43.Статистичний аналіз стану навколишнього середовища в окремих регіонах України.

Стан навколишнього середовища в Україні

Нагальним завданням екологічної політики стало проведення у 2000 р. інституційної реформи державної системи охорони довкілля та раціонального природокористування, впровадження механізмів та інструментів екологічної політики, реалізація пріоритетних національних та державних програм з метою створення умов для сталого збалансованого розвитку держави, створення державної системи регулювання екологічної безпеки як необхідної складової національної безпеки України.

Сьогодні екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, що зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього союзу. Нарощування продуктивних сил здійснювалось практично без врахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв. Було допущено ряд серйозних помилок в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялась управлінню охороною природи та контролю якості природного середовища.

Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Крім того, аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезним медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Протягом останніх років у здоров'ї населення намітився ряд негативних тенденцій, певною мірою пов'язаних з незадовільними екологічними обставинами. В Україні з 1991 року відсутній природній приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні роки становлять близько 35%. Негативні зміни у здоров'ї сталися, головним чином, за рахунок підвищення рівня злоякісних новоутворень, серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми, захворювань шлунково-кишкового тракту, цукрового діабету, алергійних захворювань тощо. Велике занепокоєння викликає стан природних ресурсів.

Забруднення повітряного басейну

На стан повітряного басейну впливають внутрішні стаціонарні та пересувні джерела і повітряні потоки з території Західної Європи. Викиди шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення у 2000 році становили 3,96 млн. т, що на 3,6% менше ніж у 1999 році, а з пересувних джерел 1,95 млн. т (деяке зниження обсягу викидів в атмосферне повітря із стаціонарних джерел забруднення). Обсяги викидів на підприємствах Донецько-Придніпровського регіону залишається досить великим і становить 83,6% від загального обсягу викидів по країні. Особливо велика кількість викидів по містах (в % від загального обсягу викидів по країні): Кривий Ріг - 11,2, Маріуполь - 8,6, Донецьк - 5,0, Луганськ - 3,6, Запоріжжя - 3,4, Дніпродзержинськ - 2,5, Макіївка - 2,6, Дніпропетровськ - 2,5. Одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря є автотранспорт (33% від загального обсягу викидів по Україні). Оцінку забруднення атмосферного повітря у містах України здійснено за даними спостережень, що проводилися у 53 містах. Загалом в атмосферному повітрі визначився вміст 33 забрудників, зокрема важких металів і бонзапірену. Середньорічний вміст бензапірену перевищував ГДК у 34 містах, двооксид азоту - у 26, пилу - у 23, формальдигіду - у 16, фенолу - у 10.