиться на плівку: за допомогою лазерного принтера та прозорих плівок або за допомогою фотоскладального апарату.
Після коректури та кольорокорекції зразок узгоджується із замовником і підписується до друку.
2.2.6. Фотоскладальний апарат
Всі сучасні фотоскладальні пристрої мають комп'ютерне керування. Я розповім про один з таких апаратів - машину четвертого покоління. В такій машині використовується лазерна установка.
З технічного погляду лазерні установки можуть бути двох основних видів: з гелієво-неоновим лазером і зі світло діодом. Принцип роботи їх однаковий, хоча технологія здобуття зображень трохи відрізняється.
Гелієво-неоновий лазер є одним із перших лазерних пристроїв, які досить поширені і до сьогоднішнього дня. Неперервний промінь гелієво-неонового лазера спрямовується в модулятор, що є пристроєм, яким керує комп'ютер.
Модулятор або відхиляє промінь, або пропускає його залежно від команд, що надходять із комп'ютера. Порції світла, які пропускаються модулятором, фокусуються на конусоподібному дзеркалі, що обертається зі сталою частотою, відбиваючи послідовні пучки світла у вигляді горизонтальних штрихів на фотоплівку або на папір. Кожний піксель, або порція світла, бере участь у формуванні символу чи зображення разом з іншими пікселями. Кількість точок на дюйм (сірі) визначає роздільну здатність пристрою: для більшості машин вона становить 1000 сірі й більше.
Лазерним складальним пристроєм є спеціальний програмний або апаратний пристрій, який називається ЮР — процесором оброблення растрового зображення.
Складальний пристрій приймає сигнали із системи попередньої підготовки, що несе інформацію про те, яка сторінка підлягає складанню, а потім перетворює їх на сигнали, що керують лазером для відображення потрібних серій растрових ліній.
