Бізнес-значимість екстранет

Використання відкритих Інтернет-технологій (екстранет) для розвитку взаємодії зі споживачами і бізнес-партнерами на­дає конкурентні переваги на різних стадіях життєвого циклу продукту - при його розробці, виробництві, маркетингу, розпов­сюдженні, розвитку партнерства.

Під екстранет розуміються мережні з'єднання, які викорис­товують Інтернет-технології для підключення систем інтранет підприємства до інтранет-систем споживачів, постачальників і бізнес-партнерів. Варіанти створення екстранет-з'єднань мо­жуть бути різні. По-перше, компанії можуть встановлювати прямі приватні мережні з'єднання між собою. По-друге, вони можуть створювати безпечні приватні Інтернет-з'єднання, які називаються віртуальними приватними мережами¹. По-третє, компанії можуть використовувати незахищений Інтернет як екстранет-з'єднання між інтранет підприємства і споживачами та бізнес-партнерами, а безпеку мережі забезпечувати шифруван­ням найбільш відповідальних даних (наприклад, пароля користувачa) і використанням власного захисного екрана. Таким чи­ном, екстранет здатна забезпечити доступ споживачів, поста­чальників, консультантів, субпідрядників, майбутніх партнерів до обраних інтранет Web-сторінок і баз даних компанії.

Екстранет — мережеві зв'язки, які використовують технології Інтернету, щоби зв'язати інтранет-бізнес з інтранет-замовниками, постачальниками або іншими діловими партнерами. Компанії можуть встановлювати прямі зв'язки приватної мережі, або створювати приватні безпечні зв'язки Інтернету, що викликало появу віртуальних приватних мереж. Також компанія може використовувати незабезпечений Інтернет як зв'язок екстранету між інтранетом та користувачами, але при цьому застосовувати шифрувальні дані і власні системи меж, щоби забезпечити адекватний захист. Таким чином, екстранет дає можливість замовникам, постачаль­никам, консультантам, субпідрядникам, діловим людям звертатися в обрані веб-сайти інтранету й інші бази даних компаній Значимість екстранет для бізнесу обумовлюється декілько­ма факторами.

По-перше, у порівнянні з іншими інформаційни­ми технологіями екстранет-технології полегшують і прискорю­ють доступ покупців і постачальників до ресурсів бізнес-партнерів.

По-друге, екстранет дозволяє компаніям пропонувати нові типи інтерактивних Web-послуг для своїх контрагентів. Таким чином, екстранет є новим напрямком побудови стра­тегічних відносин між бізнес-партнерами. Він сприяє спільній інтерактивній розробці продуктів, удосконалюванню стратегій маркетингу і виробництва, орієнтує процеси життєвого циклу продуктів на максимальне задоволення споживчих переваг. У підсумку в короткий термін створюються продукти, які відповідають останнім вимогам ринку.

3. Web- інтеграція

Застосування інформаційних технологій для автоматизації бізнес-процесів на підприємствах почалося ще в 60-х роках XX ст. Тоді компанії використовували одиничні додатки, які вико­нували в основному рутинні операції і вирішували вузькоспеціалізовані завдання. Однак пізніше з'явилися складніші і функціональні системи: програми обліку складських запасів, керування фінансами і виробництвом, до корпоративних додатків стали підключатися бази даних. Кількість додатків, вико­ристовуваних на підприємствах, продовжувала зростати. Неза­баром ІТ-менеджери зіткнулися з тим, то значна частина тим­часових і матеріальних витрат (до 95%) іде на підтримку інфор­маційної інфраструктури, забезпечення коректності її роботи і зовсім небагато залишається на її розвиток. Виникла гостра не­обхідність забезпечення взаємодії різних компонентів корпора­тивних інформаційних систем і об'єднання їх у єдине інфор­маційне середовище. Для малого бізнесу, не обтяженого спеціальним штатом власних ІТ-менеджерів, завдання стало не­посильним: такі підприємства залишилися осторонь від стовпо­вої дороги сучасних інформаційних систем.

До початку 90-х років оформилися два основних підходи до інтеграції існуючих корпоративних ресурсів великих підприємств: технологія сховищ даних і системи планування ре­сурсів підприємств (ERP). Кожний з підходів лише частково вирішував проблему. Технологія сховищ даних орієнтувалася на інтеграцію даних та їх аналіз, а завдання сполучення роботи додатків на трансакційному рівні були покладені на ERP-системи. Тобто ERP-системи забезпечували взаємодію додатків при здійсненні трансакцій, а сховище даних - їх Інтеграцію. Таким чином, дані технології доповнювали одна одну.

Потім, ґрунтуючись на досвіді інтеграції даних і додатків у корпоративні інформаційні системи, наприкінці 90-х років була запропонована концепція створення єдиного інформаційного середовища на базі існуючої інфраструктури, що одержала на­зву «Web-інтеграція».

Web-інтеграція - це об'єднання зовнішніх і внутрішніх кор­поративних інформаційних ресурсів, джерел даних і додатків з використанням Web-технологій. По суті, Web-інтеграція - це процес переходу підприємства до електронного ведення бізнесу і будування корпоративних інформаційних систем на єдиній

Потенційно Web-інтеграційні рішення мають помітні пере­ваги перед традиційними рішеннями у сфері інтеграції, зокрема на базі ERP-систем:

• відносно невисока вартість і терміни розробки і впрова­дження. Процес впровадження масштабної ERP-системи на ве­ликому підприємстві може тривати кілька років, а вартість сис­теми буде обчислюватися мільйонами доларів. Крім того, ERP-системи ставлять жорсткіші вимоги до формалізації бізнес-процесів і наявності довгострокової стратегічної програми розвитку інформаційної інфраструктури підприємства;

• значні можливості для розширення і масштабування си­стеми;

• переносимість та незалежність додатків І даних від опе­раційної системи і сервера та клієнта;

• застосування відкритих стандартів, використання прин­ципу модульності побудови системи;

• готовність до переходу до В2В-додатків. На думку аналітиків, сьогодні Web-інтеграція може вважа­тися однією з найбільш сучасних і ефективних платформ для побудови інтегрованого корпоративного інформаційного сере­довища для всіх типів бізнесу.

Web-портали як засіб організації бізнесу

На практиці концепція Web-інтеграції може бути реалізова­на, зокрема, у вигляді корпоративного інформаційного порталу. Портал є ядром Web- інтеграційного рішення і реалізує єдиний інтерфейс із усіма структурованими і неструктурованими корпоративними даними, а також представляє єдину точку входу і реєстрації користувачів для роботи з корпоративними додатка­ми і даними.

На думку Євгена Созанського, менеджера з розвитку бізне­су української компанії Softline, «у внутрішньому порталі розрізняють три великих складових. Перша - це ті самі додатки, що вже існують на підприємстві або коли-небудь будуть створю­ватися. Друга - це сервіси, що дозволяють здійснювати обмін даними з різними додатками, а також у зручному і зрозумілому вигляді подавати їх користувачам. Ну і, нарешті, третьою скла­довою внутрішнього порталу прийнято вважати саму інфор­мацію».

Основне завдання порталу - створення і підтримка єдиного інтегрованого інформаційного середовища, яке не залежить від програмної й апаратної платформи користувачів. У портал мо­жуть бути інтегровані різні додатки, використовувані на підприємстві: системи керування відносинами з клієнтами (CRM), фінансові і бухгалтерські програми, спеціалізоване й ус­падковане програмне забезпечення.

На думку аналітиків IDC, «корпоративні інформаційні пор­тали повинні відігравати роль центрального шлюзу для доступу до будь-якої інформації, яка виробляється компанією чи потрібна їй».

На думку Євгена Созанського, «оскільки Інтернет сьогодні є найбільш доступним і дешевим засобом комунікації, для побу­дови внутрішніх порталів найчастіше використовуються Інтернет-технології. Це дозволяє значно розширити функціональні можливості системи і наділити її певними перевагами, власти­вими Інтернет: доступний інтерфейс, зв'язок із зовнішніми дже­релами даних, можливість віддаленого доступу і відсутність об­межень, властивих локальний мережі. Таким чином, учасника­ми внутрішнього порталу можуть бути не тільки працівники компанії, а і її віддалені підрозділи, філії, партнери, постачаль­ники, клієнти».

Робоче місце користувача корпоративного порталу ство­рюється з окремих невеликих блоків у вікні браузера, кожний з яких може містити інформацію щодо певних систем. Такими блоками можуть бути також особисті сервіси: електронна по­шта, список завдань, розклад транспорту й ін. Джерелами інфор­мації для корпоративного порталу можуть служити не тільки внутрішні системи і додатки, а й будь-які доступні зовнішні джерела даних.

Логіка роботи сервісів порталу будується на основі так зва­них портлетів - спеціалізованих програмних модулів, написа­них мовою Java. Портлетами можуть бути як самостійні компо­ненти порталу, які реалізують конкретний сервіс, так і інтерфей­си до інтегрованих в портал додатків і джерел даних.

В основі концепції порталу лежить модульна архітектура. Будь-який запит користувача до порталу проходить через блок, відповідальний за авторизацію, аутентифікацію і персоналізацію. Далі він направляється в блок маршрутизації, де при­значаються параметри виклику відповідного функціонального модуля (портлета).

Портлет інтерпретує запит користувача і виконує його, звертаючись до програмних підсистем, баз даних, зовнішніх до­датків та інших джерел через стандартні інтерфейси. Результати роботи портлета являють собою опис даних розширюваною мо­вою розмітки даних XML', іцо передається блоку, відповідаль­ному за їх надання.

Кожен портлет, крім модуля, що забезпечує взаємодію з ко­ристувачами, містить адміністративний компонент. Він дозво­ляє адміністратору системи визначати режими роботи послуги, її інформаційне наповнення і права доступу користувачів на ро­боту з нею. Аутентифікація користувачів при вході в систему і їх авторизація при доступі до різних ресурсів виконується окреми­ми компонентами порталу, які є елементами єдиної системи без­пеки.

Фізично різні портлети можуть виконуватися на різних сер­верах у єдиному програмному середовищі, що забезпечує їх ро­боту. Це дозволяє збалансовувати навантаження і забезпечувати вищий рівень безпеки. На думку Larry Podmolik, ГГ-директора консалтингової фірми LeapNet, «найбільшою перевагою пор­тального сервера є центральна точка контролю над безпекою і доступом, а також звичний дизайн, який нагадує домашню сторінку Yahoo».

Відкриті послуги порталу, до яких не висуваються вимоги захищеності, виділяються в одну групу і розміщаються на сер­вері, включеному в загальну корпоративну мережу. Сервіси, до яких висуваються високі вимоги щодо захисту від несанкціоно­ваного доступу, установлюються на виділеному сервері зі спеціальними засобами забезпечення інформаційної безпеки.

Таким чином, портал стає ключовим компонентом корпора­тивної ІТ-інфраструктури. Нові портальні програмні продукти вже не обмежуються винятково поданням і керуванням інфор­мацією в Мережі. Останні портальні рішення мають характер програмного забезпечення проміжного рівня, і багато вироб­ників програмного забезпечення для порталів постачають рішення, спрямовані на інтеграцію порталів з корпоративними додатками, такими як ERP, CRM чи SCM. Крім того, портали також застосовуються для підвищення віддачі від використання корпоративних додатків за рахунок спрощення роботи з ними: навіть недосвідчені користувачі за допомогою порталів легко працюють зі складними додатками.