- •Виникнення та історичне значення державної служби.
- •2.Історичні передумови виникнення держави та державної служби.
- •3.Державна служба як необхідний інструмент реалізації державної політики.
- •4.Наукові засади виникнення теорії державної служби.
- •5.Структура, предмет об’єкт та методологія теорії державної служби.
- •6.Принципи теорії державної служби
- •7.Місце теорії державної служби в системі суспільствознавчих дисциплін.
- •8. Державна служба як навчальна дисципліна
- •10. Теоретичні підходи до визначення поняття державної служби.
- •11. Поняття державного службовця.
- •12. Державний службовець, чиновник, бюрократ: сутність та зміст понять.
- •14. Політичні посади і державна служба.
- •15. Моделі взаємодії політиків і державних службовців
- •16. Ознаки державної служби
- •17. Рівні й межі державної служби.
- •18 18. Поняття "посада" і "посадова особа".
- •19. Класифікація видів державної служби.
- •20. Класифікація видів державних службовців.
- •21. Сутність і види державно-службових відносин.
- •24. Зміст та структура системи державної служби.
- •25. Завдання й функції державної служби.
- •26. Принципи державної служби.
- •71. Табель о рангах. Табель о рангах Петра 1
- •История создания табеля о рангах Российской Империи
- •Содержание табели о рангах
- •Значение табели о рангах
- •80.Посадово-кваліфікаційна ієрархія державної служби Гетьманату п.Скоропадського.
- •Організація української державної служби в часи діяльності Директорії.
- •82. Державна служба у зунр (1918-1921 рр.).
- •85,86,87.Номенклатура
- •89.Основні напрямки реформування державної служби.
- •Організація української державної служби в часи діяльності Директорії.
- •82. Державна служба у зунр (1918-1921 рр.).
- •85,86,87.Номенклатура
- •89.Основні напрямки реформування державної служби.
- •13.Широке та вузьке розуміння поняття державної служби.
26. Принципи державної служби.
Принципи державної служби (від лат. “principium” — начало, основа) – це основоположні ідеї, які відбивають об'єктивні закономірності та визначають напрямки реалізації компетенції, завдань і функцій державних органів, повноважень державних службовців у системі державної служби. Характер і рівень дотримання принципів безпосередньо впливають на якість державної служби. Водночас, відсутність таких принципів державної служби тягне за собою появу в ній елементів бюрократизму, неорганізованості, беззаконня, несправедливості.
У контексті цього, український науковець В. Малиновський зазначає, що умовно принципи державної служби можна згрупувати у дві основні групи: загальні та організаційно-функціональні. Зазначені групи принципів тісно пов'язані між собою, однак кожна з них характеризується своєю специфікою.
Перша група принципів розглядає держслужбу як один із основних механізмів реалізації державної влади та визначається Конституцією України і Законом України “Про державну службу”.
Організаційно-функціональні принципи визначають організаційні засади функціонування інституту державної служби. До цієї групи В. Малиновський відносить такі принципи:
Єдність системи державної служби – означає, що у державі повинна впроваджуватися єдина державна політика у відповідній сфері; існує єдина законодавча база, яка регулює відносини у сфері держслужби; функціонування різноманітних посад державних службовців здійснюється у межах однієї, скоординованої з єдиного керівного центру системи (у нашій державі таким центральним органом виконавчої влади є Національне агентство України з питань державної служби).
Політична нейтральність державної служби (запропонований 28-й В. Вільсоном) передбачає заборону на створення та діяльності в органах державної влади осередків будь-яких політичних партій. Крім цього, самі держслужбовці в процесі виконання своїх службових обов'язків не повинні керуватися політичними або ідеологічними упередженнями, мають займати позицію нейтралітету в політичній боротьбі партій. Тобто вони повинні виконувати рішення обраного політичного керівництва будь-якої орієнтації, оскільки «чиновник служить не окремій партії, а всьому народу».
Рівність доступу до державної служби передбачає, що право на держслужбу повинні мати громадяни незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку, а також пройшли у встановленому порядку процедуру відбору.
Ієрархічність системи держслужби характеризується системою відносин, побудованих на засадах чітко встановленої підлеглості нижчих органів державної влади вищим, нижчих за посадою державних службовців – вищим, а також передбачає створення вертикалі управління з чітким розподілом завдань, повноважень і функцій та унормування підпорядкованості, підзвітності і підконтрольності. Вказаний принцип є засадничим для функціонування системи органів виконавчої влади, оскільки він забезпечує дотримання єдино встановленої виконавчої дисципліни на всіх рівнях.
Уніфікованість державної служби встановлює основні процедури організації роботи державних службовців і передбачає існування єдиних для всіх держслужбовців порядку проходження державної служби; системи та класифікації посад державних службовців; типових професійно-кваліфікаційних характеристик; загальних стандартів держслужби; загальних прав, обов'язків, гарантій, заохочень держслужбовців; загальної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців; загальних підстав припинення державної служби тощо.
Стабільність інституту державної служби полягає в його незмінності та спадковості в умовах перманентної змінної політичної влади. Тобто, основний склад державних службовців, що складається з адміністративних посад, повинен професійно здійснювати свої функції незалежно від політичних коливань та змін урядів чи його окремих членів, забезпечуючи таким чином ефективне виконання функцій державного управління.
Ефективність держслужби означає необхідність функціонування держслужби в режимі досягнення поставлених цілей з мінімально можливими витратами матеріальних і фінансових ресурсів.
Система заслуг передбачає, що прийняття на державну службу здійснюється не за бюрократичними, політичними рекомендаціями або вказівками, а на підставі ділових і особистих якостей, компетентності та кваліфікації кандидата, результатів іспитів тощо.
