Андростан Андростерон Прогестерон

Гістохімічна кора надниркових залоз поділяється на три зони.

Зовнішня (клубочкова зона) продукує мінералокортикоїди, що регулюють обмін води та електролітів, – альдостерон і 11-дезоксикортикостерон.

Середня (пучкова зона) виділяє глюкокортикоїди, які регулюють вуглеводний обмін – 17-оксикортикостерон і кортикостерон.

Внутрішня (сітчаста зона) продукує гормони – андрогени й естрогени, які за структурою і функціями близькі до гормонів статевих залоз.

Під впливом цих гормонів формуються вторинні статеві ознаки, будова кістково-м’язової системи, характер волосяного покриву, психічний склад. Слід зазначити, що такий поділ функцій кортикостероїдів дещо умовний. Зокрема, 17-оксикортикостерон, що регулює переважно вуглеводний обмін, може впливати на мінеральний обмін. Альдостерон впливає в основному на мінеральний обмін, а вплив його в інші види метаболічних процесів становить ¹/₃ активності 17-оксикортикостерону. Кортикостерон виявляє меншу активність, ніж 17-оксикортикостерон і альдостерон. За добу в організмі людини синтезується 10–30 мг 17-оксикортикостерону, 2–4 кортикостерону і 0,3–0,4 мг альдостерону. Отже, на частку 17-оксикортикостерону припадає близько 80% загальної кількості кортикостероїдів. Він є основним гормоном кори надниркових залоз.

Глюкокортикоїди відіграють важливу роль у регуляції метаболічних процесів, регулюють обмін білків, ліпідів і вуглеводів. Особливо значний вплив виявляють вони на обмін вуглеводів – сприяють підвищенню рівнів цукру в крові і глюкози в печінці посиленням глюконеогенезу. При їх надмірному введенні можуть виникнути стероїдний діабет і ожиріння.

Мінералокортикоїди (11-дезоксикортикостерон і альдостерон) регулюють мінеральний обмін – сприяють затримці в тканинах натрію і води, посилюють виділення іонів К+. При нестачі мінералокортикоїдів в організмі спостерігається втрата іонів Na⁺ і С1^-, зменшується осмотичний тиск крові, порушується функціонування деяких органів і систем організму. Найбільш ефективним мінералокортикоїдом є альдостерон.

При гіпофункції надниркових залоз і порушенні виділення глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів порушується обмін білків, вуглеводів і ліпідів, зменшується вміст глюкози і глікогену, з’являються набряки, порушується діяльність серцево-судинної системи, виникає „бронзова”, або Аддісонова, хвороба. Захворювання характеризується посиленою пігментацією шкіри, розвитком м’язової слабкості, порушенням діяльності серцево-судинної системи, водного і мінерального обміну. При цьому різко знижується концентрація іонів Na⁺ і С1^- і значно підвищується концентрація іонів К⁺ в крові і м’язах, що супроводжується зневодненням організму.

Основною причиною хвороби Аддісона є туберкульозне пошкодження кори надниркових залоз і істотне зниження секреції відповідних гормонів. Характерною функцією глюкокортикоїдів є також вплив їх на деякі неспецифічні реакції організму, які зумовлюють посилення захисних функцій, а також протизапальну і 21искантну21ни21ту дію, оскільки вони гальмують розвиток лімфоїдної тканини, яка відповідає за формування імунних і алергічних реакцій.

Біосинтез гормонів кори надниркових залоз перебуває під контролем 21искантну21ни21ту21пну – гормону, який виділяється передньою часткою гіпофізу. Між ними існують прямий і зворотний зв’язки.

Катаболізм стероїдних гормонів здійснюється за рахунок розриву подвійних зв’язків і приєднання атомів гідрогену або окислення з відщепленням бічного ланцюга в положенні 17. При цьому утворюються метаболіти, які втрачають біологічну активність. Основними продуктами окислення кортикостероїдів є 17-кетостероїди, які виділяються з сечею у вигляді кінцевих продуктів обміну. Значне виділення цих сполук спостерігається при гіперплазії і пухлинах кори надниркових залоз. При євнухоїдизмі і гіпофункції передньої зони гіпофізу, хворобі Аддісона і гіпотиреозі виділення 17-кетостероїдів зменшується.

Гормони кори надниркових залоз широко використовуються в клінічній медицині для лікування багатьох захворювань – ревматоїдного артриту, бронхіальної астми, дерматозів, аутоімунних захворювань.