3.2. Зміст теми (опорний план, опорний конспект додається). План вивчення

1. Характеристика та етіопатогенез гастроезофагеальної хвороби.

2. Основні клінічні прояви.

3. Методи діагностики.

4. Лікування.

3.3. Рекомендована література :

Опорний конспект. Наказ МОЗ України. Клінічний протокол медичної допомоги дітям із гастроезофагеальною рефлексною хворобою № 59 від 29.01.2013 р.

3.4. Матеріали для самоконтролю:

1. Характеристика ГЕРХ.

2. Причини захворювання.

3. Класифікація .

4. Клінічні симптоми захворювання.

5. Діагностика захворювання.

6. Лікування.

4. Контроль на практичному занятті № 2 (ІV семестр)

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

МКХ-10: К21

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба – хронічне рецидивуюче захворювання, яке характеризується стравохідними та позастравохідними клінічними симптомами, що виникають внаслідок ретроградного викиду шлункового або шлунково-кишкового вмісту.

Етіологія і патогенез

Причиною розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), частота якої, за даними різних авторів, коливається від 8 до 25%, є патологічний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР).  Патологічний ГЕР визначається як постійний та тривалий викид кислого шлункового вмісту у стравохід, супроводжується розвитком запальної реакції слизового прошарку стравоходу та відповідними клінічними проявами. Характерними ознаками патологічного ГЕР є зниження езофагеальної рН до 4,0 і нижче, протягом більше однієї години щоденно або більше 4% добового часу. Патологічний ГЕР виникає у будь-яку годину доби, часто – більше 50 епізодів, практично не залежить від прийому їжі. У більшості дітей перших місяців життя ГЕР – це фізіологічне явище, яке не призводить до патологічних відхилень і часто супроводжується періодичним зригуванням. Тривала експозиція шлункового або шлунково-кишкового вмісту у стравоході сприяє формуванню стравохідних та позастравохідних патологічних змін з розвитком ГЕРХ. Серед багатьох причин, які призводять до розвитку ГЕРХ, основною є зниження тонусу нижнього сфінктеру стравоходу (НСС) у результаті порушень регуляторних механізмів або неможливість його змикання при ряді органічних захворювань, а також некомпенсованому прирості внутрішньошлункового або абдомінального тиску (метеоризм, закрепи, кашель). ГЕРХ у дітей раннього віку часто розвивається в результаті порушень регуляції функції стравоходу з боку вегетативної нервової системи, причиною яких є гіпоксія нервової системи при патологічному перебігу вагітності та пологів.  У патогенезі відіграє важливу роль стан захисних можливостей стравоходу, зокрема лужна дія слини та механізм самоочищення (кліренс) стравоходу, в основі якого лежить автономна перистальтика та перистальтика стравоходу при ковтанні. До захисних механізмів стравоходу відносять муцини слизового прошарку стравоходу, їх спроможність протидіяти агресивним речовинам, які надходять зі шлунку або дванадцятипалої кишки.  Іншими антирефлюксними факторами, які приймають участь у формуванні тонусу НСС, є анатомічні структури, які знаходяться навколо гастроезофагеального сфінктеру (м’язовий, діафрагмальний, судинний, клапан Губарева та кут Гіса). Певну роль у патогенезі ГЕРХ мають алергічні реакції на білок коров’ячого молока. У дітей грудного віку близько 50% випадків ГЕР виявляють на фоні алергії до білку коров’ячого молока.  Розвиток ГЕРХ може також бути результатом наявності кили у нижній частині стравоходу або діафрагми, пілороспазму та/або пілоростенозу. У більшості дітей, оперованих з приводу атрезії стравоходу, спостерігається ГЕРХ. Має також значення зниження тонусу НСС у результаті дисбалансу продукції гастроінтестинальних гормонів при шлунково-кишкових захворюваннях, впливу ряду медикаментів та харчових продуктів.  Таким чином, ГЕРХ у дітей раннього віку є багатофакторним порушенням верхньої частини кишкового тракту із складним патогенезом..