20.Економічна безпека: поняття, базові елементи, рівні (національний та міжнародний). Об’єкти та суб’єкти економічної безпеки. Ваша думка стосовно стану речей щодо економічної безпеки України.

Економічна безпека — це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства, держави. Економічна безпека є однією зі складових національної безпеки, яка охоплює також оборонну, екологічну безпеку тощо.

Об’єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, під­при­ємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому.

Одночасно держава є не тільки об’єктом, але й основним суб’єктом економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

До основних структурних елементів економiчної безпеки України належать: сировинно-ресурсна безпека; енергетична безпека; фiнансова безпека; соцiальна безпека; iнновацiйно-технологiчна безпека; продовольча безпека; зовнiшньоекономiчна безпека.

Виходячи з ситуації, яка склалася на сьогоднішній день в економіці України, а також з тенденцій, які спостерігаються в процесі її реформування, можна назвати деякі внутрішні та зовнішні загрози, які існують при забезпеченні економічної безпеки України.

Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезинтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародній арені. Необхідно правильно вибирати заходи та методи необхідні при усуненні проблем економічної безпеки та забезпеченні її ефективного розвитку для країни.

Економічна безпека держави є тим станом захищеності від можливих загроз, що формує економічну незалежність, стабільність та розвиток в довгостроковому періоді. Пріоритетним при цьому є збалансована політика держави щодо структурної перебудови економіки, стимулювання інноваційно-інвестиційної активності, розвитку підприємництва, пришвидшення інтеграційних процесів тощо.

21.​ Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку, характеристика: міжнародного валютного ринку та міжнародного ринку боргових зобов’язань (у тому числі міжнародний ринок банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів). Проблеми, що на цьому ринку виникають і шляхи іх подолання у світовій практиці.

Міжнародний фінансовий ринок як складова світового фінансового ринку – це надзвичайно розгалужена система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.Цей ринок набув величезних масштабів і перетворився в одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Виділяють такі головні елементи міжнародного фінансового ринку:

— міжнародний валютний ринок;

— міжнародний ринок боргових зобов'язань (у тому числі міжнародний ринок банківських кредитів та міжнародний ринок боргових цінних паперів);

— міжнародний ринок цінних паперів (у тому числі міжнародний ринок титулів (або прав) власності та міжнародний ринок боргових цінних паперів (міжнародні ринки облігацій));

Основна проблема міжнародного фінансового ринку

• Це перебування його в глобалізаційних процесах економіки. Стрімкі процеси глобалізації світової економіки, що знаходять своє відображення в фінансовій сфері сучасного інформаційно-економічного

• середовища з одного боку створюють нові можливості щодо фінансування

• реального сектору економіки, а з іншого посилюють загрозу поглинання

• фінансової системи країни із слабким фінансовим сектором.

Їх вирішення :

1. створення сучасного банківського законодавства з орієнтацією на законодавство Європейського Союзу та сучасну міжнародну практику;

2. – перехід банківської системи на систему обліку, що базується на Міжнародних стандартах фінансової звітності;

3. – створення національної платіжної системи на основі передових комп’ютерних технологій;

4. – створення та постійне вдосконалення системи банківського нагляду.

Враховуючи світову практику щодо введення заходів податкового стимулювання розвитку міжнародного фінансового ринку, то тут цілком може бути виправданим залучення в вітчизняну практику методів стимулювання довгострокового попиту на корпоративні цінні папери, джерелом якого є банківський кредит. Зокрема, виключення із бази оподаткування податку на прибуток процентів за кредитами, що взяті фізичними особами задля придбання корпоративних цінних паперів компаній-резидентів дозолить, з одного боку, розширити масштаби кредитування банківської системи реального сектора економіки, в тому числі й перерозподілу потоків капіталу на користь пріоритетних галузей економіки, а з іншого – створити умови для підвищення попиту на акції з боку фізичних осіб.

22.​ Доходи домогосподарств від підприємницької діяльності; проценти і дивіденди; доходи від продажу цінних паперів, нерухомості, особистого та домашнього майна; доходи від продажу продукції підсобного господарства; грошові нагромадження у фінансово-кредитній сфері. Оцініть вплив держави на формування доходів бюджету домогосподарств.

Діяльність домогосподарства передбачає формування доходів, а також здійснення витрат і використання наявних ресурсів. Фінанси домогосподарств зводяться до проведення операцій з фінансовими активами і зобов'язаннями, які здійснюються громадянами. Аналіз фінансової діяльності домогосподарства передбачає визначення структури їх доходів, обсягів та складу витрат.

Домогосподарства є важливою складовою фінансової системи країни, тому з метою самовідтворення і розвитку отримують певні доходи: від найманої праці, підприємницької діяльності, власності, трансферти та ін. Величина цих доходів є однією з найважливіших характеристик рівня життя населення. Сукупні доходи характеризують обсяг матеріальних та інших благ, які надходять у розпорядження домогосподарства в результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Водночас рівень доходів, а також обсяг і структура споживання слугують показником соціального статусу людини, становища у суспільстві.

Загальні доходи домогосподарств включають грошові доходи, а також вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за мінусом матеріальних затрат на її виробництво), вартість подарованого майна від родичів чи інших осіб, суми безготівкових пільг та субсидій з оплати житлово-комунальних послуг, санаторно-курортних путівок, послуг міського транспорту та зв'язку.

Доходи від власності — первинні доходи, які одержують власники фінансових та інших активів (землі, майнових прав та ін.) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Вони включають: доходи, дивіденди на акції, відсотки згідно з внесками та договорами оренди земельних ділянок і майна, доходи населення від власності на землю, відсотки за вкладами, отримані від банківських установ фізичними особами.

Витрати домогосподарства — сукупність платежів, які здійснються домогосподарством з метою забезпечення його життєдіяльності, що включають витрати на придбання продовольчих і непродовольчих товарів та оплату послуг, інвестиційні витрати, податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти.

Фінансовий стан домогосподарств найдоцільніше було б оцінювати за розміром доходу на одного члена домогосподарства, адже саме цей показник є найбільш об'єктивним і доволі просто інтерпретується (чим вищим є рівень доходів на одного члена домогосподарства, тим кращим вважається його фінансовий стан). Проте, як показує світовий та вітчизняний досвід, для більш точної оцінки реального фінансового стану домогосподарства доцільніше використовувати не стільки рівень доходів (частину яких під час проведення обстеження можна приховати), скільки рівень грошових витрат.

Щоправда, в нашій державі в останні роки намітились деякі відхилення від загальних тенденцій зміни структури використання бюджету домогосподарств. Зокрема, майже удвічі виросла питома вага затрат на харчування та оплату податків та платежів і відповідно зменшилась та частка коштів, що використовується на купівлю промислових товарів, оплату соціально-культурних і побутових послуг. Істотно зменшилась і та частина бюджету домогосподарства, припадає на сімейні заощадження. Поява згаданих тенденцій свідчить про зниження життєвого рівня населення. Адже зростання в структурі бюджету домогосподарства витрат на харчування має місце тоді, коли цей бюджет є недостатнім для задоволення інших потреб.