2.2.6 Аналіз четвертої строфи та її перекладів.

Дослівний переклад четвертої строфи:

The woods are lovely, dark and deep,	Ліси прекрасні, темні та глибоки,
But I have promises to keep,	Но маю обцінки я тримать,
And miles to go before I sleep,	Та милі їхать до спочину,
And miles to go before I sleep.	Та мили їхать до спочину.

Вчитуючись у переклади цього вірша, особливу увагу треба приділяти двум останнім строчкам, точніше, одній і тій самій, але повтореній двічі. В перший раз ця нехитра строчка має конкретний зміст, у другий — метафоричний, разом конкретний та метафоричний змісти складаються у метафізичний. Так само і з усією поезією Роберта Фроста. Тому задача перекладачів надати хоча б схоже емоційне забарвлення своїм перекладам.

Намагаючись досягти зберегти поетичний потенціал епітетів “dark”, “lovely”, та “deep” - В. Марач вдається до образно-семантичної зміни із використанням метафори “очей не відвести”, що у своєму змісті достатньо відповідне до змісту та ідеї оригіналу. Також достатньо чітко та адекватно збережений зміст “обіцянки” та “довгого шляху попереду”. В загальній структурі, переклад цієї строфи повністю відповідає структурі оригіналу:

“А ліс -- очей не відвести,

Та встигнуть обіцявся ти;

І до спочинку довго йти,

І до спочинку довго йти.”

В. Корнєєв вдається до звертання ліричного героя до “гаю”, яким він замінив ліс. Епітети у перекладі повністю відповідають епітетам оригіналу, тому можемо казати про частичний повний переклад:

“Глибокий, любий, темний гаю,

Мені вже час, я бути маю,

І путь лежить мені без краю,

І путь лежить мені без краю…”

Щодо ідеї “обіцянки, що треба тримати”, то В. Корнєєв іде іншим шляхом, конкретизуючи словами героя, що “йому вже час”, тобто він спізнюється кудись, де обіцяв бути, отже зміст збережений достатньо чітко. Проте, у останніх строчках він втрачає думку про кінець шляху ліричного героя, роблячи його шлях безкрайнім.

В перекладі останньої строфи В. Кикоть знову використовує семантичну зміну, намагаючись зберегти поетичний потенціал епітетів в оригіналі, використовуючи метафору з “глибинами лісу, що манять душу”. Щодо останніх строк, то тут В. Кикоть дає повний переклад, зберігаючи автентичність та неповторність думки та ідеї Р. Фроста:

“Глибини лісу манять душу,

Але я слова не порушу,

Ще довгі милі їхать мушу,

Ще довгі милі їхать мушу.”

Найбільш вдало останню строфу переклав, на нашу думку, В. Корнєєв, майже ідеально передавши відношення ліричного героя до цього вечора, до цієї зупинки та довгу шляху попереду.

3.

2.7

Додаток:

“Stopping by wood on a Snowy Evening”, by R. Frost

Whose woods these are I think I know. His house is in the village, though; He will not see me stopping here To watch his woods fill up with snow.

My little horse must think it queer To stop without a farmhouse near Between the woods and frozen lake The darkest evening of the year. He gives his harness bells a shake To ask if there is some mistake. The only other sound's the sweep Of easy wind and downy flake.

The woods are lovely, dark and deep, But I have promises to keep, And miles to go before I sleep, And miles to go before I sleep.

Переклад Віктора Марача.

“Край лісу у зимовий вечір”

Чий ліс це — я, напевне, знаю:

В селі його будинок скраю;

Він не побачить, спать вже лігши,

Як я сніги в нім споглядаю.

Кінь фиркає, не зрозумівши,

Чому стою тут, занімівши,

Між лісом і замерзлим ставом

В цей вечір, в році найтемніший.

Дзвенить вуздечкою: "Рушаєм, --

Мов просить, -- час чого ми гаєм?"

Сніжок снується з висоти,

Вітрець легенький пробігає.

А ліс -- очей не відвести,

Та встигнуть обіцявся ти;

І до спочинку довго йти,

І до спочинку довго йти.

Переклад В. Кикотя “Зупинка у лісі засніженим вечором”

Чиї ліси це, знаю я —

В селі господар і здаля

Не бачить він, як я дивлюсь

На снігом вкутане гілля.

Конячці дивним я здаюсь,

Бо серед лісу став чомусь;

Мороз льоди в ставу кує,

І вечір вже, а я барюсь.

Вона дзвіночком знак дає,

Тут, мабуть, десь помилка є,

І знов свист вітру тишу рушить,

Танок сніжинок знов снує.

Глибини лісу манять душу,

Але я слова не порушу,

Ще довгі милі їхать мушу,

Ще довгі милі їхать мушу.

Переклад Корнєєєва

“Стоячи сніжного вечора біля гаю”

Той, чий цей ліс, не підстеріг,

Як я тут став, хоч, певне, міг

В отім селі лягти вже спати.

А хащу повнив тихий сніг.

В мого сивенького лошати

Єдина думка: чом ставати

Там, де дерева й мерзлий став,

І де поблизу ані хати?

Кінь головою похитав,

Здригнувся дзвоник, замовчав.

І стало чутти в цілім краї,

Як вітер м'яко в сніг упав.

Глибокий, любий, темний гаю,

Мені вже час, я бути маю,

І путь лежить мені без краю,

І путь лежить мені без краю…

Список використаної літератури:

2. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафори. — М. 1990

3. Л. Антермайєр «The Pocket Book of Robert Frost's Poems», 1946

4. А. А. Смирнов, статья «Перевод» («Лит. энц.», т.VIII).