Література

[27, розділ 4]

8. Оплата праці на будівельних підприємствах Основні визначення і поняття

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [6, ст. 1]. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі – після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відсоток заробітної плати у сукупній вартості будівельних робіт в Україні становить наразі 10% – 15%; у країнах з розвиненою економікою, зокрема в країнах Євросоюзу, – 50% – 65%.

Відповідно до чинної Галузевої угоди [16, ст. 2.7], підприємства мають передбачати у колективних договорах збільшення відсотку витрат на оплату праці у валових витратах на виробництво в середньому за видами робіт мінімум до 30 %. За рівнем середньої заробітної плати будівельна галузь посідає в Україні 6 – е місце. Її випереджають такі види економічної діяльності (у напрямку спадання): 1) фінансова діяльність; 2) зв’язок та пошта; 3) державне управління; 4) авіатранспорт; 5) торгівля, послуги та деякі галузі промисловості (вугільна, металургійна).

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Трудового кодексу України, Закону України про оплату праці, Закону України «Про колективні договори і угоди» (5462-17 від 16.10.2012) та на інших актах законодавства України.

1. Конституція України. Право на працю, на своєчасне одержання винагороди [ст. 43]. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Право на щорічні відпустки [ст. 45]. Право на соціальний захист (у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття) [ст. 46].

2. «Закон про оплату праці» [6]. Передбачені сфери державного та договірного регулювання оплати праці.

Сфера державного регулювання

1) Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та видів економічної діяльності. Має перевищувати прожитковий мінімум, тобто вартість так званого «споживчого кошика». [6, ст. 3, 9]. Відповідно до Закону України від 06.12.2012 р. № 5515 – VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня – 1147 грн, з 1 грудня – 1218 грн. У погодинному розмірі: з 1 січня – 6,88 грн, з 1 грудня – 7,3 грн.

2) Тарифна система оплати праці [6, ст. 6] є основою організації оплати праці і включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) рис. 8.1.