- •1Ринкова економіка: суть, характерні риси, основні переваги і недоліки.
- •2 . Кейнсіанська політика дешевих і дорогих грошей і «грошове правило» монетаристів.
- •3. Рівняння обміну і структура грошової маси. Банківський ефект кредитно-грошової мультиплікації.
- •4. Доходи населення: структура, показники, принципи розподілу.
- •5. Фіскальна політика держави: суть, види і функції податків.
- •6. Фінансова політика держави: поняття фінансів і державний бюджет.
- •10. Предмет, метод і завдання макроекономіки.
- •20. Центральний банк та пропозиція грошей.
- •25. Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.
- •31. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту.
- •32. Структура сукупного попиту.
- •33. Методи макроекономічного аналізу і функції макроекономіки.
- •34. Рух та розподіл національного продукту.
- •35. Суб’єкти макроекономічного аналізу.
- •36. Ринок, його функції і види..
- •37. Чистий економічний добробут.
- •38. Номінальний та реальний внп. Дефлятор.
- •39. Економічне зростання і крива виробничих можливостей.
- •40. Пропозиція грошей і фактори, що її визначають.
- •41. Ринок робочої сили.
- •42. Зайнятість як економічна проблема.
- •43. Система соціального захисту в умовах ринку.
- •45. Наслідки інфляції та протиінфляційні заходи.
- •46. Ринок грошей.
- •47. Цикли та кризи.
- •48. Монетарна політика і її ефективность
37. Чистий економічний добробут.
Чистий економічний добробут (ЧЕД) — один з показників соціально-економічного розвитку країни. Чистий економічний добробут – це скоригована міра національного обсягу виробництва, що враховує тільки споживання та інвестиції, які безпосередньо впливають на економічний добробут. ЧЕД країни відображає результати, не тільки показані в структурі ВВП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища) тощо.
ЧЕД є мірою обсягу національного виробництва, показник добробуту народу. Він використовується для того, щоб максимально покращити показник ВВП і нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного добробуту. Проте, як би там не було, але ЧЕД – це найкращий показник, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ. Однією з найважливіших цілей суспільства є підвищення добробуту нації. Це забезпечується за рахунок грамотної державної політики в області управління економікою держави і перерозподілу доходів суспільства.
38. Номінальний та реальний внп. Дефлятор.
Номінальний ВНП – вартісний показник, який визначається за поточними ринковими цінами. Реальний ВНП – вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту.
Дефлятор —
коефіцієнт переведення економічних
показників, розрахованих у поточних
цінах, у ціни порівнюваного (базового)
періоду. Зміна показників обсягів
вироблених товарів, виражених в грошових
одиницях за певний період може
зумовлюватися не лише зміною фізичних
обсягів, а й зміною цін. Щоб позбавитись
впливу цінової складової та отримати
характеристику змін реальних обсягів
виробництва, застосовують приведення
економічних показників, розрахованих
у поточних цінах, у постійні ціни
економіці.
Дефлятор
ВНП (індекс цін) враховує динаміку цін
та зміни в структурі
виробництва.
Отже,
Особливостями
макроекономічних показників є те, що
вони не враховують:
–
позаринкову діяльність (працю
домогосподарок та інші роботи в домашньому
господарстві, які задовольняють власні
потреби);
–
товари та послуги тіньової економіки
(у сучасних умовах тіньова економіка
виробляє від 5 до 15% обсягу ВНП);
–
зростання фонду вільного часу;
–
підвищення якості продукції.
39. Економічне зростання і крива виробничих можливостей.
Економічне зростання — це поступове зростання економіки в довгостроковому періоді. Рівень реального валового внутрішнього продукту служить критерієм економічного добробуту суспільства, а зміна валового внутрішнього продукту — показником економічного зростання. Одна з головних цілей макроекономіки — досягти економічного зростання. Основним у теорії економічного зростання є
питання, яким чином можна збільшити обсяг валового внутрішнього продукту
в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості.
Економічне зростання вимірюється двома взаємопов'язаними способами:
1) зростанням реального валового внутрішнього продукту за певний період
часу;
2) зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за
певний період часу. Як правило, певний період дорівнює одному року.
Крива виробничих можливостей — сукупність точок, координати яких означають можливі комбінації випуску продукції із наявних ресурсів. Це точки повної зайнятості ресурсів та ефективного виробництва.
Аналіз КВМ
КВМ має вигнуту форму, тому що зі збільшенням виробництва однієї продукції альтернативні витрати для виробництва додаткової одиниці, виражені в можливостях виробництва іншої продукції, зростають (переміщення точки Б по кривій) (закон збільшення альтернативної вартості)
Усі комбінації випуску продукції, які розміщені на зовнішній від КВМ площині, неможливі через обмеженість ресурсів (наприклад, точка В)
Усі комбінації випуску продукції, які розміщені на внутрішній від КВМ площині, можливі, але небажані, тому що означають неповне використання ресурсів (наприклад, точка А)
Вибір альтернативних варіантів передбачає раціональну поведінку суб’єктів економіки: вони повинні приймати економічні рішення з урахуванням обмеженості ресурсів та необхідності їх раціонального використання.
Шляхи зростання виробничих можливостей
Екстенсивний — нарощування виробничих можливостей шляхом збільшення кількості виробничих ресурсів
Збільшення площі орних земель
Відкриття й розробка родовищ корисних копалин
Збільшення кількості робітників
Збільшення капіталу
Інтенсивний — нарощування виробничих можливостей при кількісно незмінних виробничих ресурсах
Удосконалення матеріально-технічної бази виробництва
Удосконалення технології виробництва
Удосконалення організації виробництва
Підвищення кваліфікації і рівня освіченості робітників
