2.2.3 Аналіз першої строфи та її перекладів.

Надалі аналіз перекладів вірша та порівняння із оригіналом надаємо по строфам, через спрощення знаходження відмінностей та відповідностей між текстом оригіналу, та вихідного тексту після виконання перекладацьких трансформацій.

Whose woods these are I think I know.	Чиї ліси це, я думаю, я знаю,
His house is in the village, though;	Хоча його дім знаходиться в селі;
He will not see me stopping here	Він не побачить, як я зупинивсь,
To watch his woods fill up with snow.	Споглядаючи його ліси, наповнені снігами.

* тут і далі - дослівний переклад.

Основним змістом першої строфи Фроста є роздум ліричного героя щодо лісу, в якому він зупинився і який він споглядає, та щодо хазяїна лісу, чия домівка у селі, і який не побачить ліричного героя. Автор робить наголос на тому, що його герой — на самоті із самим собою, споглядає сповнений снігом ліс. Тому основною задачею перекладачів був “адекватний” переклад із збереженням основного настрою та змісту.

“Чий ліс це — я, напевне, знаю:

В селі його будинок скраю;

Він не побачить, спать вже лігши,

Як я сніги в нім споглядаю.”

- переклад В. Марача

В. Марач у перекладі першої строфи повністю зберігає структурну форму строфи, звертаючись як до повного перекладу у перших двох строчках, так і до семантичної зміни останніх двох задля збереження основного змісту.

У перекладі В. Марач зазначає, що будинок хазяїну лісу “скраю села”, роблячи його ближче до лісу, вважаючи його, мабуть, за лісничого. У цьому випадку ми також бачимо конкретизацію, що також відноситься до семантичної зміни.

Також, у перекладі, на відміну від оригіналу, “хазяїн” лісу спить — ми бачимо допущену В. Марачем художню вільність. В. Марач повністю зберігає почуття на настрій ліричного героя. Проте причина зупинки ліричного героя, його зацікавленість у природі, та його емоційний стан — не компенсовані через структурно-семантичну заміну у метафорі “his woods fill up with snow”, яку В. Марач передає через споглядання “снігів у лісі”, а не “лісу у снігу”.

Переклад В. Корнєєва більш ліричний та спрямований на передачу засмученості настрою ліричного героя. Разом з тим, В. Корнєєв вдається до повної структурно-семантичної зміни тексту першої строфи Р. Фроста, зберігаючи лише основний зміст:

“Той, чий цей ліс, не підстеріг,

Як я тут став, хоч, певне, міг

В отім селі лягти вже спати.

А хащу повнив тихий сніг.”

Ліричний герой у перекладі В. Корнєєва не каже нам, що хоча б знає того, чий це ліс; не зазначає, де знаходиться будинок хазяїна лісу. В. Корнєєв вдається до контрастного відображення лісу, в противагу хазяїну лісу, “що певне міг вже спати”, вказуючи на невпинність природи - “а хащу повнив тихий сніг”.

Так само, як і у випадку з перекладом назви, В. Корнєєв допускає неповний переклад, замінюючи “ліс” конкретно “хащею”, що означає густий непролазний ліс, в той самий час роблячи шлях ліричного героя Р. Фроста більш складним. Також відбувається втрата елементу споглядання природи ліричним героєм у перекладі.

В. Кикоть вдається до неповної структурної та синтаксичної зміни першої строфи, та деяких семантичних змін. В. Кикоть вдається до генералізації влади хазяїна лісу, називаючи його ще і “господарем села”. Також з'являється прислівник “здаля”, що вказує на далекість ліричного героя від людей, від села.

Замість “дерева” (“woods”), В. Кикоть використовує “гілля”, конкретизуючи предмет споглядання ліричного героя. Ідіома “fill up with snow” (“наповнений снігом”) конкретизується, перетворюючись на “окутане снігом”, що надає пом'якшеного характеру, ніжності та деякої турботливості зимі В. Кикотя:

“Чиї ліси це, знаю я —

В селі господар і здаля

Не бачить він, як я дивлюсь

На снігом вкутане гілля.”

Серед поданих перекладів, найбільш влучним, таким, що передає усю провідну ідею та настрій, є, на нашу думку, переклад, виконаний В. Кикотем. Адже це ліричний вірш, що глибоко просякнутий поетичною рівновагою та спокійністю, прихованій у роздумах ліричного героя.