1. Сукупні доходи населення – визначають складанням особистих

доходів населення та вартості безкоштовних послуг або послуг за рахунок

громадських фондів споживання, що надаються населенню на пільгових

умовах.

2. Кінцеві (наявні) доходи населення – визначаються як сукупні

доходи населення за вирахуванням податків, обов’язкових платежів та

добровільних внесків населення в громадські організації.

3. Реальні доходи населення – це кінцеві доходи з урахуванням змін

споживчих цін. Реальні доходи характеризуються кількістю споживчих

товарів і послуг, які можуть бути придбані на кінцеві (наявні) доходи з метою задоволення своїх особистих потреб і накопичення.

Крім того, соціальна статистика розраховує середній доход робітників,

середню заробітну платню робітників, середній розмір пенсії, середній

розмір допомоги, середній розмір стипендії.

Купівельна спроможність середньої заробітної плати (пенсії)

визначається кількістю основних продовольчих та непродовольчих товарів і

послуг, які можна придбати на середню заробітну плату (пенсію).

Індекс реальної заробітної плати визначається відношенням індексу

номінальної заробітної плати до індексу цін або добутком індексу

номінальної заробітної плати на індекс купівельної спроможності 1 грошової одиниці:

До показників, що характеризують малозабезпечені прошарки

населення, відносяться:

Прожитковий мінімум – це вартісний розмір набору продуктів

харчування, достатнього для забезпечення нормальної життєдіяльності

людини, а також мінімального набору непродовольчих товарів та

мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних

соціальних і культурних потреб особистості.

Для сім’ї в цілому розраховується межа бідності. Основою для

розрахунку є: розмір прийнятого прожиткового мінімуму, розмір і склад сім’ї за статтю та віком. Бідними вважаються окремі особи, сім’ї та групи осіб, доходи яких не дають їм можливості одержати мінімально необхідних благ, тобто забезпечити прожитковий мінімум.

Коефіцієнт (рівень) бідності – визначається як частка населення з

доходами, що дорівнюють або нижчі величини відповідної межі бідності в

загальній чисельності населення.

24.Поняття потреб і споживчих комплексів.

Загальний обсяг споживання населенням матеріальних благ і послуг

характеризує рівень життя населення на макроекономічному рівні. Цей показник визначається як повна вартість усіх матеріальних благ і послуг (платних, пільгових, безкоштовних), що отримуються населенням за рахунок доходів з праці, надходжень з фінансової системи та суспільних фондів споживання.

Особисті потреби – соціально-економічна категорія, яка виражає

об'єктивну суспільну необхідність у певній сукупності тих чи інших благ і

умов життя з метою підтримання життєвого рівня і всебічного розвитку людини.

Усі потреби можуть бути класифіковані з використанням різних

критеріїв:

- за цільовим призначенням (фізіологічні, соціально-економічні,

інтелектуальні);

- за рівнем споживання (раціональні та ірраціональні);

- за ступенем розвитку потреб і можливостями їх задоволення

(фактичні, платоспроможні, нормативні).

Усі існуючі особисті потреби можна згрупувати в споживчі комплекси.

Споживчий комплекс – це сукупність історично сформованих

матеріальних або соціальних потреб, до забезпечення яких прагне

суспільство в цілому, соціальні групи і окремі індивіди.

Усі матеріальні та соціальні потреби можна згрупувати в такі споживчі

комплекси:

- потреби в збереженні та забезпеченні природних умов існування

людини; - потреби у продовольстві; - потреби в одязі та взутті;

- потреби в житлі та комунальних послугах; - потреби у предметах і послугах для домашнього господарства; - потреби в охороні здоров'я;

- потреби в освіті; - потреби в засобах пересування та комунікації;

- потреби у відпочинку, зміцненні здоров'я та культурному розвитку.

Основними завданнями статистики споживання є вивчення фактичного

стану і структури споживання населенням матеріальних благ і послуг, задоволення його потреб; аналіз факторів і оцінювання їх впливу на рівень і структуру споживання; побудова та аналіз моделей споживання, виявлення притаманних їм закономірностей і тенденцій.

До головних чинників, що визначають рівень споживання в суспільстві,

належать:

а) рівень соціально-економічного розвитку суспільства, його

можливості надавати необхідну кількість благ і послуг для задоволення існуючих у суспільстві потреб;

б) рівень розвитку потреб у суспільстві;

в) рівень доходів населення і їхня здатність забезпечити пла-тоспроможний попит населення на товари і послуги.