2.2.4. Аналіз другої строфи та її перекладів.

У другій строфі ми бачимо коня ліричного героя, через персоніфікацію якого ми отримуємо опис природи навколо героя та власне відношення автора до зупинки посеред лісу:

My little horse must think it queer	Моєму маленькому коню має здаватись дивним
To stop without a farmhouse near	Зупинитись, де поруч немає ферми,
Between the woods and frozen lake	Поміж деревами і льодовим озером
The darkest evening of the year.	У найтемніший вечір року.

Основною задачею при перекладі цієї строфи є збереження головного художнього засобу строфи: персоніфікації, - та точне передання відношення героя до зупинки і зображення навколишньої природи.

В. Марач при перекладі зберігає чіткість, намагаючись надати повний переклад, проте не можемо не помітити деякі семантично-функціональні зміни у тексті:

“Кінь фиркає, не зрозумівши,

Чому стою тут, занімівши,

Між лісом і замерзлим ставом

В цей вечір, в році найтемніший.”

По-перше помітна втрата поетичного потенціалу епітета “little” - навідміну від оригіналу, В. Марач ніяк не конкретизує та ніяким чином не описує коня. Проте, в його перекладі, кінь видає своє здивування фирканням, тому можемо сказати, що образність мови Р. Фроста збережена. Також відбувається уточнення стану ліричного героя - “занімівши”.

В загальному плані, переклад останніх двох строчок є найбільш повним та наближеним до тексту оригіналу, майже ідеально передаючи змістовий акцент та настрій, що намагався передати нам автор.

В цілому, у перекладі В. Корнєєва помітна зміна форми та структур речень у перекладі:

“В мого сивенького лошати

Єдина думка: чом ставати

Там, де дерева й мерзлий став,

І де поблизу ані хати?”

В. Корнєєв вдається до сленгізму, до просторіччя, використовуючи емоційно забарвлений іменник “лоша”. Також, під час трансформації, “маленький” змінюється на “сивенький”, тим самим, поетичний потенціал епітету на позначенні розміру та віку коня не збережений та не компенсований. Проте збереження персоніфікації коня дозволяє казати про збереження цього образно-стилістичного засобу. Також, це єдиний переклад, де збережена ідея відсутності будівель навколо.

На жаль, ідея “найтемнішого вечора року” не компенсована, що спричинює неповну передачу настрою та ідеї містичності та художньої образності вірша. В. Кикоть у перекладі знову вдається до структурно-семантичної зміни речення, проте лаконічно і чітко передає основний зміст:

“Конячці дивним я здаюсь,

Бо серед лісу став чомусь;

Мороз льоди в ставу кує,

І вечір вже, а я барюсь.”

Словосполучення з епітетом “my little horse” у перекладі перетворюється на іменник із зменшливо-пестливим суфіксом, тим самим зберігається поетичний потенціал епітету при перекладацькій трансформації. Також відбувається семантична зміна змісту і коню здається дивним сам герой, а не зупинка у лісі.

Щодо структурної зміни, то зміст останніх двох строчок у перекладі передається одним реченням, розподіленим на дві частини. Відбувається генералізація причини зупинки та місця зупинки ліричного героя. Також відбувається конкретизація при перетворенні “озера”, як в оригіналі, на “ставок” у перекладі. Під час перекладацької трансформації відбувається персоніфікація морозу, що “льоди в ставу кує” на заміну “льодовому озеру” в оригіналі. Таким чином, втрачений зміст “посередньості” ліричного героя, з одного боку якого ліс, а з іншої — озеро.

Найважливіша змістова частина строфи при перекладі втрачена, тому таємничість “найтемнішого вечора року” також не компенсована.

Із наведених перекладів другої строфи ми можемо виокремити переклад В. Марача, як найбільш вдалий у плані адекватності при намаганні збереження поетичного потенціалу під час виконання необхідних поетичних трансформацій. Також цей переклад є на нашу думку найбільш гарним у плані збереження поетичного стилю та провідного мотиву, що залишає неповторні враження пов'язання із зображуваною природою.