5 Основні елементи карти

Вивчення географічної карти неможливе без розгляду її складових – елементів карти, а саме: математичної основи, картографічного зображення, допоміжного оснащення, елементів додаткової характеристики.

Математична основа – математично зумовлені способи побудови карти. Для того, щоб перейти від фізичної (чи топографічної) поверхні Землі до площини (карти) з математичної точки зору необхідно здійснити три операції;

а) фізичну поверхню Землі спроектувати на умовну поверхню земного еліпсоїда;

б) зменшити це спроектоване зображення до необхідних розмірів;

в) розгорнути його в площину.

Ті особливості картографічного зображення, які виникають в результаті:

- першої операції, зумовлені геодезичною основою - це сукупність геодезичних даних, що необхідні для створення карт. До них належать розміри земного еліпсоїда(велика піввісь а=6378,245км, мала піввісь в=6356,863 км) , системи координат, опорна геодезична сітка.

- другої операції, – масштабом - число, яке показує, у скільки разів відбулося зменшення розмірів земного еліпсоїда до розмірів його моделі. Як правило, при проведенні третьої операції масштаб довжин не може бути збережений у всіх точках карти. Зменшення теж відбувається умовно.

- третьої операції – картографічною проекцією – математичний спосіб зображення поверхні земного еліпсоїда на площині. Сфероїдальну поверхню земного еліпсоїда неможливо перенести на площину без розривів, накладок, перекриття картографічного зображення, тобто без спотворень. Це значить, що неможливо зберегти головний масштаб у всіх точках карти, а тому вводиться поняття поодинокого (окремого, часткового) масштабу, який враховує спотворення довжин, площ, кутів і форм.

Картографічне зображення є основною, головною частиною будь-якої карти. Це – відомості про об’єкти і явища, що показані на карті, їх розміщення, властивості, іноді також динаміка. До елементів топографічної (загальногеографічної) карти відноситься зображення: 1) водних об’єктів; 2) рельєфу; 3) елементів рослинного та ґрунтового покриву; 4) населених пунктів; 5) шляхів сполучення та засобів зв’язку; 6) кордони й межі; 7) об’єктів економіки і культури.

Для передачі елементів змісту застосовуються умовні позначення (знаки), які поділяються на площинні, лінійні та позамасштабні. Картографічне зображення повинно відповідати вимогам:

а) геометричної точності – кожен об’єкт на карті повинен зображатися там, де він у дійсності розміщений, а розмір – відповідати масштабу карти;

б) географічній відповідності – на карті повинні зображатися ті об’єкти, які передають головні географічні риси території

Елементи оснащення (допоміжні службові елементи) – назва карти, її легенда умовні позначення, рамки, картографічна (градусна) сітка, а також записи масштабів.

Легенда карти – зведення використаних картографічних позначень із необхідними до них поясненнями, а також графіки для вимірювання за картами – відстаней, кутів чи напрямів, координат, крутизни схилів. У легенді карти важливими є: а) повнота – зведення всіх застосованих на карті знаків; б) безумовна чіткість і по можливості лаконічність текстів, які пояснюють змістове значення знаків; в) логічність у групуванні і розміщенні знаків, наприклад, за окремими елементами змісту в порядку їхнього значення. Правильно побудована легенда розкриває зміст карти – перелік елементів, класифікації та показники, використані для кожного елемента, а також ступінь їх узагальнення. Легенда розміщується на полях чи на вільному місці всередині рамки карти. Для багатоаркушевих карт легенду інколи друкують на окремому аркуші чи у вигляді брошури.

Елементи додаткової характеристики – текстові дані, карти-врізки, профілі, графіки, діаграми, таблиці, фото.

Елементи оснащення та додаткової характеристики полегшують і покращують використання карти.

До допоміжних елементів карти належать також відомості про виконавців карти, її рецензентів, довідкові дані про використані джерела, час та місце видання, а інколи – назва видавництва, місце та рік видання тощо.