Тема 03. Філософія європейського середньовіччя та епохи Відродження

Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби. Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї; етика Ренесансу.

Мета: проаналізувати природний і духовний світ людини епохи Відродження; орієнтуватися в концепціях, які відображають прогресивність поглядів дослідників того часу; усвідомлювати і пояснювати діалектичність світогляду людини епохи Відродження.

Зміст роботи

1. Опрацювати навчальний матеріал і скласти конспект за таким планом:

а) поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби;

б) провідні напрями ренесансного філософування: гуманістичний

антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.

2. Дати відповіді на питання для самоперевірки (усно).

3. Написати реферат (за вибором викладача)

18

Після опрацювання теми студент повинен

знати: зміни, що відбулись у християнському світо­баченні в епоху

Відродження;гуманістичний та антропоцентричний характер філософії і

культури Відродження.

вміти: характеризувати особливості ренесансної трансформації християнського

світосприйняття; діалектичність світогляду людини епохи Відродження;

знаходити аналоги між історичними процесами Від­родження та

сьогоденням.

Форми контролю

1. Перевірка конспектів (плану відповіді).

2. Усне та письмове опитування (вибіркове).

3. Оцінювання підготовлених рефератів.

Теми рефератів

1. Роль ренесансної філософії у формуванні європейської науки

2. Основні ідеї утопічного соціалізму в в працях т.Морра та т.Кампанелли

Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні риси філософії доби Відродження.

2. У чому полягає гуманізм філософії Відродження?

3. Чи повертається філософія Відродження до надбань античної філософії?

4. Назвіть основних представників філософії Відродження.

Література

1. Буслинський В.А. Основи філософських знань. Підручник.-Львів,2004.,

с.71-78

2. Надольний І.Ф. Філософія: посібник. – К., 2000. , с.61-67.

3. Петрушенко В.П. Основи філософських знань. Посібник. –

Львів: Новий світ, 2003. , с.52-61.

Основні теоретичні відомості

Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби

П ершою країною, в якій почав розвиватися капіталізм на рубежі XV- XVI століть, була Італія. Пріоритет

19

останньої в цьому відношенні обумовив її видатну роль у подальшому розвитку культури, науки, мистецтва, філософії в добу, котра отримала в історії назву – Відродження. Видатними її представниками були Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, П'єтро Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Лa Боесі, Мішель Монтень, Нікколо Макіавеллі, Микола Копернік, Джордано Бруно, Томас Мор, Томмазо Кампанелла та ін.

У цілому філософське мислення цього періоду прийнято називати антропоцентричним. У центрі уваги останнього була людина. Характерною рисою світогляду епохи Відродження є орієнтація на мистецтво. Адже саме за допомогою мистецтва змальовується розмаїтий світ людського буття та його величезна цінність. Саме людина, її тілесність, почуття вперше в епоху Відродження усвідомлюються і змальовуються такими, якими вони є насправді: не носієм гріховності (Середньовіччя), а як вища цінність і онтологічна реальність.

Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з'являється відчуття особистої сили й таланту. Ідеалом людини епохи Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну економічну діяльність (буржуазний індивідуалізм), а на культуру. Пріоритетним в ієрархії духовних цінностей стає не походження чи багатство, а особисті достоїнства та благородство. Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям, суспільству, а не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи Відродження є її гуманізм.Поряд із дослідженням природи, природних явищу центр вивчення ставиться людина, особистість, її творчість, гідність, свобода.

Визначний мислитель цього періоду Піко делла Мірандола (1463–1494) так розумів людину. Бог, створивши людину і зробивши її центром світу, звернувся до неї з такими словами: "Не даю тобі, Адаме, ні певного місця, ні власного образу, ні особливого обов'язку, щоб і місце, і лице, й обов'язок ти мав за власним бажанням згідно з твоєю волею та твоїми рішеннями. Образ решти творінь визначений в межах законів, які я встановив. Ти ж без перешкод визначиш свій образ за своїм рішенням, під владу якого я тебе віддаю".

Отже, Бог дав людині свободу волі, вона сама має вирішити свою долю, визначити своє місце у світі, Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від решти природних істот. Людина стає Хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного життя та волі. Такої сили і такої влади своєї над усім сущим не знала ні антична, ні середньовічна людина.