Основні завдання в області реформування форм власності за видами транспорту

На залізничному транспорті:    

завершення приватизації промислових підприємств і підприємств промислового транспорту;    

розширення приватизації комерційно-виробничих підприємств і об’єктів торгівлі та фармації (аптечні заклади);   

  здійснення підготовчих заходів щодо корпоратизації в окремих сферах основної діяльності.

В дорожньому комплексі:    

корпоратизація державних підприємств, що здійснюють ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування. Створення Національної Акціонерної Компанії Автомобільні дороги України На авіаційному транспорті:

Реформування відносин власності і підприємств буде проводитись за такими напрямками: 

    формування конкурентоспроможної групи аеропортів; 

    завершення відокремлення аеропортів у самостійні підприємства;  

   передача аеропортів, що не відповідають сертифікаційним вимогам і не спроможні їх забезпечити самостійно, до комунальної власності; 

    корпоратизація аеропортів з метою підготовки до приватизації;  

   створення юридичної особи, що буде уповноваженою особою з професійного управління державною часткою акцій аеропортів України;    

створення на базі Державного міжнародного аеропорту Бориспіль національного вузлового аеропорту;  

   створення національної холдінгової авіакомпанії Об’єднані авіалінії України що буде уповноваженою особою з професійного управління державною часткою акцій авіаперевізників.

На морському та річковому транспорті: 

    завершення приватизації підприємств, які не мають безпосереднього зв'язку з транспортним процесом;    

здійснення підготовчих заходів щодо корпоратизації в окремих видах діяльності морського і річкового транспорту; 

    створення державної судноплавної компанії на базі майна діючих державних підприємств, підприємств які орендують державне майно та акціонерних компаній.

Тарифна політика

Тарифна політика держави є одним із найважливіших інструментів її впливу на хід економічних і соціальних процесів у країні.

Складаючи частину державної цінової політики, вона має реалізувати загально-економічну тенденцію переходу до системи вільного ціноутворення, враховуючи разом з тим вплив вільних транспортних тарифів на рівень інфляції та платоспроможність попиту на перевезення, а також необхідність державної фінансової підтримки малозабезпечених верств населення і транспортних підприємств, що працюють за фіксованими тарифами.

Основною метою удосконалення тарифної системи є забезпечення балансу економічних інтересів держави, споживачів послуг транспорту і транспортних підприємств. Вона має забезпечувати: стабільність тарифів, їх гнучкість та прогнозуємість, які б дозволяли адекватно реагувати на зміни зовнішніх умов і потреб ринку, забезпечувати досягнення визначених цілей.

Одним з основних напрямів удосконалення системи тарифів має бути їх диференціація за класами якості перевезень та інших транспортних послуг. Важливим фактором у проведенні тарифної політики на транспорті має стати скорочення витрат та зниження собівартості для зменшення транспортної складової у ціні продукції. Тарифна політика має стимулювати внутрішні й міжнародні транспортно-економічні зв’язки, забезпечувати соціально значимі перевезення та доступність життєво важливих транспортних послуг для всіх верств населення.

Для зниження аварійності на всіх видах транспорту та поліпшення охорони навколишнього середовища необхідно насамперед посилити контроль за виконанням нормативних вимог експлуатації технічних засобів, зробити обов’язковим урахування додержання цих вимог при сертифікації та ліцензуванні транспортної діяльності, впроваджувати сучасні системи діагностики технічного стану транспортної техніки. Має бути прискорене списання транспортних засобів, ремонт та поточне утримання яких не можуть забезпечити їх необхідної експлуатаційної надійності.

Потрібне підвищення кваліфікації та посилення вимог до персоналу, який обслуговує транспортну техніку та відповідає за її стан та експлуатацію. Одним із заходів має стати посилення захисту транспорту від актів незаконного втручання в його діяльність. Слід продовжити розробку програм та проведення окремих заходів з підвищення безпеки руху, польотів та судноплавства та більш чіткого дотримання екологічних вимог, зокрема необхідно стимулювати виробництво транспортної техніки, що забезпечує високий, такий, що не поступається світовим стандартам, рівень безпеки перевезень пасажирів і вантажів та охорони навколишнього середовища.

Важливим елементом роботи по забезпеченню безпечного функціонування транспорту та зниженню негативного впливу його діяльності на довкілля має стати посилення державного нагляду, формування державних структур контролю у сфері безпеки на транспорті, організація екологічного моніторингу функціонування об’єктів транспортної системи.