29.Соціальні індикатори рівня життя населення.

У 2002 р. Статистичний комітету країн СНД розробила систему індикаторів рівня життя для його оцінки в країнах СНД. До неї входить п'ять груп показників: інтегральні, а також характеризують матеріальну забезпеченість, особисте споживання, житлові умови населення, до соціальної напруженості. Інтегральні показники рівня життя включають макроекономічні, демографічні показники, показники економічної активності та пенсійного забезпечення населення. Материальная забезпеченість характеризується показниками домогосподарств доходів, нерівність у розподілі доходів між окремими групами населення та бідності населення. До показників рівня і структури особистого споживання відносяться вартість мінімального споживчого кошику, динаміка і структура споживчих витрат, частка витрат на харчування в наявних доходах і споживчих витратах, середнього споживання основних продуктів харчування, калорійність і склад харчових продуктів, що входять у мінімальний споживчий кошик. Показниками житлових умов є, забезпеченість населення житлом і частка витрат на оплату житла в споживчих витратах населення. Соціальна напруженість позначається за допомогою коефіцієнта злочинності.

30.Середня заробітна плата в Україні.

Рік Середня плата (гривні)

1995 73

1996 126

1997 143

1998 153

1999 178

2000 230

2001 311

2002 376

2003 462

2004 590

2005 806

2006 1041

2007 1351

2008 1806

2009 1906

2010 2239

2011 2633

2012 3026

2013 3265

31.Соціальне значення і завдання статистичного вивчення громадської думки.

Одним із джерел інформації про соціальні процеси й явища, що

відбуваються в суспільстві і про ставлення населення до їхніх проявів є

вивчення суспільної думки.

Громадська думка – це сукупна точка зору, яка формується з

відповідей індивідів і висловлює загальну думку народу про те чи інше соціальне явище.

Удосконалення управління в усіх сферах діяльності суспільства повинне

спиратися на думки населення відносно безлічі явищ і процесів. Серед них

можна виділити дослідження думки, пов'язаної з перебудовою управління економікою, ефективністю матеріального забезпечення працівників, соціального захисту населення тощо. Громадська думка посідаєособливе місце в процесі статистичного вивчення умов та форм життєдіяльності суспільства і розробки заходів, спрямованих на вдосконалення його організацій. Вона характеризує стан суспільної свідомості, який включає в себе відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій та чинників діяльності.

Предметом статистики громадської думки є закономірності її формування під впливом суб'єктивних та об'єктивних чинників суспільного

розвитку.

Будь-яка громадська думка є стійким проявом інтересів людей до будь-яких явищ. Вона виникає лише тоді, коли йдеться про інтереси мас:

матеріальні, духовні, суспільні, політичні та інші.

Громадська думка в будь-якому суспільстві є не тільки індикатором

соціальних процесів, але, значною мірою, і рушійною силою розвитку

суспільства. Роль громадської думки в суспільстві визначається її ункціями

або напрямками впливу на суспільство. Розрізняють такі функції громадської думки:

• експресивна функція — визначає позиції населення до конкретних

фактів, подій, суспільних і соціальних інститутів і т. д.;

• консультативна функція — виробляє рекомендації щодо вирішення

зазначених проблем;

• директивна функція — виносить рішення з тих чи інших питань

(референдуми, вибори і т. ін.);

• оцінна функція — дає оцінку фактам, подіям, особистостям і т. д.;

• діагностична функція — ставить діагноз певним явищам і проблемам

громадського життя;

• контролююча функція — впливає на соціальні процеси за допомогою

ставлення до них (духовного контролю над ними);

• нормативна функція — установлює правила і норми поведінки;

• прогностична функція — дає уявлення про розвиток ситуації на

перспективу.

Вивчення громадської думки набуває особливого значення в періоди

трансформації суспільства. Перспектива виходу суспільства із соціальної кризи, що зумовлена перебудовою усталеної системи і пошуком нових орієнтирів розвитку, багато в чому визначається соціальним самопочуттям різних категорій населення.

Соціальне самопочуття — узагальнена характеристика суб'єктивного

ставлення людей до свого становища в суспільстві. Воно може бути оцінено

показниками ставлення людей до існуючої суспільної ситуації та їхньої

готовності підтримувати певний курс розвитку соціально-економічних і

політичних процесів або протидіяти цьому курсу, якщо він суперечить їхнім

інтересам і призводить до погіршення соціального самопочуття.

Громадська думка належить до малодосліджених явищ суспільства,

насамперед через труднощі, що пов'язані зі збором достатньо повної і

достовірної інформації про неї. Головна проблема полягає у формуванні репрезентативної вибірки, особливо в сучасних умовах суспільства, що трансформується. На сучасному етапі розвитку відбуваються значні зміни соціальної структури суспільства, пов'язані з появою нових соціальних груп і змінами характеристик існуючих груп. При цьому значна частина населення перебуває в маргінальному стані (проміжний перехідний стан, коли деякі якості колишньої соціальної належності уже втрачені, а якості нової групи ще не набуті).

Не менше важливим для одержання достовірної інформації про ставлення населення до суспільних процесів і явищ є й підготовка

відповідного інструментарію для вивчення громадської думки.

Вивчення громадської думки здійснюється, як правило, в ході

соціологічних досліджень. Оскільки створити уявлення про громадську

думку без спілкування з респондентом неможливо, то базисним методом її

вивчення є опитування. Усе розмаїття опитувань громадської думки

можна класифікувати так:

- за охопленням генеральної сукупності — вибіркове і суцільне

опитування;

- за засобами спілкування між респондентом і дослідником — анкетне

опитування, інтерв'ю, поштове і телефонне опитування;

- за ступенем формалізації запитань і відповідей — вільне і

формалізоване опитування;

- за змістом інформації— про факти, події, поведінку людей та ін.;

- за типами респондентів — індивідуальні, групові, експертні, масові

опитування;

- за типом досліджуваної суспільної думки — політичні, економічні,

соціальні, маркетингові, культурологічні, релігійні опитування.

Головна мета будь-якого опитування, незалежно від його виду і методу

проведення, — дістати інформацію про ставлення населення до тих явищ і

процесів, які відбуваються в суспільстві, впливаючи зрештою на соціальний

добробут людей і рівень їх життя. Для досягнення цієї мети соціологи

розробляють спеціальні тести, що містять у собі запитання з досліджуваної

проблеми і варіанти очікуваних відповідей респондентів на ці запитання. При розробці тестів запитання формулюються таким чином, щоб відповіді на них відбивали ті форми судження людей, які дозволяють робити висновки про їх емоційні та раціональні оцінки, декларативні установки і фактологічні судження.

Емоційно-оцінні судження дають змогу людині висловити загальну

позитивну, негативну або нейтральну оцінку щодо того або іншого предмета дослідження в категоріях «добре — погано», «краще — гірше», «довіряю — не довіряю», «задоволений — не задоволений», «вистачає — не вистачає».

Раціонально-оцінні судження в категоріях «правильно — непра-вильно», «відповідає думці — не відповідає» використовуються для

оцінювання раціональності і доцільності тих або інших політичних і

управлінських рішень і дій у різних сферах життя суспільства. Ці судження