3. П.С. Нахімов, с.Й. Макаров.

В жовтні 1853 року розпочалася Кримська війна. Російський флот, яким керували талановиті флото­водці адмірали Володимир Олексійович Корнілов та Павло Степанович Нахімов, учні Лазарева, розпо­чали бойові дії на Чорному морі. Першим великим і переможним для Росії був бій у Синопській бухті. Ранком 18 листопада 1853 року йшов дощ і дув шквальний вітер. Опівдні російська ескадра, яка складалася з 6 кораблів і 2 фрегатів, на всіх пару­сах підійшла до бухти. Турки здалека побачили ро­сійську ескадру, хоч було пасмурно. У Синопській бухті, місці зручному і безпечному для кораблів, під захистом берегових батарей, стояла турецька ескадра Осман-паші. Вона складалася з 2 пароплавів, 12 па­русних фрегатів і декількох дрібних суден. Бій продовжувався чотири години. Флагманський корабель Осман-паші був підпалений і вики­нувся на берег. Всі турецькі судна були спалені або потоплені, батареї знищені. Сам Осман-паша був взя­тий в полон. А всього полонених турків було 200 чоловік, вбитими - 4000 чоловік. Нахімов за цей бій був нагороджений орденом Георгія II ст. І найго­ловніше — всі російські кораблі, що брали участь у цьому бою, були побудовані на миколаївському Ад­міралтействі руками миколаївських корабелів. А мо­ряки й офіцери, що служили на цих кораблях в своїй більшості — миколаївці.

Нахімов, Павло Степанович (1802-1855), російський флотоводець, герой Севастопольської оборони. 8 червня (10 липня) 1855 був смертельно поранений кулею в скроню на Корніловської бастіоні Малахова кургану. Помер 30 червня (12 липня), не приходячи до тями. Загибель П. С. Нахімова зумовила швидке падіння Севастополя. Похований у Адміральській усипальниці Морського собору Св. Володимира в Севастополі поруч з В. А. Корнілов та В. І. Істоміним. П. С. Нахімов володів великими військовими даруваннями; відрізнявся сміливістю та неординарністю тактичних рішень, особистою мужністю і холоднокровність. У бою прагнув максимально уникнути втрат. Величезне значення надавав бойовій виучці матросів і офіцерів. Користувався популярністю на флоті. Під час Великої Вітчизняної війни 3 березня 1944 були затверджені медаль Нахімова і орден Нахімова 1-й і 2-го ступеня.

Степан Осипович Макаров (*27 грудня 1848 (8 січня 1849), Миколаїв — 31 березня (13 квітня) 1904, біля Порт-Артура) — російськийфлотоводець, океанограф, полярний дослідник, кораблебудівник, віце-адмірал (1896).

Народився 8 січня 1849 р. в Миколаєві в сім'ї морського офіцера. Після переїзду до Ніколаєвська-на-Амурі в 1858 р. десятирічний Макаров вступив у штурманське училище. Під час навчання в училищі наполегливо вивчав математику, англійську мову, багато читав.

У 1865 р. успішно закінчив морське училище і його призначили корабельним гардемарином.

Під час багатьох навчальних плавань у молодого Макарова склалися навички досвідченого командира, гостра спостережливість. До 1869 р., коли С. О. Макарову було присвоєно звання мічмана (перший офіцерський чин у царському флоті), він уже проплавав близько 2000 днів.

У 1871 році за відмінну службу присвоєно звання лейтенанта.

Велику увагу приділяв справі удосконалення військових кораблів та їх озброєння. В 1877 році С. О. Макаров — активний учасник російсько-турецької війни. У бойових операціях проти турецького флоту виявляв себе вольовим і відважним командиром, сміливим новатором у застосуванні нової техніки та методів ведення морського бою, а також добрим організатором. Макаров завдав турецькому флотові ряд рішучих ударів, після чого турки перестали бути господарями Чорного моря.

Після закінчення турецької війни одержує в 1882 році призначення в Константинополь. Він проводить велику дослідницьку роботу, вивчаючи течії в Босфорі.

Макаров доводить існування у протоці двох течій: верхньої — з Чорного моря в Егейське, нижньої — у зворотному напрямку. Це цілком спростувало думку англійського гідролога Спарта, який заперечував існування нижньої течії з Егейського моря в Чорне.

В 1886 Макарова було призначено командиром корвета «Витязь», на якому здійснив кругосвітнє плавання. Під час цього плавання, що тривало близько трьох років, була проведена велика дослідницька робота з вивчення Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

Наслідки цих досліджень Макаров виклав у великій науковій праці «Витязь» і «Тихий океан», що подібно до його праці «Про обмін води Чорного та Середземного морів», дістала високу оцінку з боку вчених.

У 1890 р. С. О. Макарову було присвоєно звання контр-адмірала. З цього часу він займає послідовно ряд відповідальних посад у морському флоті і разом з тим продовжує наукову діяльність.

Ціною великих зусиль Макарову вдається домогтися побудови криголама «Єрмак» (збудований у 1898 р. в Англії під безпосереднім його керівництвом та кресленнями). Дуже багато зробив для вивчення Арктики. Особливо цінним є те, що розробив питання про використання криголамів. Ці дослідження узагальнив у своїй праці "«Єрмак» во льдах".

У ніч на 9 лютого 1904 р. японський флот без оголошення війни напав на російську ескадру в Порт-Артурі. Оборона Порт-Артура була організована погано. Японський флот мав значну перевагу над російським Тихоокеанським флотом. В цей час віце-адмірала С. О. Макарова призначають командуючим Тихоокеанським флотом. За короткий час підвищує боєздатність флоту і значно посилює оборону Порт-Артура, перейшовши від тактики пасивної оборони до тактики активної оборони.

13 квітня 1904 р. броненосець «Петропавловськ», на якому був адмірал Макаров, вийшов у море назустріч ворожим кораблям і підірвався на міні. Видатний учений і флотоводець загинув смертю хоробрих. Разом з ним загинув славетний російський художник-баталіст В. В. Верещагін.

Видатний флотоводець, інженер-конструктор кораблів, винахідник, учений і великий патріот, Степан Осипович Макаров вніс великий вклад і в географічну науку. С. О. Макаров провів глибокі і ґрунтовні дослідження океанів, сконструював перший в Росії криголам і запропонував проект його широкого використання для вивчення Арктики. Він був і першим керівником наукової експедиції на криголамі в Арктику.