Класифікація

Єдиної класифікації ГЕРХ для дітей раннього віку немає.  Згідно із МКХ-10, розрізняють гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом (К21.0) та гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту (К21.9).  Робочі класифікації різних авторів передбачають ступінь морфологічних змін стравоходу (I-IV), моторні порушення стравоходу (А, В, С), ступінь враженості клінічних симптомів (легка, середня, тяжка), позаезофагеальні симптоми (бронхолегеневі, оторинолярингологічні, кардіологічні, стоматологічні), ускладнення (стравохід Баррета, стриктура стравоходу, постгеморагічна анемія). На підставі клінічної картини та ендоскопічних ознак виділяють такі форми ГЕРХ у дітей: типова, ендоскопічно негативна, безсимптомна та апластична.

Клінічна картина

Клінічна картина ГЕРХ має 2 групи симптомів: езофагеальні та екстраезофагеальні симптоми.  У перші місяці життя основними проявами ГЕРХ є зригування, регургітація та інколи – блювання. Ці симптоми частіше спостерігаються після годування або в горизонтальному положенні. Зригування невеликі за об’ємом, але мають стійкий характер, не вкладаються в рамки фізіологічних норм. Систематична втрата нутрієнтів може призводити до зниження маси тіла та формування гіпотрофії. При тривалому перебігу ГЕРХ розвивається езофагіт, основними проявами якого у дітей раннього віку є болі. Болі зазвичай носять нападоподібний характер. Досить часто розвивається занепокоєння дитини, особливо вночі, погіршення апетиту. Може спостерігатися синдром Сандифера – незвичні рухи голови і шиї, дитина «звивається».  До екстраезофагеальних проявів ГЕРХ відносять патологію бронхолегеневої та серцево-судинної систем, захворювання ЛОР-органів. Однією із особливостей перебігу ГЕРХ у дитячому віці є часте приєднання бронхолегеневих ускладнень: апное, кашель, обструктивні захворювання дихальних шляхів, аспіраційна пневмонія.  Доведений взаємозв’язок патології стравоходу та респіраторної системи, яка має спеціальний термін – reflux-associated respiratory syndrome (RARS). Зв’язок стравоходу та бронхіального дерева пояснюється їх загальним походженням від первинної травної трубки та єдиною іннервацією гілками блукаючого нерва. Кислий рефлюктант, який подразнює рецептори стравоходу, може призвести до рефлекторного ларингоспазму і апное та стати причиною тяжкої гіпоксії або синдрому раптової смерті.  ГЕРХ може також сприяти розвитку рефлекторного бронхоспазму. Це пов’язано, з одного боку, з аспірацією шлункового вмісту у бронхолегеневу систему, з іншого – подразненням рецепторів блукаючого нерва. Напади бронхоспазму частіше спостерігаються вночі у горизонтальному положенні. У цей час запобіжні рефлекси дихальних шляхів, а також очищувальна спроможність бронхіального дерева, значно знижені. Особливістю цих нападів є те, що вони мають рекурентний характер, а лікування, яке застосовується при бронхоспазмі, мало ефективне. Важко піддається лікуванню. Аспірація кислоти або шлункового вмісту може ускладнюватись запаленням легенів. У дітей відмічається нав’язливий кашель вночі та виникнення ларингоспазму при пробудженні. Пневмонія зазвичай має затяжний характер і рецидивуючий перебіг. Слід відмітити, що респіраторні порушення у дітей раннього віку нерідко є єдиною ранньою діагностичною ознакою ГЕРХ. Недооцінка цих симптомів може сприяти розвитку тяжких незворотних ускладнень. Екстраезофагеальними проявами ГЕРХ можуть бути порушення серцевого ритму, ЛОР-патологія, що зустрічається нечасто. Останні роки ГЕРХ пов’язують з ушкодженнями емалі зубів.