9. Моральне виховання у грі, в процесі спілкування з дорослими та процесі навчання. Моральне виховання у грі

Одним з ефективних засобів  морального   виховання  є  гра , оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої самостійності, ініціативи, творчості, імпровізації, перевірці себе.  У   грі  дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, себе, свої можливості, усвідомлює свої зв’язки з іншими. Цілеспрямований характер  гри  дає їй змогу до-бирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по  грі , здійс¬нювати ігровий задум, вступати в стосунки з однолітками, а її творчий характер допомагає реалізувати свої уявлення про оточення, ставлення до нього тощо.[2]

Тому  гра   у  педагогічному процесі дитячого садка вико¬ристовується як засіб не тільки формування певних знань, а й для  виховання   моральних  уявлень і почуттів, розвитку самостійності, ініціативи, відповідальності. Адже дитина  у  своїх  іграх  демонструє власне духовне життя.

В ранньому віці перейти до  гри  від предметної діяльності може лише дитина, яка вміє спілкуватися з дорослими. Реалізуючи  у   грі  прагнення прилучитися до життя дорослих, дитина здійснює своє бажання бути такою, як вони.  У  процесі  гри  вона без прямих педагогічних впливів вихователя засвоює норми людських взаємин,  моральні  цінності. Діти самі обирають тему  гри , розгортають її сюжет на основі власного досвіду, знань, умінь. Відображаючи реальне життя,  гра  є найактивнішою сферою спілкування дітей, під час якого вони обмінюються думками, переймають досвід і вміння дорослих, оцінюють себе й інших, висловлюють власні  моральні  судження і цим впливають одне на одного.  Гра  привчає дитину рахуватися з іншими (вона не¬можлива, якщо діти не вміють погодити свої дії), розвиває  моральні  почуття.[3]

Ігрові переживання залишають глибокий слід  у  свідо¬мості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів.  У   грі  розкривається духовний світ дитини, рівень її  морального  розвитку. Не випадково Д. Ельконін радив педагогам при Вступі дитини до школи цікавитися тим,  у  які  ігри  і з ким вона любить гратися.

Моральне виховання в процесі навчання

Принцип виховуючого навчання передбачає єдність ос¬вітніх і виховних завдань. Навчання дітей дошкільного ві¬ку здійснюється не лише на заняттях, а й  у  повсякденному житті. Вони навчаються з перших хвилин існування, пі¬знаючи навколишній світ і себе. Цей  процес  значно біль¬ше, ніж на наступних етапах розвитку особистості, зале¬жить від дорослого, оскільки передбачає постійне спілку-вання дитини з педагогом і батьками. Вплив вихователя повинен спрямовуватися не лише на ефективність навчан¬ня, а й на встановлення гуманних стосунків між дітьми і педагогом, а також на взаємини дітей.

Виховний ефект  навчання   у  дошкільному віці забезпе¬чують:

1. Емоційна насиченість  навчання . Завдяки їй утримуються увага дітей на об’єкті пізнання, власній дії, поведінці дорослого, виникає інтерес до засвоєння змісту  навчання .

2. Поєднання ігрових та неігрових моментів. Ігрові мо¬менти  у  дошкільному  навчанні  формують культуру пі¬знання, волю й почуття.

3. Взаємоперехід позицій дитини і дорослого. Навчаль¬ні зусилля краще спрямувати не на дисциплінуючий мо¬тив «так потрібно», а на усвідомлення дитиною значення  навчання  для себе.[4]

 Процеси   навчання  і  морального   виховання  дітей до¬шкільного віку за мотивами, змістом і засобами здійснення є тотожними. Адже стосунки між дитиною і дорослим, що складаються в  процесі  навчальної діяльності, впливають на формування  моральних  якостей дітей, закріплюються і розвиваються в інших видах діяльності. Вони одночасно спрямовані на формування позитивного ставлення до на¬вчання, пізнавальної активності, потреби самостійного по¬шуку відповідей на конкретні питання, прагнення вчити¬ся; на розвиток морально-вольових якостей (наполегливос¬ті, відповідальності, старанності), а також на  виховання  чуйного, доброзичливого ставлення до однолітків, форму¬вання досвіду спільної діяльності.

Виховна сила  навчання  зумовлена не лише роллю ви¬хователя, а й потребою дитини в отриманні нових вра¬жень, знань і способів пізнавальної діяльності. Задоволен¬ня цієї потреби позитивно впливає на розвиток особистос¬ті. Якщо педагог при цьому зважає на  моральний  аспект  процесу   навчання , дитина поступово усвідомлюватиме, що успішне  навчання  є запорукою формування її як успішної особистості.[5]

 Моральне   виховання  ефективне лише за умови уваж¬ного ставлення педагога до дитини, здійснення  навчання  і  виховання  на гуманістичних засадах, оскільки дисциплі¬нарна модель взаємодії в  процесі   виховання  породжує від¬чуженість, а формалізм — байдужість, подвійну мораль, лицемірство, нещирість. Упровадження і розширення особистісно-орієнтованої моделі спілкування сприяє забезпе-ченню психологічного комфорту, радісного сприймання дитиною світу. Лише за таких умов формується повноцінна особистість, гуманістичні засади її ставлення до навколишньої дійсності (природи, творінь людської праці, до людей і до себе).