Пропедевтика Сімонова Анастасія 1 рос/англ./літ-ра ТЕМА 1. СОЦІАЛЬНА І ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА СУТНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАЦІ СТУДЕНТА 1. Складіть конспект за планом практичного заняття. 1.1. Навчальна праця студента. Увесь студентський період життя супроводжується систематичною розумовою працею. Цей складний пізнавальний процес тісно пов'язаний з інтелектуальними, емоційними та вольовими якостями особистості. Починається він сприйняттям навчальної інформації через опрацювання і перетворення її на знання на рівні абстрактного мислення, а завершується застосуванням цих знань на практиці. Складність навчальної праці зумовлена тим, що обсяг і зміст інформації, якою мають оволодіти студенти, безперервно збільшуються, а термін навчання незмінний. Усе це спонукає шукати нові, досконаліші шляхи організації навчання і чіткішого керівництва навчальною роботою студентів. Ще чеський педагог Ян-Амос Коменський (1592-1670) мріяв про відкриття таких способів навчання, за яких ті, хто вчить, менше вчили б, а учні більше вчились би. Практика свідчить, що за відсутності досконалої організації навчального процесу навіть тривалі роки навчання у вищій школі з її можливостями не можуть забезпечити підготовку фахівців належної кваліфікації. За даними спеціальних спостережень, 40% студентів причиною невдоволення своїм навчанням вважають відсутність уміння самостійно працювати. Тому важливо, щоб кожен студент сформував у себе вміння вчитися, засвоїв основи раціональної організації праці, прийоми економії часу, умів застосовувати їх у своїй повсякденній роботі, володів навичками самоорганізації.

Культура навчальної праці студента

Для майбутнього вчителя уміння вчитися, поповнювати свої знання протягом усього життя - професійно важливе вміння. К. Ушинський стверджував, що вчитель живе доти, доки ще вчиться; тільки-но він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель. Учителеві важливо не лише передати свої знання учням, а й сформувати в них уміння і навички навчальної праці. Досягти цього він може за умови, якщо сам володіє культурою навчальної праці. Культура навчальної праці - система знань, умінь і навичок, які дають змогу раціонально організовувати навчання, забезпечувати його високу продуктивність. Основними структурними елементами культури навчальної праці студентів є: а) знання психологічних, анатомо-фізіологічних властивостей власного організму; гігієнічних вимог щодо організації раціональної навчальної праці; умов збереження розумової працездатності; б) навички та вміння - цільові, планування розв'язання завдань, складання раціонального режиму дня; самоконтролю; розумової діяльності; роботи з книгою; розвитку пам'яті, уваги, уяви, мислення. Організацію навчальної праці, яка за мінімальних затрат дає максимальні результати, називають науковою організацією праці (НОП). До її основних елементів належать плановість у роботі, детальна підготовка до неї, поступове входження у неї, дотримання певного режиму, чистота і порядок на робочому місці тощо. Культура навчальної праці студентів охоплює: - гігієну розумової праці (знання правил збереження і підвищення розумової працездатності, уміння їх дотримуватись на практиці); - техніку розумової праці (володіння ефективними прийомами розумової діяльності); - уміння планувати навчальну роботу; - прийоми економії часу. Отже, саме організація розумової діяльності відповідно до власних потреб і вимог, передбачених культурою навчальної праці, дає змогу студентові максимально використати ресурс власних умінь і навичок.

1.2. Поняття культури розумової праці. Поняття «культура розумової праці» поки ще не має загальноприйнятого наукового визначення. У багатьох дослідження автори звертають увагу на вдосконаленні людини як духовно-морального суб’єкта культури, вважаючи, що вона передбачає процес, який охоплює всі боки людського життя, процес відтворення людини у всьому багатстві її властивостей і потреб. Культура являє собою історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, що виражені в типах організації життя та діяльності людей, це весь світ, в якому людина знаходить себе. Культура розумової праці є одним із елементів загальної культури, яка являє собою специфічну форму буття, виникнення, існування і зміна якої пов’язана з людиною і визначена її діяльністю, тому що культурна реальність не виникає довільно внаслідок діяльності законів природи і її стихійних сил. Однак, які б думки не вкладались в наукові теорії, у них обов’язково є вказівка на людину і її діяльність як важливі і необхідні фактори виникнення культури, а отже, і працю розуму, без якої неможливий розвиток культури кожної особистості окремо. Розглянемо, як же відбувався процес розвитку культури та культури розумової праці протягом історії, що вкладалося в ці поняття. При переході від первісного до рабовласницького ладу змінилась головна цінність: основною виробничою силою стає не «сила роду», яка за нових умов почала зникати, а природна сила людини. Розподіл праці на розумову і фізичну вимагав принципово іншого способу мислення. Життєво важлива значимість знань про речі стала головним завданням. З давніх часів представники античної філософії стверджували, що культура і суспільство з його законами і вимогами є головним злом, оскільки спотворюють природну сутність людини. Фізична праця в ці часи вважалася принизливою, заняттям рабів, не гідним уваги вільних городян, а розумова – привілеєм багатіїв. Західноєвропейська середньовічна філософія культуру праці розглядає як прояв недосконалості людської природи і першого гріхопадіння Адама і Єви. Епоха Відродження надала нових відтінків розумінню культури розумової праці, яка ставала потребою людини, необхідною умовою вдосконалення особистості і розквіту суспільства. Вперше трудова діяльність несла творчий активний характер. Новим поштовхом у розвитку культури розумової праці з урахуванням інтелектуальних і емоційних ресурсів людини стала доба Просвітництва (XVIII ст.). Культура праці у філософській системі Гегеля розглядалася як «загальна субстанція людського буття», спосіб реалізації свідомості і форма самостійного існування людини. Гегель розумів працю як прояв усіх видів людської активності: від одноманітного виробництва до занять мистецтвом або розумовою працею і наукою. Гегель розглядав три боки логічного мислення: розум, розум заперечуючий, розум позитивний. Якщо порушити рівновагу цих боків, виникають різні спотворення правильного мислення. Згідно філософії Канта, розв’язання питання про культуру розумової праці перевищує сили будь-якого наукового розуму, тому вважав, що «здатність розумового судження» походить від бога, а не від природи. Кант вважав, що недолік розуму не може бути компенсований ніякою школою, тому що школа може лише дати обмеженому розуму всі правила, які винайдені чужим розумінням, але здатність правильно користуватися ними повинна належати самому вихованцеві, і у випадку недостатньої кількості цього природного обдарування ніякі правила, які були надані йому з цією метою, не застережуть його від помилкового використання цих правил. Проте, попередник Канта К.Д. Гельвецій у двох відомих трактатах «Про розум» і «Про людину» доводив світу, що розум – це на сто відсотків продукт і результат виховання людини у суспільстві. Виховання, яке береться у самому широкому значенні цього слова. У філософії Нового часу Ж.Ж.Руссо і його прибічники доводили, що культура зробила людину нещасною, наділивши її тягарем, соціальними бідами, нерівністю, тобто всім тим, що відсутнє у природі. К.Маркс, який був під впливом ідей Гегеля, не тільки позитивно ставився до творчого характеру розумової праці, але й вважав її дуже важливою у формуванні людини, особистості. Праця визначається К.Марксом як цілеспрямована на переробку або пристосування речей або явищ природи і розглядалася в якості способу створення нового світу і самої людини. Останні два століття з широким розповсюдженням позитивної філософії О.Конта зробили значний внесок у розуміння культури розумової праці. Позитивісти змогли розділити розумову працю на окремі галузі людського знання, так як на початковому етапі нашого пізнання не було правильного розподілу розумової праці і одні й ті ж особи займалися одночасно всіма науками. Позитивісти, розглядаючи результати діяльності наших розумових здібностей, дають єдиний раціональний засіб виявлення логічних законів людського розуму. Кожна галузь наукового знання непомітно відокремлюється від загальної науки як тільки вона розростеться настільки, щоб витримати окрему обробку, тобто, як тільки вона стане здатною сама по собі займати розум декількох людей. Цьому розподілу різних досліджень між багатьма розрядами вчених ми зобов’язані незвичайному розвитку, якого в наш час досягла кожна галузь людського знання. Отже, розподіл розумової праці удосконалюється все більше й є одним з важливих атрибутів позитивної філософії. Проаналізувавши розвиток ідей стосовно формування культури розумової праці можемо зробити висновок, що це явище було досить актуальним у всі часи і турбувало розум багатьох великих особистостей, зокрема філософів. Висунуто багато ідей, але поняття культури розумової праці все ж не набуло загальновживаного значення і потребує подальшого вивчення.

1.3. Техніка і організація розумової праці. Організація часу у навчальній та самоосвітній діяльності студента. Основні форми та методи тайм-менеджменту. Дотримання вимог психогігієни праці необхідна умова ефективності роботи, тому що «запаси міцності» людського мозку не безмежні. Є такі навантаження, які здатні порушити нормальний плин психічної, та й не тільки психічної, діяльності людини, послабити його здоров'я, знизити продуктивність роботи. Важливо постійно пам'ятати: якщо добре «узятий старт», тобто якщо початок процесу розумової діяльності був вдалим, то звичайно й всі наступні операції протікають безупинно, без зривів і без необхідності «вмикання» додаткових імпульсів. Тут знову не завадить ще раз підкреслити: запорука успіху — у плануванні свого часу. Пам'ятай: хто регулярно протягом 10 хвилин підготовляє свій робочий день, той зможе щодня заощадити 2 години, а також вірніше й краще впоратися з важливими справами. Протягом цієї години тобі ніхто й ніщо не може перешкодити. Таким чином, ти одержуєш час — можливо, найважливіше для себе — особистий час або час для себе. Його можна витратити за своїм розсудом по-різному: додатково на відпочинок, на самоосвіту, хобі або для раптових чи надзвичайних справ. Побудова аудиторної роботи значно полегшена, тому що вона регламентується вже складеним розкладом занять. Візьми за правило приходити в аудиторію завчасно, тому що студент, що входить в аудиторію після дзвінка, робить враження, щонайменше, незібраного, необов'язкового й проявляє неповагу до викладача. Для вечірніх занять вибирай спокійне місце — негучне приміщення (наприклад, бібліотеку, аудиторію, кабінет й ін.), щоб там не було голосних розмов й інших відволікаючих факторів. Організуй такі умови й у кімнаті гуртожитку. У період занять не рекомендується включати радіо, магнітофон, телевізор. Світло електролампочки не повинно сліпити очі: воно повинно падати зверху або ліворуч, щоб книга, зошит не закривалися тінню від голови. Правильне освітлення робочого місця зменшує стомлення зорових центрів і сприяє концентрації уваги на роботі. Книгу або зошит розташовувати на відстані найкращого зору (25 см), уникати читання лежачи. Фізкультура й спорт підвищують працездатність. Варто регулярно займатися зарядкою (а ранком — обов'язково), супроводжуючи її водними процедурами, спорт надає свіжість, бадьорість і відновлює розумову працездатність. Уникай перевтоми й одноманітної праці (наприклад, недоцільно 4 години підряд читати книги). Найкраще займатися 2-3 видами праці: читанням, розрахунковими або графічними роботами, конспектуванням. Для осіб протилежного типу — імпресивного, схильних до самоаналізу, порушенню режиму відпочинку, які не вибагливі до споживчих цінностей, характерна висока спрямованість на сам процес творчості. В осіб імпульсивного типу зі зниженим самоконтролем, схильним до зривів у діяльності, мотиваційний профіль має «стрибучий» характер. Вони стійкі в стресових ситуаціях. Конфліктні особистості характеризуються рисами недостатньої рухливості психічних процесів, упертості, нестійкою самооцінкою, схильні до однобічних захоплень. Тому тактика кожної людини повинна бути спрямована: в одному випадку на включення у творчо розвиваючу діяльність,в іншому — на відсутнє спілкування, у третьому — на задоволення хобі (наприклад, колекціонування). Тайм-менеджмент як система управління часом включає в себе ряд елементів, які, будучи використаними, в сукупності дають значне скорочення часу, необхідного для здійснення різних виробничих процесів. До цих елементів відносяться, аналіз використання робочого часу, постановка цілей, які хоче досягти керівник у ході використання тайм-менеджменту, планування робочого часу, вироблення різних методів боротьби з причинами нераціонального використання часового ресурсу. Однак, незважаючи на таку досить струнку систему тайм-менеджменту не слід сприймати його як аксіому, тому, що кожна людина є єдиним, хто може вирішити для нього проблему раціонального використання часу найкращим чином і тому найбільш ефективним є особистий тайм-менеджмент, який у кожному окремому випадку індивідуальний. Однак у загальному випадку можна застосовувати зазначені вище елементи тайм-менеджменту. Аналіз - це такий процес, який дозволяє виявити нераціональне використання робочого часу, його причини, а також виокремити з усіх причин основні, які мають найбільш несприятливий вплив на використання часу. Постановка цілей - необхідний етап у тайм-менеджменті, в ході якого необхідно відповісти на питання, навіщо тайм-менеджмент взагалі потрібен для конкретної людини або на конкретному підприємстві. Постановка цілей допомагає надалі орієнтуватися в тому, які методи управління часом слід застосовувати, а які застосовувати не слід. Планування - це такий процес, в ході якого здійснюється складання переліку завдань, які необхідно виконати за певний проміжок часу. Планування робочого часу має деякі свої специфічні особливості. Вироблення методів боротьби з причинами втрат часу передбачає, що в ході попереднього аналізу ці причини були виявлені, і необхідно ліквідувати їх. Для типових причин існують різні типові способи боротьби з ними, однак слід пам'ятати, що кожен конкретний випадок індивідуальний і необхідні індивідуальні підходи до кожної причини в кожному випадку. Тайм-менеджмент представляє з себе цілісну структуру і застосовувати його слід не виключаючи жодних його елементів. Застосування тайм-менеджменту передбачає, що людина буде творчо підходити до його використання.

1.4. Режим праці та відпочинку у навчальній діяльності сучасного студента Велику роль у поновленні енергетичних ресурсів відіграє режим праці та відпочинку. Слово «режим» у перекладі з латинської та французької означає управління. Режим дня — це встановлений порядок тривалості та чергування праці з відпочинком протягом доби, а також харчування, сну, дотримання правил особистої гігієни. Це загальний ритм життя і діяльності студента, що враховує закономірності ритмів його організму і специфіку праці. З позиції фізіології регулярність чергування певних моментів режиму дня забезпечує встановлення ритму в діяльності організму і рефлексу на певний час. Режим дня відображає ритмічність фізіологічних процесів в організмі. З позиції гігієни певна тривалість праці, правильне чергування різних видів діяльності, раціональне харчування, повноцінний сон, підвищення рухової активності забезпечують не лише високу працездатність, а й успішний розвиток особистості. З погляду психології праці режим дня сприяє формуванню навичок, звичок, установок, які організовують працю і відпочинок, харчування і сон, забезпечують відповідну адаптацію організму, його пристосування у просторі і часі. Свої вимоги до режиму дня мають також соціологія та економіка праці, тобто режим дня — це цілісне, комплексне явище, яке формується з урахуванням відомостей всього комплексу наук про людину і організацію її праці. Успішне вирішення проблеми часу для студентів вимагає, насамперед, чіткого планування робочого дня, що сприяє підвищенню ефективності розумової праці. Слід пам'ятати, що на самостійну індивідуальну працю слід витрачати щоденно 3—4 години, при цьому необхідно робити п'ятихвилинні перерви через кожні 45 хвилин занять. Найдоцільніше виходити на прогулянки у період з 14 : 00 до 16 : 00, оскільки у цей проміжок часу працездатність найменша. Найбільша працездатність припадає на ранкові години (з 8 : 00 до 12 : 00) і на вечірні (з 17 : 00 до 19 : 00). Найбільш продуктивні дні тижня — вівторок, середа, п'ятниця, непродуктивні — понеділок і четвер. Індивідуальна робота, яка має оптимальний характер, містить такі етапи: підготовчий, основний та перевірний. Підготовчий етап — це психологічне налаштування на глибоке розуміння і міцне засвоєння знань. Основний етап — сам процес виконання завдання, що в свою чергу включає: а) сприймання й усвідомлення мети та завдань індивідуальної роботи, орієнтацію в матеріалі; б) подальше осмислення матеріалу (поділ його на смислові частини, виокремлення головного, з'ясування незнайомих понять, термінів, установлення взаємозв'язку з тим, що вивчалось раніше, тощо); в) закріплення, уточнення і розширення знань (застосування різних прийомів запам'ятовування, встановлення міжпредметних зв'язків, використання додаткової літератури тощо); г) узагальнення і систематизацію (формулювання висновків, складання короткого конспекту з опрацьованого матеріалу, створення схем, таблиць, рисунків, конкретизація загальних положень тощо). Перевірний етап — самоконтроль (відповіді на поставлені питання, переказ подумки та вголос тощо). Високий рівень працездатності та ефективності праці можна підтримувати протягом робочого дня за умови наявності перерв для відпочинку у робочий час. Слід зазначити, що регламентована перерва для відпочинку ефективніша, ніж за власним бажанням. Встановлено, що одна велика перерва менш ефективна, ніж декілька перерв, що у сукупності обіймають такий самий проміжок часу. Найефективніші перерви, які передують зменшенню працездатності, що передбачається заздалегідь. Випадкові перерви, які виникають унаслідок поганої організації праці, не сприяють відпочинку, а навпаки, можуть стомлювати. Переключення на іншу роботу і виробнича гімнастика можуть розглядатися як форми відпочинку. Мікропаузи тривалістю 1—2 секунди, а то й більше, необхідні для підтримання ритму праці.

2. Запропонуйте власні рекомендації щодо раціонального режиму дня студента-першокурсника. Обсяг – 2-3 стор. (див. примітку) Основні причини втрати часу студента це: 1. Нечітко поставлена ціль; 2. Відсутність пріоритетів в справах; 3. Спроба надто багато зробити за один раз; 4. Погане планування трудового дня; 5. Власна неорганізованість; 6. Недостатня мотивація; 7. Незаплановані відвідувачі; 8. Нездатність сказати “ні”; 9. Відсутність самодисципліни; 10. Невміння довести справу до кінця; 11. Відволікання (шум); балачки на сторонні теми; 12. Синдром “відкладання”; 13. Невірний розпорядок дня; 14. Нездоровий спосіб життя.

Рекомендації:  1. Починайте виконувати домашні завдання із складніших і важчих предметів. Чергуйте вивчення предметів таким чином, щоб не вчити подібні предмети один за одним (краще після математики читати історію, після літератури вчити фізику) – це допомагає кращому переключенню уваги і робить її більш стійкою. 2. Використовуйте принцип “накинутись на проблему”: якщо вам важко заставити себе сісти за навчання, уявіть заданий матеріал у вигляді ворога, якого чим швидше подолаєш, тим швидше матимеш спокій.  3. Чергуйте навчання і відпочинок: вивчивши один предмет зробіть невеликий відпочинок, щоб з новими силами приступити до вивчення наступного (найдоцільніше через 1 год. розумової праці робити перерви на 10-15 хвилин). 4. Пам’ятайте, що запорукою високої працездатності є добрий глибокий сон (особливо корисний сон до опівночі, до 24 години). Добре виспавшись, Ви зможете справитись з більшим навантаженням. Вечірній час слід використовувати, в основному, для вивчення нового матеріалу, а ранішній - для повторень основних положень вивченого. 5. На окремих аркушах чи в блокноті робіть виписки основних правил, дат, визначень, які необхідно вивчити. Час від часу повторюйте їх. 6. Звільняйтеся від нудьги з ще більшою активністю, так як пасивність, ймовірно, є причиною вашої нудьги. 7. Добре допомагає також, якщо ви розслабитеся і полежите кілька хвилин на спині на підлозі. Допомагає швидка ходьба або будь-яка фізична активність на свіжому повітрі. Нарешті, можна просто покласти голову на стіл, щоб кров прилила до голови. Підтримати робочий тонус вам допоможуть легкі фізичні вправи. 8. Якщо ж ви вирішили дивитися передачі по ТБ, то необхідно пам'ятати, що слід обмежити час перегляду двома годинами на день. Не менш ніж на три метри повинен бути видалений екран від глядача. Не можна дивитися ТБ в темній кімнаті, так як відключається переферійний зір, що завдає шкоди нашим очам. Зберегти зір допоможуть вправи. На 15 секунд слід подивитися вдалину, потім закрити очі і подумки уявити побачену картинку. Тривале проведення часу у ТБ призводить організм до перевтоми, неуважності, головного болю, погіршення зору. 9. Телефонні розмови мають бути короткими. Деякі люди дуже люблять спілкуватися по телефону. Не вдавайтеся в таку порожню балаканину, а ведіть розмову на діловому рівні. Щоб не бути грубим і звільнитися від настирливих розмов на порожні теми, пошліться на те, що вас чекають люди або що вам необхідно терміново кудись йти. 10. Плануйте перспективний час. Майте календар, в якому відзначаються найважливіші справи на наступні тижні. Це допоможе спланувати і робочий, і вільний час, години дозвілля. Хороший відпочинок підвищує працездатність. 11. Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. Ніхто, крім вас самих, не позбавить вас від звички відкладати справи. Починайте роботу негайно, як тільки зрозуміли її суть. 12. Майте свою життєву мету. Ясність мети допоможе вам з самого старту економити час, оскільки багато хто дарма витрачають енергію і час лише тому, що не знають, що їм треба робити. 13. Здоровий спосіб життя теж сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню працездатності і підвищенню продуктивності праці. Перша складова - це позбавлення від шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики). Куріння не тільки підточує здоров'я, але і забирає сили в самому прямому сенсі. Наступною складовою здорового способу життя є раціональне харчування. Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої працездатності і продовженню життя. Особам, що страждають хронічними захворюваннями, потрібно дотримуватися дієти. 14. Важливо дотримуватися наступного розпорядок дня: Вставати щодня в один і той же час, займатися регулярно ранковою гімнастикою, є у встановлені години, чергувати розумову працю з фізичними вправами, дотримуватися правил особистої гігієни, стежити за чистотою тіла, одягу, взуття, працювати і спати в добре провітрюваному приміщенні, лягати спати в один і той же час! 

3.Починаємо процес самопізнання. За допомогою тесту запропонованому у додатку до практичного завдання (див. Додаток А) допоможіть собі відповісти на запитання: чи живете Ви у злагоді з собою? Тест: «Чи живете ви у злагоді з собою?» В мене багато сумнівів і невдоволення собою. Мої відповіді вказують на існування якихось перешкод для повного прийняття власної особистості.Якби я спробувала точніше оцінити свої можливості і водночас виявити більше терпіння щодо себе (я - людина мисляча, але можу й помилятися), тоді, можливо, життя приносило б мені більше задоволення.

Тема 2. Академічні навички сучасного студента

1. Складіть конспект за планом практичного заняття.

1. Навички активного слухання у навчальному процесі у виші.

Володіння умінням слухати свого співрозмовника у діалозі інколи буває навіть важливішим, ніж володіння іншими уміннями і навичками навчального діалогічного спілкування. На жаль, переважна більшість як студентів, так і викладачів вважає, що вміє слухати опонента, що нічого складного в цьому немає, а тому зовсім не потрібно оволодівати навичками та уміннями слухання. Проте спостереження за навчальним діалогом під час аудиторних занять продемонстрували, що найчастіше учасник діалогу зацікавлений тільки у тому, щоб висловити власну точку зору, і не може дочекатись, поки його партнер припинить говорити, щоб розпочати своє висловлення. Репліка опонента сприймається як потік мовлення, як факт говоріння, закінчення якого треба дочекатись, бо воно є сигналом до початку власної репліки. Таким чином, сприйняття змісту сказаного не завжди вдається, не говорячи вже про деталі і подробиці тієї інформації, що повідомляється, хоч вони можуть бути надзвичайно важливими не тільки для того партнера, який їх повідомляє, а і для того, хто слухає. Оволодіння навичками та уміннями активного слухання опонента у навчальному діалозі є надзвичайно актуальним для забезпечення співробітництва учасників паритетного діалогу. Воно може відбуватись шляхом: - застосування діалогічних форм навчання; - проведення спеціально орієнтованих тренінгів; - розвитку відповідних умінь і навичок у процесі самовдосконалення. Насамперед, треба навчитись під час навчального діалогу концентрувати свою увагу на тому, що говорить опонент. Якщо не докладати певних зусиль, то, як правило, період концентрації уваги триває не дуже довго. Повернутись до обговорення, якщо було пропущено великий обсяг інформації, коштуватиме певних зусиль: треба примусити себе знову слухати, вникати у те, що говорить опонент, а інколи навіть вибачитись і поставити деякі запитання. Отже, треба свідомо налаштовуватись на слухання і підтримувати свою увагу, не дозволяючи собі відволікатись. Для цього потрібно постійно контролювати себе, аналізувати процес слухання: чи не відволікаєтесь Ви, чи чуєте Ви, що говорить співрозмовник, чи розумієте Ви сказане ним. Потрібно прислухатись до деталей і подробиць, стримуючи в собі бажання перебити опонента і висловити свою думку. Навіть, якщо здається, що вже зрозуміло, що хоче сказати опонент, а він ще продовжує говорити, не можна його раптово зупиняти.

2. Техніка читання як важливий компонент культури навчальної діяльності сучасного студента.

Процес читання включає в себе дві сторони: одну, яка знаходить вираження в русі очей та в мовнозвукорухомих процесах, і другу, яка знаходить вираження в русі думок, почуттів та намірів людини, що читає. Отже, механізм читання у досвідченого читця складається з наступних компонентів:

— оптичне сприйняття надрукованого чи написаного (впізнавання зорових сигналів — букв, що позначають відповідні звуки слів);

— озвучення слова (вимова слова залежно від рівня оволодіння навичкою читання слова — за складами чи цілими словами);

— усвідомлення змісту тексту (розуміння).

Перші два компоненти — переведення графічної форми слова в звукову — техніка читання. Методичний аспект цього поняття — спосіб читання, правильність, швидкість та виразність (у єдності з розумінням). Якщо механізм читання склався, то розуміння відбувається одночасно із сприйняттям того, що учень читає, на основі синтезу знайомих елементів.

Практика свідчить, що формування техніки читання — процес складний. У ньому важливі мислення й мовлення, сприйняття і пам'ять, слуховий і зоровий аналізатори.

У розвиткові навичок читання виділяють три етапи — аналітичний, синтетичний і етап автоматизації.

Аналітичний етап. На цьому етапі має переважати читання вголос, бо воно сприяє формуванню навичок сприйняття та відтворення тексту (зорові зразки слів підкріплюються мовноруховими), розвиткові правильної вимови. Під час читання вголос скоріше формується зорово-слухові зв 'язки (буква—звук).

Синтетичне читання. Читають цілими словами, розуміння відбувається одночасно із сприйняттям тексту, що учень читає, на основі синтезу графічних одиниць- смислові здогадки рідко бувають помилковими.

Автоматизація навички. Процес читання відходить на другий план, на першому — усвідомлення прочитаного.

Кінцевим завданням розвитку навички читаня є розуміння прочитаного, техніка читання — це тільки засіб для досягнення цієї мети. Тому працювати над текстом треба так, щоб одночасно удосконалювати техніку читання та вміння розуміти зміст прочитаного (завдання мають націлювати на усвідомлення змісту тексту). Техніка читання та розуміння тісно взаємопов'язані. Так, помилки в сприйманні (заміна букв, перестановка, вставка, пропуск і т. п.) приводять до спотворення смислу прочитаного, а неправильне розуміння смислу — до помилкового розпізнавання слова та його форм.