15Малозабезпеченість як соціальний ризик: поняття та порядок визнання особи чи сім’ї малозабезпеченою.

Останніми роками соціально-економічна ситуація в Україні докорінно змінила життя її громадян. Перебудова економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження рівня життя населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів та появи якісно нового соціального ризику, при настанні якого громадяни потребують підтримки суспільства — малозабезпеченості.

Вперше поняття «малозабезпеченість» отримало законодавче закріплення у Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р.

Малозабезпеченість як соціальний ризик визначає неспроможність особи чи сім'ї з огляду на об'єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму в державі.

Середньомісячним сукупним доходом сім'ї вважається обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом 6 місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. Правила та порядок його обчислення визначаються Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги¹.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям визначається Законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Малозабезпеченість є нестраховим соціальним ризиком, оскільки фінансується за рахунок асигнувань, які враховані в розрахунках розміру коштів, передбачених з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів (ст. 11 Закону).

16Інші види соціальних ризиків, що спричиняють виникнення права особи на соціальне забезпечення.

соціальні ризики» — це визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров’я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням, а для сімей — утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.

Оскільки соціальні ризики мають об’єктивний характер і механізм захисту від них повинен мати надійний характер, то страхування від них повинне бути обов’язковим (за законом) для охоплення всіх працюючих, а фінансові зобов’язання повинні солідар но нести основні соціальні суб’єкти — роботодавці й працівники. При цьому частка фінансової участі соціальних партнерів може бути різною, але кожна сторона прагне знайти опти мальні пропорції фінансової відповідальності з урахуванням конкретних умов.

Обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий ризик.

Страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального стра хування [2, ст. 11].

До страхових випадків, із настанням яких надаються матеріаль не забезпечення та соціальні послуги, належать:тимчасова непрацездатність;вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;інвалідність;хвороба;досягнення пенсійного віку;смерть годувальника;безробіття;соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;нещасний випадок на виробництві;професійне захворювання.

Відповідно до норм Закону N 2240 ( 2240-14 ) отримувана

фізичними особами допомога по вагітності та пологах є компенсацією

втрат заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з

вагітністю та пологами (ст. 38), по догляду за малолітньою дитиною

є частковою компенсацією втрат заробітної плати (доходу) у період

відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

(ст. 42), при народженні дитини є частковою компенсацією витрат,

пов'язаних з народженням дитини (ст. 1). Тобто доходи фізичних

осіб, отримувані ними як допомога по вагітності та пологах, по

догляду за малолітньою дитиною, при народженні дитини, є

компенсаціями, що отримуються фізичними особами за рахунок Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Враховуючи викладене, Комітет вважає, що доходи фізичних

осіб, отримувані ними як допомога по вагітності та пологах, по

догляду за малолітньою дитиною, при народженні дитини, згідно з

нормами ст. 4 (пп. 4.3.1 п. 4.3) Закону N 889 ( 889-15 ) не

включаються до складу загального місячного або річного

оподатковуваного доходу при обчисленні об'єкта оподаткування для

нарахування, утримання та сплати податку з доходів таких фізичних

осіб.