- •1. Зміст поняття статистика. Об’єкт та предмет статистики. Галузі статистики.
- •2. Статистична закономірність. Статистична сукупність. Закон великих чисел
- •Статистична сукупність.
- •3.Типи шкал вимірювання (номінальна, порядкова, інтервальна, метрична).
- •Номінальна шкала; порядкова (рангова) шкала; інтервальна шкала; метрична шкала.
- •Номінальна шкала (альтернативна)
- •Номінальна шкала (багатоваріантна)
- •Порядкова (рангова) шкала
- •Інтервальна шкала
- •8. 22 Або більше
- •Метрична шкала
- •4. Основні етапи статистичного дослідження (особливості: спостереження, систематизації та групування результатів, аналізу даних).
- •5. Суть і організаційні форми статистичного спостереження
- •1. Спеціально організовані — спостереження, що охоплюють ту чи іншу сферу діяльності, але не охоплені звітністю: переписи, обліки,
- •6. Види і способи спостереження
- •1. За ступенем охоплення одиниць сукупності:
- •2. За часом проведення:
- •7. Програмно-методологічні та організаційні питання спостереження
- •8. Подання статистичних даних: статистичні таблиці, основні елементи статистичних графіків.
- •9. Суть і види статистичних показників.
- •Статистичні показники повинні мати такі властивості:
- •Класифікація показників:
- •10. Абсолютні та відносні величини.
- •11. Середні величини. Середня арифметична
- •12. Чисельність населення (наявне, постійне, тимчасове присутнє, тимчасове відсутнє населення).
- •13. Склад населення (особливості: стать, вік, шлюбний стан, національність, мова, освіта).
- •49 Років) і прабатьки (50 і більше років);
- •14. Рух населення (відтво рення населення та міграції).
- •15. Поняття склад та рух трудових ресурсів.
- •2) Населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в економіці.
- •16.Особливості статистичного вивчення ринку праці.
- •17.Сучасний стан і тенденції безробіття в Україні.
- •18.Сучасний стан і тенденції зайнятості в Україні. Сучасний стан зайнятості в Україні
- •19.Статистичне вивчення якості робочої сили.
- •20.Статистика доходів населення (первинний, факторний, сукупний доходи).
- •21.Поняття «рівень життя», система показників рівня життя населення.
- •22.Якісні рівні життя населення (достаток, нормальний рівень, бідність, злиденність).
- •23.Види і склад доходів населення. Показники доходів населення.
- •1. Сукупні доходи населення – визначають складанням особистих
- •2. Кінцеві (наявні) доходи населення – визначаються як сукупні
- •3. Реальні доходи населення – це кінцеві доходи з урахуванням змін
- •24.Поняття потреб і споживчих комплексів.
- •25.Нормативи споживання і споживчі бюджети.
- •26.Показники споживання матеріальних благ та послуг.
- •27.Індекс розвитку людського потенціалу.
- •28.Проблема бідності та рівня життя населення України.
- •29.Соціальні індикатори рівня життя населення.
- •30.Середня заробітна плата в Україні.
- •31.Соціальне значення і завдання статистичного вивчення громадської думки.
- •Xарактеризують ступінь декларативної підтримки і сприйняття населенням різних напрямків розвитку суспільства.
- •1Обставин і відбивають конкретні умови життя і форми активності людей.
- •32.Показники статистики громадської думки.
- •33.Організація вибіркового спостереження (опитування).
- •34.Джерела засобів існування населення України (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)
- •35.Статистичні показники споживанням населення матеріальних благ і послуг. Споживчий бюджет. Споживчий кошик.
- •1. За матеріальним складом і формою виявлення благ та послуг:
- •2. За джерелами фінансування:
- •3. За призначенням матеріальних благ та послуг:
- •4. За головними каналами надходження:
- •36.Статистичний аналіз диференціації доходів населення України (1991-2014 рр.).
- •37.Статистичний аналіз стану житлових умов сільських та міських мешканців Львівщини.
- •1.28. Прийняття в експлуатацію житла у сільській місцевості
- •1.17. Розподіл загальної площі житлових будинків за видами
- •38.Статистичний аналіз стану шкільної та вищої освіти на Львівщині.
- •39.Стан здоров’я населення України (за даними вибіркових опитувань домогосподарств).
- •40.Стан соціального забезпечення населення України: статистичний аналіз.
- •1) Соціальні виплати (пенсії, допомоги); 2) пільги;
- •3) Послуги, що надаються непрацездатним громадянам безкоштовно або на пільгових умовах за рахунок спеціальних джерел фінансування.
- •11,5 %, В цьому ж році порівняно з базовим 2001 роком сталося збільшення середнього розміру пенсії на 1 070,8 грн.
- •41.Тенденції смертності і тривалості життя населення України: всеукраїнський та регіональний виміри.
- •4. Структура смертності за причинами смерті остан-німи роками в цілому не змінилася. У 2012 р. На
- •42.Показники репродуктивної поведінки населення України (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)
- •43.Статистичний аналіз стану навколишнього середовища в окремих регіонах України.
- •Забруднення повітряного басейну
- •Стан земельного фонду
- •Використання та охорона водних ресурсів
- •Якісний стан лісів
15. Поняття склад та рух трудових ресурсів.
Трудові ресурси — це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в економіці. До трудових ресурсів належать:
1) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років, за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І і II груп, та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 16—54 років);
2) Населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в економіці.
До населення в працездатному віці належать чоловіки у віці 16—59 років і жінки у віці 16—54 роки.
Працездатне населення — це сукупність людей переважно робочого віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. У будь-якому суспільстві працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно неактивне.
Економічно активне населення — це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток.
До економічно неактивного населення відносять тих, хто протягом певного тривалого періоду не належить до зайнятих та безробітних. Це, зокрема, такі категорії населення:
учні та студенти;домогосподарки;отримувачі доходів (пенсіонери та ін.);інші (отримувачі державної або приватної допомоги, діти, які не відвідують школи, тощо).
Зайнятість — це діяльність громадян, спрямована на задоволення особистих і суспільних потреб.
Безробіття — економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.
До безробітних належать особи, старші визначеного віку (16 років і старші), які протягом звітного періоду:
а) не мали роботи (доходного заняття);
б) шукали роботу (звертались до служби зайнятості, до адміністрації підприємства; використовували особисті зв’язки і т. д.) або вживали заходи для організації особистої справи;
в) були готові до виконання роботи.
16.Особливості статистичного вивчення ринку праці.
Ринок праці — це система економічних зв’язків між процесами відтворення і використання робочої сили, а в складі цих процесів — система таких зв’язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв’язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання — з іншого. Крім того, це система конкурентних зв’язків між закладами освіти за сферу розподілу фахівців, а також між споживачами робочої сили за залучення найбільш кваліфікованих фахівців.
Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані залежно від складу робочої сили та її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довгострокових тенденцій, середньострокових коливань та короткострокових змін. Для врахування цих особливостей статистика за основними ознаками класифікує ринки праці:
за ознакою структури господарства — окремих галузей народного господарства (а всередині їх — окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
за ознакою рівня економічного розвитку регіонів, згрупованих залежно від рівня валового внутрішнього продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо;
за територіальною ознакою — «регіональний ринок праці», первісним елементом якого є внутрішній ринок (сфера відтворення та використання робочої сили або підготовки та використання фахівців, яка обмежена кордонами регіону);
за професійно-кваліфікаційною ознакою — окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;
за ознакою джерел робочої сили — ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.
Ринок праці — це невід’ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої сили, що забезпечує життєдіяльність економіки та залежить від багатьох факторів, які збігаються в системі соціально-трудових та правових відносин і мають своє відображення насамперед у кон’юнктурі пропозиції робочої сили та попиту на неї.
При цьому «споживачами» робочої сили як одного з основних ресурсів для виробництва товарів та послуг, виступають підприємства, установи, організації та приватні підприємці, а «постачальниками» — працездатні особи, які з метою забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон’юнктури та відображається в заробітній платі.
Одним з основних компонентів економічного аналізу виступає економічно активне населення.
Механізм ринку праці, зокрема фахівців, може бути відображений системою моделей. Серед цих моделей можна вирізнити такі:
структурно-функціональні, що характеризують структуру попиту та пропозиції фахівців у розподілі за різновидами сегментів ринку праці;
балансові, зокрема у вигляді матриць, що характеризують міжрегіональне, міжгалузеве, міжфахове переміщення фахівців;
у вигляді рівнянь регресії, що характеризують, наприклад, залежність потреби у фахівцях за окремими сегментами ринку праці від факторів, що їх визначають: розвитку виробництва, науково-технічного прогресу і т. ін.
Моделі використовують для регулювання ринку праці, зокрема шляхом підготовки фахівців за обсягом і складом згідно з додатковою потребою окремих сегментів ринку. Це є важливою передумовою оптимального забезпечення потреб суспільства і мінімізації безробіття.
