1. Зміст та призначення соціології, її об’єкт та предмет. Основні рівні соціологічного аналізу.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства його елементів, соціальні відносини і процеси, а також про механізми і принципи їх взаємодії.

Обєкт – соціальна реальність (життя суспільства, яке нас оточує)

Предмет – соц.. механізми функціонування і розвитку суспільства, соціальні зв’язки і відносини між людьми.

Мета соціології – пояснити (зрозуміти) життя людей.

Основні рівні соціологічного аналізу.

1. Макрорівень

2. Мезорівень

3. Мікрорівень

Макрорівень – в центрі досліджень стоять великі соціальні утворення

Мікросоціологічний рівень – вивчення поведінки людини в найб. Оточені.

Мезорівень – поєднує макро- і мікро підходи

2. Дискусії в соціологічній науці про предмет соціології

Предмет – соц.. механізми функціонування і розвитку суспільства, соціальні зв’язки і відносини між людьми.

Предмет соціології також не може бути стабільним. Він перебуває у постійному русі, розвитку і становленні. Змінюються епохи розвитку людства, один тип суспільства замінюється іншим, на перший план виходить та чи та сторона соціального життя, змінюються також потреби суспільства, соціальні запити тощо. Відповідно й у соціології в різні часи її існування змінювались уявлення про її предметну галузь, про те, що саме вона вивчає. Від самого початку розвитку соціології як науки переважає макросоціологічний теоретичний підхід (від грецького makros — великий). Його суть полягає у трактуванні предмета соціології як науки про цілісс ність і системність суспільстваасоціального організму та у вирізненні таких головних аспектів предметної галузі, як соціальна структура, кульь тура, соціальні інститути всезагального характеру, глобальні соціальні процеси і зміни. При цьому на перший план висувається все те, що властиве суспільству в цілому, а не окремим індивідам, з яких воно складається. Таке розуміння спирається на аналогії з самоорганізацією біологічних організміввсистем та на філософський принцип раціональності. Мікросоціологічний теоретичний підхід (від грецького mikros —малий), навпаки, акцентує саме на сфері людської поведінки і свідомості,ставить у центр своєї уваги людину в її повсякденному житті, в усьому багатстві її зв’язків і взаємодії з іншими людьми. Тут на першому плані поняття соціальної поведінки індивіда, її механізми включно з міжж особистісною взаємодією, мотивацією, стимулами, що спонукають людину до дій тощо. Отже, відмінність між цими підходами полягає в тому, що головними постатями в них є або суспільство загалом, або людина. Тим часом успішно поєднати ці підходи й уникнути крайнощів та однобічностей кожного з них дозволяє визначення поняття «соціальна спільнота» як основної категорії та ядра її предметної галузі. Це поняття вдало враховує і всезагальні форми соціальної організації, й індивіідуальну компоненту соціального — людинууособистість. Воно нині є ключовим у визначенні предмета соціології з декількох причин. Розглянемо ці причини у тій послідовності, в якій вони аналізуються у працях В.Ядова та О.Якуби

Предмет:

О. Конт – предметом є суспільство, як певна система в минулому і сучасному

Е. Дюркгейм певна реальність – соціальні факти (певні угрупування, певні спільноти)

Зіммель – асоціації

Макс Вебер – соціальна поведінка, яка презентована певними соц.. діями, тобто такими які направлені на інших людей.