16.​ Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг. Що, на вашу думку, слід удосконалити у згаданому регулюванні?

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави. За економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Особливе місце у структурі фінансового ринку посідає ринок фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам відповідно до чинного законодавства.

Державне регулювання фінансового ринку та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.

Суб’єктами механізму державного регулювання ринку фінансових послуг є:

• Національний банк України, який регулює функціонування ринку банківських послуг;

• Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, якій підпорядкований ринок цінних паперів та похідних цінних паперів;

• Нацкомфінпослуг - для інших ринків фінансових послуг.

Проблеми державного регулювання ринку фінансових послуг

1. Недостатня популяризація фінансових послуг та інформування населення щодо можливостей фінансових інститутів та інструментів;

2. відсутність належного співробітництва та нечіткий розподіл повноважень між суб’єктами ринків фінансових послуг;

3. недостатнє розкриття інформації про діяльність фінансових установ, зокрема, про їхній фінансовий стан, про те, наскільки вони ефективно управляють, здійснюють діяльність з надання фінансових послуг.

Напрями подолання проблем:

• створення спеціальних електронних ресурсів та бібліотек з метою забезпечення доступу населення до необхідної інформації щодо фінансових установ та послуг;

• залучення теле- і радіокомпаній, операторів мобільного зв'язку і забезпечення висвітлення у засобах масової інформації щодо фінансових установ та послуг;

• забезпечення вільного доступу до інформації про ринки фінансових послуг та їх учасників;

• удосконалення механізму здійснення контролю державними регуляторними органами за рекламою та наданням іншої публічної інформації, що розповсюджується фінансовими установами, з метою недопущення введення в оману споживачів та нав'язливого пропонування фінансових послуг;

• забезпечення більш тісної взаємодії законодавчої та виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у галузі регулювання фінансових ринків;

• вдосконалення законодавчої бази, яка б визначала чітке розмежування сфер впливу кожного з суб’єктів фінансового ринку та забезпечувала б їх взаємодію.

17.​ Основи організації фінансів суб’єктів підприємництва – фінансових установ: інститути спільного інвестування (ІСІ). Оцініть вплив ІСІ на фінансовий сетор у цілому. Формування та розвиток механізму акумуляції капіталу є передумовою побудови стійкої економічної системи. Однією з найперспективніших форм здійснення інвестицій в національну економіку є використання інститутів спільного інвестування (ІСІ), зокрема інвестиційних фондів.

Під інститутом спільного інвестування законодавці визначають “корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість”.

Інвестиційна діяльність може бути пов’язана з наданням інвестиційних послуг, що і притаманно інститутам спільного інвестування, які одночасно залучають кошти первісних інвесторів як акціонерів (в корпоративному інвестиційному фонді), учасників (в пайовому інвестиційному фонді) або довірителів (в довірчих товариствах) і вкладають ці кошти в об’єкти інвестування з метою отримання прибутку та його розподілу між первісними інвесторами.

1. Функції, що характеризують роль і значення ІСІ в економіці:

- акумулювання (залучення) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість;

- активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції. У рамках цієї функції інвестиційні фонди виконують завдання забезпечення додаткового обсягу інвестицій у виробництво національного продукту;

- регіональна трансформація капіталів. В межах цієї функції інвестиційні фонди збалансовують попит та пропозицію на фінансові ресурси по регіонах (залучення коштів у регіоні, в якому сформувалися тимчасово вільні кошти, та розміщення коштів у регіоні, в якому наявний брак коштів, що особливо характерно венчурним інвестиційним фондам);

- зниження відсоткових ставок: розвиток системи спільного інвестування сприяє розширенню пропозиції ресурсів на фінансових ринках, дедалі більша частка заощаджень надходить на ці ринки через ІСІ, що спричиняє зниженню вартості залучення капіталів для реального сектора економіки. Вказане зниження активізує попит на фінансові ресурси з боку реального сектора та стимулює інвестиційну діяльність.

Для ефективного використання цього механізму і слугують ІСІ з відповідною інституційною структурою, яка відображає взаємовідносини населення, домогосподарств, підприємств і держави у формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів, так і в економічну модель суспільства.

Одним з головних елементів багатоступеневої моделі інвестиційної діяльності є інститути спільного інвестування (ІСІ), які в перспективі можуть скласти серйозну конкуренцію банкам у боротьбі за вільні кошти суб’єктів господарювання та громадян. В Україні розвиток таких інститутів пов’язаний із цілою низкою проблем, які гальмують розвиток інституційного інвестування. Ключовим фактором, що негативно впливає на активізацію діяльності ІСІ, є недорозвиненість та низький рівень капіталізації вітчизняного фондового ринку. Стримують розвиток інвестиційного ринку України й недосконала нормативно-правова база та відсутність на вітчизняному ринку цінних паперів ліквідних фінансових інструментів. Саме тому можна зробити висновок, що нерозвиненість українського ринку фінансових інструментів не дає змоги ефективно здійснювати інвестиційну діяльність в Україні та призводить до того, що концепція бізнесу інвестиційних фондів викривлюється, а деякі з них використовуються для обслуговування лише корпоративних інтересів.

Серйозною проблемою на ринку спільного інвестування є невизначеність державної політики у сфері рейтингування фінансових інструментів, їхніх емітен­тів, а також організацій, які надають фінансові послуги, що, у свою чергу, призводить до високого рівня монополізації ринку цих послуг.