1.3. Обробка та оздоблення виробів, ознаки розпізнавання

• Термічна і хіміко-термічна обробки. Застосовують для надання металам необхідних властивостей (твердість, м'якість) шляхом зміни їх внутрішньої макроструктури.

- Термічна обробка включає відпалювання, загартовування та відпускання і являє собою сукупність операцій нагрівання, витримування й охолодження.

Відпалювання - сталеві деталі нагрівають до температури 800 °С і повільно охолоджують, внаслідок чого змінюється структура сталі, метал стає м'якішим і пластичним, що полегшує подальшу його обробку.

Загартовування - сталеві деталі нагрівають до температури більше 750 °С, а потім різко охолоджують (у воді або мінеральному мастилі). Метал набуває більшої твердості і міцності, але водночас і крихкості,

Для зменшення крихкості металу після загартовування проводять відпускання. Деталі нагрівають до 200-500 °С та повільно охолоджують до кімнатної температури.

Обов'язковому загартовуванню підлягають робочі частини напилків, сокир, стамесок та інших інструментів.

- Хіміко-термічна обробка - підвищення опору сталевої поверхні виробів до стирання. Для цього поверхневий шар виробів насичують вуглецем, азотом, алюмінієм, хромом, кремнієм та іншими елементами в умовах підвищеної температури. Основними видами хіміко-термічної обробки є цементація, азотування, ціанування і дифузійна металізація.

• Оздоблювальні операції включають: крацювання, жолобкування, шліфування та полірування поверхні виробів.

Крацювання - вирівнювання поверхні виробів, відлитих у земляних формах, шляхом пропускання їх поміж металевими щітками, які обертаються з високою швидкістю.

Жолобкування - обробка поверхні невеликих виробів у спеціальних барабанах, куди деталі виробів завантажують разом з абразивним матеріалом (піском, наждаком) та обертають деякий час.

Шліфування - обробка поверхні деталей і виробів з допомогою шліфувальних кругів.

Полірування - надання поверхні дзеркального блиску. Може бути механічним (з допомогою полірувальних паст і порошків), хімічним (суміш кислот) та електролітичним (з допомогою електричного струму та розчинів кислот). Найбільш ефективним є електролітичне полірування.

1.4. Корозія металу та методи захисту від неї

Корозія металів - процес руйнування металів унаслідок їх окиснення під впливом різних зовнішніх чинників (кисень повітря, вода).

У результаті корозії погіршується зовнішній вигляд, гігієнічні та експлуатаційні властивості виробів, що робить неможливим подальше використання товару за його призначенням (рис.1 Додатку).

Існує багато сучасних методів захисту металів від корозії. Основними з них є:

• зміна хімічного складу сплавів шляхом уведення в сплав металів, стійких до корозії

(нікель, хром, титан);

• покриття поверхні виробів захисними оксидними і фосфатними плівками - так зване пасивування. Прикладами цього методу є анодування, ематалювання, воронування, фосфатування.

Анодування - отримання на поверхні алюмінієвих виробів оксидних плівок з допомогою електричного струму, які фарбуються органічними і мінеральними барвниками в різні кольори.

Ематалювання - отримання на виробах з алюмінію з допомогою електричного струму емалеподібної плівки, стійкої до стирання та хімічних впливів.

Воронування застосовується для сталевих інструментів (плоскогубців, ножиць по металу). У процесі нагрівання або хімічних реакцій на поверхні виробів утворюється шар закису-оксиду заліза чорного кольору. Під впливом механічних чинників (ударів, тертя) це покриття легко руйнується або відшаровується.

Фосфатування - отримання хімічним способом на поверхні сталевих виробів плівки, що добре захищає метал від корозії і нерідко застосовується як ґрунт перед фарбуванням або лакуванням.

• металеві захисні покриття виконуються різними способами:

• гарячим (занурення виробів у ванну з розплавленим металом, наприклад оцинковування, лудження),

• гальванічним (у гальванічних ваннах, де катодом є виріб, а анодом - пластинка з покривного металу, наприклад нікелювання, хромування, посріблення).

  • неметалеві захисні покриття - емалювання, захист інгібіторами, мастилами, фарбування та лакування.

Емалювання - це нанесення на поверхню виробів зі сталі або чавуну скляного покриття.

Інгібітори - це органічні сполуки, що сповільнюють процес корозії. Вони бувають контактні і леткі.

Антикорозійні мастила являють собою загущені мінеральні масла (машинне мастило, вазелін тощо).

Фарбування і лакування поверхні металевих виробів забезпечують механічний захист від впливу зовнішніх чинників. Використовують масляні й емалеві фарби, масляні й асфальтобітумні лаки. Покриття наносять у 2-3 шари.

Високий антикорозійний захист забезпечують пластмасові покриття, які виконують водночас і декоративну функцію, їх наносять різними методами: зануренням виробів у розплави синтетичних смол, напилюванням на гарячі вироби, наклеюванням тощо.