1. Фінанси суб'єктів господарювання як фінансова категорія. Особливості фінансових відносин на мікрорівні.

Фінанси суб’єктів госодарювання (ФСГ) — складова фінансової системи країни. У першу чергу, це відносини розподілу, пов’язані з перетворенням ВВП у фінансові ресурси та їх використанням у розширеному відтворенні, які виникають намікрорівні.

У цьому процесі суб’єкту господарювання (СГ) необхідно забезпечувати певний комплекс заходів, що включають такі :

​ забезпечення фінансової стійкості;

​ підтримка платоспроможності;

​ максимізація чистого прибутку;

​ мінімізація фінансових ризиків;

​ зростання ринкової вартості підприємства (капіталізація).

Оскільки вище вказані заходи це ніщо інше, як фінансова політика СГ, її поділять на такі складові :

​ політика формування капіталу;

​ емісійна політика;

​ кредитна політика;

​ інвестиційна політика;

​ політика формування активів;

​ політика у сфері управління ризиками;

​ дивідендна політика.

У процесі реалізаціїї останніх виникають відносини з:

​ іншими СГ (розподіл доходів і прибутків, здійснення амортизаційних відрахувань, інвестування коштів у цінні папери, одержання доходів від фінансових інвестицій, отримання і погашення кредитів, страхування, зберігання коштів на рахунках у банках тощо);

​ державними організаціями та установами (сплата податків, внесків до цільових фондів, отримання бюджетних позик та субсидій тощо).

Отже, формування фінансових ресурсів СГ пов’язане як з трансформацією створеного на підприємстві ВВП, так і з фінансовими відносинами, що забезпечують покриття певних витрат.

2. Принципи організації фінансів суб’єктів підприємництва.

Принципи ФСГ пов’язані з метою та завданням останніх і зазначені у їх статутних документах. До них належать такі :

​ саморегулювання господарської та фінансової діяльності (фінансово-господарська незалежність) . Підприємства (окрім казенних) мають свободу у виборі сфери діяльності та виробництва (якщо вона не суперечить законодавству), у виборі фінансових ресурсів, трудових, сировинних, матеріальних та доступу до них;

​ самоокупність і самофінансування (комерційний розрахунок) — СГ має організувати свою діяльність таким чином, щоб отримані доходи покривали витрати (просте відтворення або самоокупність), а різниця між ними - створювала прибуток, який забезпечує розширене відтворення (самофінансування);

​ розмежування дждерел капіталу на власні та запозичені — дозволяє суб’єкту господарювання реалізувати потребу у додаткових ресурсах (залучених ззовні) і тимсамим раціонально використовувати власний капітал та інвестиційні проекти;

​ наявність фінансових резервів — принцип важливий в умовах ринкової економіки — має гарантувати стабільну роботу підприємства в умовахмінливої кон’юнктури шляхом формування резервів із власних фінансових ресурсів у формі високоліквідних активів (високоліквідні цінні папери, гроші тощо).

3. Сутність фінансів домогосподарств, сфера їх функціонування.

Фінанси домогосподарств — сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів, заощаджень і грошових фондів громадян та їх сімей з метою задоволення особистих потреб громадян.

Виступаючи складовою фінансової системи, фінанси домогосподарств через непереривні вхідні та вихідні грошові потоки тісно пов’язана з іншими сферами фінансової системи:

- зі сферою державних фінансів через сплату податків, зборів, різних платежів, а натомість - отримання різних видів трансфертів, заробітної плати для державних службовців і працівників державних підприємств та установ;

- зі сферою недержавних підприємств та організацій – через отримання заробітної плати й сплату вартості товарів та послуг;

- зі сферою страхування – через сплату страхових платежів та отримання страхового відшкодування;

- зі сферою фінансового ринку через отримання кредитів та сплату відсотків за їх користування, розміщення депозитів та інвестування грошових коштів у цінні папери і т. ін.

Для фінансів домогосподарств характерні такі ознаки:

1. відсутність зовнішнього управління.

2. домогосподарство знаходиться однаково під впливом з боку державних органів.

3. частина фінансових ресурсів домогосподарств використовується індивідуальними підприємцями.

4. Домогосподарства для своєї фінансово-господарської діяльності використовують перш за все власні фінансові ресурси, що формуються за рахунок власних доходів.

5. Домогосподарства не використовують загально відомі системи фінансового прогнозування та планування, базуються на спрощеній системі обліку витрат та доходів, що також дає підстави для відношення фінансів домогосподарств до самостійної сфери фінансової системи держави