40. Монархія та її види.

У сучасних державах поширені дві форми правління: монархія і республіка.

Монархія - форма державного правління, за якої державна влада фактично чи номінально зосереджена в руках однієї особи - монарха, звільненого від відповідальності перед своїм народом. Монархія поступається своєю колишньою першістю республіканській формі правління.

Монархія – форма правління, за якої верховна державна влада юридична належить одній особі – монарху (королю, імператору тощо) і передається в порядку престолонаслідування.

У сучасному світі зберігаються два історичних типи монархії – абсолютна і конституційна із різновидами – дуалістична та парламентарна.

Абсолютна (необмежена) монархія

Характеризується тим, що монарх не обмежений конституцією, здійснює законодавчу діяльність, керує урядом, який формує сам, контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках. Абсолютна монархія характерна для рабовласницьких та феодальних держав; нині до неї близькі Бахрейн, Катар, Султанат Оман, Саудівська Аравія, Свазіленд.

Дуалістична (подвійна) монархія

Визначається юридичним і фактичним розділенням влади між урядом, що формується монархом (або призначеним ним прем'єр-міністром) і парламентом. Монарх уже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право абсолютного вето стосовно законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту.

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, є формою примирення інтересів феодалів (їх переважно виражає монарх) та інтересів буржуазії (їх представляє парламент): кайзерівська Німеччина в 1871-1918 р. та ін. Нині її окремі риси виявляються в таких країнах, як Бутан, Йорданія, Кувейт, Марокко, Тонга.

Парламентська (обмежена) монархія

Виділяється тим, що: влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності обмежена, символічна. Монарх формально зберігає статус глави держави - винятково з представницькими повноваженнями. Він лише підтісує (контрасигнує) законодавчі акти, прийняті парламентом. Виконавча влада здійснюється урядом, що формується парламентом і відповідає перед ним. Фактичним главою держави (прем'єр-міністром) стає лідер партії, яка має найбільшу кількість депутатських місць у парламенті.

Способи набуття монархічного трону: 1) типовий - спадкування; 2) нетипові: а) вибори (демократичний); б) двірський переворот (узурпаторський). Звичайно влада монархові передається разом з титулом у спадщину, а не делегується йому народом, і є безстроковою: вона припиняється зі смертю монарха або внаслідок його зречення від престолу. Нетиповими є виборні монархії (одноособові або колективні), де глава держави обирається, як у республіках. Наприклад, у Малайзії монарх є ротаційним: він обирається через кожні п'ять років Радою правителів штатів (спадкоємних султанів) з її складу по черзі. Оскільки спадкоємні султани є в наявності в дев'ятьох із тринадцяти штатів (у чотирьох штатах правителі не є спадкоємними), то тільки вони беруть участь у виборах і тільки з їхнього числа обирається глава держави. В Об'єднаних Арабських Еміратах державу очолює колективний орган - Рада семи емірів, який один раз у п'ять років обирає його главу - монарха найбільшого емірату Абу-Дабі (такого монарха іноді називають президентом). Приклад двірського перевороту, тобто узурпації монархічної влади, можна спостерігати в історії арабських країн (насильницьке усунення від влади шейха Шахбута II в Абу-Дабі в 1966 р., захоплення престолу його братом Задом II, що в остаточному підсумку привело до створення Об'єднаних Арабських Еміратів).