4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Збір скарг та анамнезу

2. Клінічний огляд

3. Вимірювання АТ

4. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях

5. Складання протоколу обстеження

6. Інтерпретація лабораторного обстеження (загальний аналіз крові та сечі, КФК, МВ-КФК, тропоніни Т, І; АСТ, АЛТ; калій, натрій, білірубін, холестерин загальний, тригліцериди, глюкоза крові, коагулограма)

7. Інтерпретація інструментальних досліджень (ЕхоКГ, рентгенограма ОГК)

8. Сформулювати діагноз відповідно до сучасних класифікацій

9. Скласти план лікування (дієта, режим, антиішемічні, антитромботичні, антитромбоцитарні та фібринолітичні препарати)

10. Визначити показання та протипоказання до реваскуляризації

11. Скласти план обстеження, сформулювати діагноз, призначити лікування, визначити чинники ризику, працездатність, проноз, диспансерний нагляд хворого на бронхіальну астму

1. Робота з амбулаторними хворими на прийомі (збір скарг, анамнезу, об’єктивне обстеження, заповнення медичної документації)

2. Аналіз лабораторно-інструментальних обстежень хворого (рентгенограм ОГК, ЕКГ, заключень УЗД ОГП та нирок)

3. Аналіз виписок з амбулаторних карт, карт виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о)

5.Зміст теми:

Раптова смерть займає основне місце в структурі смерті від серцево-судинних захворювань. В абсолютної більшості раптово померлих причиною смерті стала ішемічна хвороба серця (ІХС), зумовлена, як правило, розвитком атеросклерозу коронарних артерій. Тому питання, пов’язані з проблемами раптової смерті, особливо її первинної профілактики, повинні розглядатись у зв’язку з профілактикою атеросклерозу взагалі. Своєчасна діагностика та вміння професійно надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі в умовах амбулаторії сімейного лікаря, швидкої допомоги та під час транспортування у лікувальний заклад сприяє уникненню ускладнень розвитку незворотних змін в організмі і покращує подальші результати лікування.

6. Матеріали для самоконтролю:

Тестові завдання:

1. До гострих коронарних синдромів відносять :

А ) ішемічну кардіоміопатію ;

В) гіпертензивну кардіоміопатію ;

С) не – Q – інфаркт міокарда ;

Д) коронарний синдром Х ;

Е ) стабільну стенокардію напруження , II функціональний клас ?

2. Провідним механізмом розвитку гострих коронарних синдромів є :

А) інтерстиціальний фіброз міокарда ;

В ) дифузний кардіосклероз ;

С) тромбоз коронарної артерії ;

Д) стабільна атеросклеротична бляшка ;

Е) коронарний синдром Х ?

3. До гострих коронарних синдромів не відносять :

А) прогресуючу стенокардію ;

В) не – Q – інфаркт міокарда ;

С) Q – інфаркт міокарда ;

Д) стабільну стенокардію напруження III функціональний клас ;

Е) раптову коронарну смерть ?

4. Поряд з антитромботичними засобами , b- адреноблокаторами , нітратами , кардіопротекторами хворим на гострі коронарні синдроми доцільно призначити :

А) b ₁ -адреноміметичні засоби ;

В) м- холінолітичні засоби ;

С) антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду з коротким періодом дії :

Д ) трициклічні антидепресанти ;

Е) статини ?

5. Який з наведених нижче лікарських засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоку із синромом малого серцевого викиду :

А) допамін ;

В) добутамін ;

С) преднізолон ;

Д) глюкагон ;

Е) пропранолол ?

6. Хворий Б. 43 роки , раптово знепритомнів , посинів , з'явилися судоми. Пульс і АТ не визначаються. Дихання відсутнє. Зіниці широкі , Тони серця не вислухо-вуються. ЕКГ : велика кількість безладних , різної величини і форми хвиль , які лише дещо нагадують комплекси QRS і реєструються одна за одною майже без усяких інтервалів.

Які заходи невідкладної допомоги слід ужити першочергово :

А) преднізолон внутрішньовенно ;

В) еуфілін внутрішньовенно ;

С) інгаляції кисню ;

Д ) дефібріляція ;

Е) строфантин внутрішньовенно ?

7.Механізм дії аспірину полягає у :

А) зв'язіванні плазміну з інгібітором активатора плазміногену – 1 ;

В) незворотному інгібуванні ЦОГ – 1

С) інгібуванні ЦОГ – 2

Д ) стимуляції NO - синтетази;

Е) зв'язуванні з рецепторами GP I b ?

8. Strunning syndrome означає, що у хворого після успішно проведеної тромболітичної терапії розвинувся:

А) реклюзія інфаркт залежної коронарної артерії

В) систолічна дисфункція міокарда

С) гіперметаболічний інфаркт міокарда

Д) синдром Хеггліна

Е) блокада рецепторів Gb IIb / IIIa

9) У пацієнта В., 40 років, після фізичного навантаження виник напад ядухи. Об'єктивно: положення ортопное, хворий збуджений, вимовляє лише окремі слова, на відстані чутне свистяче дихання. Частота дихання – 30 на хв.., ЧСС – 128 за хв.. Після інгаляції В2-симпатоміметиками ПОШвид становила 55%, PаО2 – 50мм.рт.ст., РаСО2 – 48 мм.рт.ст., SaO2 – 48мм.рт.ст, SaO2 – 85%.

Який ступінь бронхіальної астми у хворого:

А) Важкий

В) середньої важкості

С) легкий

Д загроза зупинки дихання

Е) астматичний статус

10) У пацієнтки З., 45 років, яка хворіє на бронхіальну астму, стали частішими напади ядухи, застосування дозованих В-симпатоміметичних препаратів через кожні дві години неефективні, а часом навіть спричиняє погіршення стану.

Що є основним у розвитку астматичного статусу у даної хворої:

А) повна блокада В2-адренорецепторів бронхів

В) дефіцит α1-антитрипсину

С) посилення секреції медіаторів запалення

В) спазм гладеньких м'язів бронхів

Е) набряк слизової оболонки бронзів

2 рівень

1. У хворого Ж. 75 років з діагнозом « ІХС. Не Q – інфаркт міокарда нижньопе-регородкової ділянки лівого шлуночка « через 3 роки з моменту госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії з'явилися повторні епізоди sinus arrest. АТ – 130\80 мм рт.ст. ЧСС – 60 за 1 хв.

Ваша тактика при даному гострому коронарному синдромі :

А) лідокаїну хідрохлорид – внутрішньовенна ін фузія до 10000 мг на добу ;

В) строфантин ( 1 мл 0.05 % розчині внурішньовенно ) + кальцію хлорид ( 10 мл 10 % розчину внурішньовенно) ;

С) імплантація штучного водія серцевого ритму типу VVI ;

Д) кардыоверсія ;

Е) тимчасова електростимуляція в режимі « on demand « ?

2. Під час проведення тромболітичної терапії та подальшої коронарографії встановлений результат ( через 90 хв. Від початку тромболізису ) оцінено як ТІМЕ – 3

Це означає , що :

А) контрастна речовина не поступає дистальніше від місця оклюзії ;

В) контрастна речовина лише частково заповнює дистальний відрізок коронарної артерії ;

С) контрастна речовина повністю заповнює коронарну артерію дистальніше від місця оклюзії , але із запізненням ;

Д) контрастна речовина швидко і повністю надходить у дистальний віддрізок коронарної артерії ;

Е) контрастна речовина потрапляє за межі судини ?

3. Хворий Н. 46 років, скаржиться на часті запаморочення , інколи втрату свідомості. Рік тому був напад інтенсивного болю в надчеревній ділянці та за грудиною. Об'єктивно : шкіра бліда , тони серця ритмічні , періодично відзначають значне посилення I тону , систолічний шум над верхівкою серця , ЧСС – 30 за хв.. , АТ – 190 \ 60 мм рт. ст.. , ЕКГ : хвилі ff , деформовані шлуночкові комплекси з однаковим інтервалом R-R .

Яке порушення провідності у хворого :

А) синусова брадікардія ;

В) синдром Фредеріка ;

С) атріовентрикулярна блокада I ступеня ;

Д) повна поперечна атріовентрикулярна блокада із мінусовим ритмом ;

Е) біфасцікулярна блокада лівої ніжки пучка Гіса ?

4. У хворого Д. 50 років ( страждає на гіпертонічну хворобу і часті напади стенокардії ) після вираженого емоційного напруження з'явився дуже інтенсивний біль у грудях , втратив свідомість. Лікар, який прибув через 15 хв , визначив блідість шкіри , яка вкрита холодним потом , АТ – 0 мм рт. ст., ЕКГ : шлуночкова пароксизмальна тахікардія ( 200 за 1 хв ). Лікар послідовно увів хворому платифіліну гідротартрат 1 мл 0.2 % розчину ) , кордіамін ( 2 мл ) , строфантин ( 1 мл 0.05 % розчину ). Стан хворого погіршився. ЕКГ : мерехтіння шлуночків.

Ваша тактика :

А) атропіну сульфат – внутрішньовенно ;

В) новокаїнамід – внутрішньовенно струминно ;

С) кальцію хлорид- внутрішньовенно струминно ;

Д) строфантин – внутрішньовенно струминно ;

Е) електрична дефібриляція ?

5.У хворого А. 70 років з діагнозом ІХС, Гострий QS - інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія ( ЧСС – 180 за 1 хв , ритм правильний , АТ – 90 \ 60 мм рт . ст.. ).

Які засоби не слід вводити у такому випадку :

А) веропаміл 10 мг внутрішньовенно повільно ;

В) дигоксин – 1 мг внутрішньовенно струминно ;

С) АТФ – 6 мл внутрішньовенно струминно ;

Д) 0.1 % розчин атропіну сульфату – 2 мл внутрішньовенно струминно ;

Е) 1 % розчин мезатону - 0.5 мл внутрішньовенно?

6. У хворої Н. 72 років , яка поступила у кардіологічне відділення 6 год тому з діагнозом: ІХС. Гострий Q - інфаркт міокарда передньбічної стінки лівого шлуночка розвинувся пароксизм фібриляції передсердь , що триває 38 год ( 175 – 210 за 1 хв ) АТ 160 \ 90 мм. рт. ст.

Засобом вибору в даній ситуації є :

А) преднізолон – 120 мг внутрішньовенно струминно ;

В) кордіамін – 4 мг внутрішньовенно струминно ;

С) добутамін – 250 мг внутрішньовенно краплинно;

Д) кордарон – 450 мг внутрішн внутрішньовенно краплинно;;

Е) ізопротеренол - внутрішньовенно краплинно з розрахунку 05 мкг\ кг протягом 1 хв ?

7) У хворого Н. 67 років, з діагнозом: ІХС. Гострий Q-інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка у момент госпіталізації в стаціонар виникла синусова брадикардія ( ЧСС – 58 за хв., АТ – 115/70 мм. рт. ст.., ЕКГ – ритм синусовий, ознаки некрозу та ішемічного пошкодження нижньої стінки лівого шлуночка).

А) атропіну сульфат

В) пропанолол

С) ізадрин

Д) спеціальне лікування не потрібне

Е) тимчасову черезстравохідну електрокардіостимуляцію

8) У пацієнтки Л. 31 років, після вірусної інфекції щодня спостерігалося утруднене свистяче дихання, що спричинювало порушення активності сну. Нічні симптоми ядухи виникали частіше ніж 1 раз на тиждень. ПОЩ вид і ОФВ1 становили 70%, з відхиленням від належного значення 30%. Хвора щодня вживае В2-адреноміметичні засоби короткої дії.

Ваш діагноз:

А) інтермітуюча бронхіальна астма

В) персистуюча бронхіальна астма, легка форма

С) персистуюча бронхіальна астма, середньої важкості

Д) персистуюча бронхіальна астма, важка форма

Е) бронхоспастичний синдром алергійного ґенезу

9) Після психоемоційного стресу у хворого Т. 24 років, часто виникали стани, які щодня супроводжувались свистячим диханням, задишкою з утрудненим видихом, частими нічними симптомами ядухи, що обмежували його фізичну активність. ПОШвид і ОФВ1 становили 50% з відхиленням від належного значення 35%.

Ваш діагноз:

А) інтермітуюча бронхіальна астма

В) персистуюча бронхіальна астма, легка форма

С) персистуюча бронхіальна астма, середньої важкості

Д) персистуюча бронхіальна астма, важка форма

Е) бронхоспастичний синдром алергійного ґенезу

10. Хворого Л. 63 років , після перенесеного інфаркту міокарда турбують задишка під час фізичного навантаження , напади серцевої астми. Об'єктивно : положення ортопное , тахіпное , застійні хрипи в легенях , ЧСС - 103 за 1 хв. АТ - 130\80 мм рт.ст. Ехо КГ: Фракція викиду – 57 %, М-тип мі трального клапана , діаметр лівого передсердя – 6.8 см , діаметр лівого шлуночка – 6 см , середній тиск у басейні легеневої артерії – 66 мм рт. ст. ( за С.О. Душаніним ).

Яка безпосередня причина появи вказаних клінічних ознак :

А) систолічна дисфункція міокарда ;

В) синдром пролабування мітрального клапана ;

С) діастолічна дисфункція міокарда ;

Д) гіповолемія ;

Е) бронхообструктивний синдром ?

Еталони відповідей

1	С	6	Д	1	Е	6	Д
2	С	7	В	2	Д	7	Д
3	Д	8	В	3	В	8	С
4	Е	9	А	4	Е	9	Д
5	Е	10	А	5	Д	10	С

Контрольні задачі: