8.Характеристика джерел фінансування бюджетного дефіциту. Макроекономічні наслідки бюджетного дефіциту для України та шляхи їх подолання.

Згідно БКУ, фінансування бюджету - надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

За типом боргового зобов’язання:

• Довгострокові облігації.

• Короткострокові облігації та векселі.

• Інші довгострокові позики.

• Інші довгосторокові позики й аванси.

• Інші зобов’язання.

• Зміни залишки готівки, депозитів і цінних паперів, які уряд утримує з метою управління ліквідності.

За способом залучення джерел фінансування :

• Емісійні джерела (друк грошей).

• Неемісійні джерела (друк цінних паперів).

За характером впливу на інфляційні процеси :

• Інфляційні джерела (монетизація дефіциту, яка відбувається за надання урядові позик центрального банку, купівля центральним банком державних цінних паперів, додаткова емісія грошей ).

• Неінфляційні джерела суттєво не впливають на інфляцію і включають запозичення на зовнішньому та внутрішньому ринках, залишки бюджетних коштів, трансферти, накопичення заборгованості, підвищення податків тощо.

За рівнем управління :

• Центральні джерела (емісійні та неемісійні джерела уряду).

• Місцеві джерела (неемісійні джерела місцевої влади).

Загалом, існує три варіанти покриття (фінансування) дефіциту :

1. Продаж державних активів (разовий; характерний для перехідних економік).

2. Державні запозичення (найбільш вживаний; носить неінфляційний характер).

3. Монетизація дефіциту (за наявності дефіциту держава має значний державний борг.) Монетизація дефіциту порушує пропорції рівняння Фішера :

MV=PQ, де

M — пропозиція грошей, V — швидкість обороту грошей, P — середні ціни, Q — пропозиція продукту. Збільшуючи M і маючи незмінним показник швидкості обороту грошей - V (ліва частина рівняння), при цьому маючи незмінним також показник Q (права частина рівняння) , пропорції можливо урівняти тільки за рахунок збільшення P — середніх цін).

Зростання дохідної частини бюджету може відбуватись за умов проведення ефективної та оптимальної податкової політики. Також для збільшення дохідної частини бюджету слід провести реформи, пов’язані із збільшенням прибутків основної частини населення (наприклад, реформу заробітної плати).

Слідуючий напрям зменшення дефіциту бюджету – скорочення видаткової частини бюджету. До цього напряму слід віднести скорочення видатків на народне господарство, зменшення участі держави у виробничих інвестиціях. Доцільно перекласти фінансування розвитку виробництва, проведення інноваційної політики перекласти на самі підприємства, які можуть використовувати як джерело формування інвестиційних ресурсів і нерозподілений прибуток, і амортизаційні відрахування, і резервні фонди. Також напрямами скорочення видаткової частини бюджету є зменшення видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових та військової техніки та зменшення дотацій, субвенцій.

Скорочення бюджетного дефіциту здійснюється також за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. І саме вибір джерел фінансування дефіциту, а не його розмір є принциповим питанням щодо нормального функціонування економіки.

Класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення емісійний дохід.