27.​ Складові фінансової безпеки ( бюджетна, податкова, боргова та ін.), їх характеристика.

Фінансова безпека — захищеність фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин; певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку.

• Під поняттям бюджетна безпека слід розуміти стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. У цілому бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем перерозподілу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету;

• Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. Податкова безпека держави передбачає оптимізацію рівня оподаткування, адже надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, масового ухилення від сплати податків, а відтак — до скорочення податкової бази.

• Боргова безпека держави — певний рівень державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну незалежність держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет, одночасно підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу.

• Валютна безпека держави — по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграцїї України до світової економічної системи.

28. Створення єес і його трансформація в єс.

Створення Європейського союзу - результат багаторічних зусиль країн-учасниць зі зближення і інтегрування національних економік.

У квітні 1951 р . в Парижі було підписано договір про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Його метою було сприяння розширенню і модернізації видобутку вугілля, руди, виробництва металу. У ЄОВС увійшли шість країн: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

Розвиток економічної інтеграції є особливо актуальною в даний час, оскільки саме зараз спостерігається все більший розвиток тенденцій об'єднання, від успішності якої залежить розвиток світового господарства, і, як наслідок успішність розвитку господарства країни.

В 1992 всі держави, що входять до Європейського співтовариства, підписали Договір про створення Європейського союзу — Маастрихтський договір. Маастрихтський договір заснував три опори ЄС:

• Економічний та валютний союз (ЕВС),

• Загальну зовнішню політику та політику безпеки (ОВПБ),

• Загальну політику в галузі внутрішніх справ та юстиції.

Трансформація Євросоюзу під впливом кризи єврозони є явищем,

на яке Україна не може вплинути, однак знання та розуміння відповід-

них процесів становить для України першочерговий інтерес і з погля-

ду визначення можливих наслідків для співробітництва між Україною

та ЄС, і в контексті отримання теоретичного досвіду співіснування су-

веренних економік в умовах єдиного ринку.

Значною віхою у розвитку західноєвропейської інтеграції стала розробка проекту створення економічного і валютного союзу (ЕВС). У грудні 1991 р . в голландському місті Маастрихті було укладено угоду про трансформацію Співтовариства в Європейський союз, основою якого має стати ЕВС. В.феврале 1992 р . підписаний договір про Європейський союз. Згідно з названим договором ЄС охоплює три основні сфери:

1) створення економічного і валютного союзу;

2) формування єдиної зовнішньої та оборонної політики;

3) координація політики внутрішніх справ і юстиції.

29.​ Програма уніфікації і гармонізації державних фінансів країн-членів ЄС. Бюджет ЄС, його призначення і особливості. Європейський Союз проходить процес поступової трансформації конфедеративного типу наднаціонального угруповання у федеративний. Це має вплив на формування єдиної фінансової політики країн ЄС, а також на реальну можливість країн-учасниць впливати на економічну кон’юнктуру через бюджетно- податкові та грошово-кредитні інструменти. Так ЄС має спільний бюджет — основну фінансову базу інтеграційних заходів. Проте, він лише частково є важелем наднаціонального регулювання економік. Щодо національних бюджетів країн-учасниць ЄС, то Комісія ЄС розробила Програму гармонізації національних бюджетів, що передбачала:

• розробку рекомендацій з уніфікації бюджетної статистики;

• рекомендації зіставлення і аналізу бюджетів;

• розробку методики гармонізації бюджетної політики;

• єдину бюджетну класифікацію центральних і місцевих бюджетів;

• уніфікацію бюджетного процесу.

Напрями у бюджетній політиці:

• зниження рівня інфляції, що передбачає скорочення дефіцитів бюджетів;

• досягнення стійких темпів економічного зростання через збільшення у бюджетах частки інвестицій;

• зменшення безробіття шляхом перекваліфікації робочої сили;

• стабілізація платіжних балансів, яке потребує підвищення контролю за використанням коштів на соціальні заходи тощо.

Гармонізація бюджетної політики спричинила суперечності. З одног боку формально зменшився рівень самостійності окремих держав у бюджетному регулюванні (проекти бюджетів і звіти необхідно подавати відповідним органам ЄС). З іншого боку, господарський механізм країн-учасниць залишається автономним.

Залишається невирішеною синхронізація податкових систем та гармонізація податкової політики. Ще Римський договір 1957 року ставив завдання поступової гармонізації всіх податків, заклавши засадничі підходи до міждержавної податкової уніфікації.

Гармонізована податкова політика означає, що автономне використання податкових інструментів окремих країн повинно перебувати під контролем наднаціональних керівних органів ЄС.