Р ис. 3.3. График изменения средней цены на сахар в торговой сети

Донецкой области.

С точки зрения решаемых задач статистические графики классифицируются следующим образом:

• графики сравнения статистических показателей;

• графики динамики;

• графики структуры и структурных сдвигов;

• графики контроля выполнения плана;

• графики пространственного размещения и пространственной распространенности;

• графики вариационных рядов.

Общим требованием графического метода изображения статистических показателей является то, что факторные признаки размещаются на горизонтальной шкале графика и их изменения читаются слева направо, а результативные признаки – по вертикальной шкале и читаются снизу вверх.

Для того, щоб побудувати графік для даних, які представлені як варіаційні ряди розподілу використовується гістограма, полігон та кумулята.

Варіаційні ряди розподілу зображуються графічно у вигляді лінійних або площинних діаграм у системі прямокутних координат. По осі абсцис відкладаються значення варіантів, а по осі ординат – абсолютні або відносні значення частот.

Інтервальний ряд зображується у вигляді гістограми. При цьому по осі абсцис відкладають інтервали значень ознаки, що належать до окремих груп, а по осі ординат – прямокутники, висота яких відповідає чисельності групи, або її питомій вазі у загальній сукупності.

Полігон (многокутник) застосовується переважно для зо­браження дискретних рядів розподілу. Цей графік має вигляд не стовпчиків, а многокутника. Будується він також в прямокутній системі координат. По осі абсцис відкладаються значення дискретної ознаки, а по осі ординат – частоти. Точки послідовно з’єднуються і набувають вигляду ламаної лінії. Для кращого розуміння графіку його рекомендується зами­кати, тобто з’єднувати крайні точки полігону з віссю абсцис.

Гістограму дуже легко перетворити в полігон. Для цього необхідно послідовно з’єднати усі середні точки верхніх ліній кожного стовпчика і одержану ламану лінію з’єднати з віссю абсцис. Полігон розподілу також можна перетворити в гісто­граму: для цього потрібно відповідно розмістити стовпчики.

Кумулята. Іноді ряди розподілу представляють у вигляді т. з. кумулятивних рядів, які створюють на підставі накопичення частот. Такі графіки носять назву кумуляти або огіви. До частоти кожної варіанти додаються частоти всіх попередніх (менших за величиною) варіант. Кумулятивні ряди використовують коли потрібно знати скільки одиниць (або %) сукупності мають значення ознаки, що не перевищують певної величини. Максимальне значення кумуляти досягає 100% (коли охоплена вся сукупність).

Для побудови кумуляти на осі абсцис слід відкласти значення варіантів або межі інтервалів, а по осі ор­динат–відповідні частоти наростаючим підсумком. Одер­жані точки треба з’єднати плавною лінією, тобто плавною кривою, яка має назву кумуляти, або кумулятивної кривої.

Кумулята дає змогу графічно визначити медіану. Для цього потрібно через середину найбільшої ординати, яка відповідає загальній кількості одиниць сукупності, провести пряму лінію паралельно осі абсцис. Абсциса точки перетину цієї прямої лінії з кумулятою і дає значення медіани.