6. Орієнтування ліній (кути напрямів)

При роботі з топографічною картою доводиться визначати напрямки. Напрями ліній на місцевості чи на карті може бути визначений відносно якихось початкових напрямів. Таким напрямами можуть бути географічний (на топографічній карті він має назву істинного меридіана) меридіан, магнітний меридіан (збігається з напрямом вільно підвішеної магнітної стрілки), осьовий меридіан зони Гауса чи лінії до нього паралельні – вертикальні лінії кілометрової сітки.

Залежно від прийнятого початкового напряму розрізняють азимут географічний (дійсний, істинний), азимут магнітний, дирекційний кут,. У зв’язку із цим кути на місцевості та на карті визначаються відносно цих названих вихідних напрямів, а відлік їх ведеться від 0° до 360° за ходом годинникової стрілки, тобто від вихідного напряму до напряму на даний предмет (до напряму даної лінії).

Географічним (істинним, дійсним) азимутом A_іст. називається кут, який відраховують від північного напряму географічного (істинного) меридіана за ходом годинникової стрілки до напряму на даний предмет в межах від 0° до 360°. Для вимірювання на карті географічних азимутів заданого напряму в початковій точці лінії проводять за лінійкою географічний меридіан і транспортиром вимірюють кут між меридіаном і заданим напрямом.

Магнітним азимутом A_m називається кут, який відраховують від північного напряму магнітного меридіана до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі). На карті магнітні азимути можуть бути обчислені за зміряним істинним азимутом A_іст. і величиною магнітного схилення, яке вказується на полях карти, зліва від записів масштабів (рис. ).

Магнітне схилення d (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним (географічним) та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на схід називається східним (додатнім), а на захід – західним (від’ємним). Зв’язок між магнітними та істинними азимутами можна представити так: А_m=A_іст.–d (рис. ).

Дирекційним кутом напряму a. називається кут, який вимірюють від північного напряму осьового меридіана зони Гауса або від вертикальних ліній сітки до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Як правило, a вимірюється на карті від вертикальних ліній кілометрової сітки. Використання вертикальних ліній сітки дає можливість швидко і точно зміряти кути за допомогою транспортира.

Румб r – кут між напрямом даної лінії та найближчим напрямом меридіана (північним чи південним) в межах від 0 до 90°. Румби є географічні, магнітні та ті, що відраховують від вертикальних ліній сітки. Кожен румб характеризується вказівкою чверті горизонту, в якій розташований даний напрям, і величиною кута.

7. Вимірювання ліній на земній поверхні.

Лінійні виміри (виміри відстаней) – необхідна умова всіх видів знімання. Вимірювання довжин ліній – процес порівняння її з деякою еталонною величиною, прийнятою за одиницю виміру. Виміряти довжину лінії на місцевості можна різними способами, вибір яких залежить від потрібної точності вимірювань, умов місцевості, наявних приладів. При безпосередньому вимірюванні відомий еталон – міра довжин – укладається вздовж заданої лінії. Цим еталоном можуть бути рулетки, мірні стрічки, мірний дріт (стальний чи інварний), інколи польовий циркуль чи крок самого вимірювача.

Спеціальні прилади – далекоміри – дають можливість вимірювати відстані безпосередньо із точки. Посередні виміри відстаней можна отримати за часом руху, на око, за проходженням звуку тощо.

Вимірювання ліній землемірною стрічкою полягає у послідовному її укладанні в створі лінії. Порядок роботи такий. Початок і кінець лінії фіксують кілками завдовжки 25-50 см, у торці кілків забито цвяхи. Головки цвяхів повинні підніматися над торцем на 3-4 см. Біля крайніх точок ставлять віхи – дерев’яні жердини завдовжки 2-3 м. Для того щоб їх добре було видно на фоні навколишніх предметів, віхи фарбують смугами впоперек діаметра у білих та чорний (білий та червоний) кольори. Для підвищення точності вимірювань довгих ліній у їх створі через кожні 50-100 м установлюють допоміжні віхи. При цьому треба враховувати характер рельєфу та видимість горизонту.

Установку віх у створі лінії називають провішуванням лінії. Під час провішування спостерігач стає у початковій точці і дивиться на віху в наступній точці. За його вказівкою другий вимірник встановлює віху так, що вона перекривала кінцеву віху; аналогічно встановлюються й інші проміжні віхи. Цей спосіб називають провішуванням на себе на відміну від провішування від себе, коли встановлюють спочатку передостанню віху, а потім поступово інші на себе. останній спосіб менш точний.

Лінії вимірюють двоє вимірників. Той, що ззаду, бере одну із шпильок, суміщує нульовий штрих стрічки з початком лінії (центром знака) і виводить передового у створ. Той, що спереду, взявши комплект шпильок, протягує стрічку за ручку вздовж лінії і, натягнувши її однією рукою, другою через кінцевий проріз у стрічці прямовисно вдавлює шпильку в землю. Після цього задній вимірник знімає стрічку із шпильки (сама шпилька лишається на місці) і обидва рухаються вздовж лінії. Підійшовши до залишеної переднім вимірником шпильки, задній вимірник накидає кінець стрічки (прорізом) на шпильку. Передній вимірник кладе стрічку у створ лінії. струшуючи її і натягуючи. втикає через проріз другу шпильку, після чого задній вимірник виймає першу шпильку. Вимірювання продовжується у тому ж порядку. У разі необхідності задній вимірник, зібравши всі шпильки (крім однієї, котра закріплює передній кінець стрічки), передає їх передньому вимірнику і фіксує це в журналі вимірів. Відрізок лінії від останньої шпильки до кінця лінії (якщо він менший від довжини стрічки) визначається з точністю до 1 см. При вимірюванні залишку звертають увагу на те, щоб позначки метрових поділок зростали у напрямку руху. Довжину вимірюваної лінії визначають за формулою:

S_вим.= 20n + q,

де n – число шпильок у заднього вимірника, q – довжина залишку. Наприклад, n=7, q=16,44 м, то довжина вимірюваної лінії S_вим.=20·7+16,44 = 156,44 м.