26. Принципи державної служби.

Принципи державної служби (від лат. “principium” — начало, основа) – це основоположні ідеї, які відбивають об'єктивні закономірності та визначають напрямки реалізації компетенції, завдань і функцій державних органів, повноважень державних службовців у системі державної служби. Характер і рівень дотримання принципів безпосередньо впливають на якість державної служби. Водночас, відсутність таких принципів державної служби тягне за собою появу в ній елементів бюрократизму, неорганізованості, беззаконня, несправедливості.

У контексті цього, український науковець В. Малиновський зазначає, що умовно принципи державної служби можна згрупувати у дві основні групи: загальні та організаційно-функціональні. Зазначені групи принципів тісно пов'язані між собою, однак кожна з них характеризується своєю специфікою.

Перша група принципів розглядає держслужбу як один із основних механізмів реалізації державної влади та визначається Конституцією України і Законом України “Про державну службу”.

Організаційно-функціональні принципи визначають ор­ганізаційні засади функціонування інституту державної служ­би. До цієї групи В. Малиновський відносить такі принципи:

• Єдність системи державної служби – означає, що у державі повинна впроваджуватися єдина державна політика у відповідній сфері; існує єдина законодавча база, яка регулює відносини у сфері держслужби; функціонування різноманітних посад держа­вних службовців здійснюється у межах однієї, скоордино­ваної з єдиного керівного центру системи (у нашій державі таким центральним органом виконавчої влади є Національне агентство України з питань державної служби).

• Політична нейтральність державної служби (запропонований 28-й В. Вільсоном) передбачає заборону на створення та діяльності в органах державної влади осередків будь-яких політичних партій. Крім цього, самі держслужбовці в процесі виконання своїх службових обов'язків не повинні керуватися політичними або ідеологічними упередженнями, мають займати позицію нейтралітету в політичній боротьбі партій. Тобто вони повинні виконувати рішення обраного політичного керівництва будь-якої орієнтації, оскільки «чи­новник служить не окремій партії, а всьому народу».

• Рівність доступу до державної служби передбачає, що право на держслужбу повинні мати громадяни незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку, а також пройшли у встановленому порядку процедуру відбору.

• Ієрархічність системи держслужби характеризується системою відносин, побудованих на засадах чітко встановленої підлеглості нижчих органів державної влади вищим, нижчих за посадою державних службовців – вищим, а також передбачає створення вертикалі управління з чітким розподілом завдань, повноважень і функцій та унормування підпорядкованості, підзвітності і підконтрольності. Вказаний принцип є засадничим для функціонування системи ор­ганів виконавчої влади, оскільки він забезпечує дотримання єди­но встановленої виконавчої дисципліни на всіх рівнях.

• Уніфікованість державної служби встановлює основні процедури організації роботи державних службовців і передбачає існування єдиних для всіх держслужбовців порядку проходження державної служби; системи та класифікації посад державних службовців; типових професійно-кваліфікаційних характеристик; загальних стандартів держслужби; загальних прав, обов'язків, гарантій, заохочень держслужбовців; загальної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців; загальних підстав припинення державної служби тощо.

• Стабільність інституту державної служби полягає в його незмінності та спадковості в умовах перманентної змінної політичної влади. Тобто, основний склад державних службовців, що складається з адміністративних посад, повинен професійно здійснювати свої функції незалежно від політичних коливань та змін урядів чи його окремих членів, забезпечуючи таким чином ефективне вико­нання функцій державного управління.

• Ефективність держслужби означає необхід­ність функціонування держслужби в режимі досягнення поставлених цілей з мінімально можливими витратами мате­ріальних і фінансових ресурсів.

• Система заслуг передбачає, що прийняття на дер­жавну службу здійснюється не за бюрократичними, полі­тичними рекомендаціями або вказівками, а на підставі ділових і особистих якостей, компетентності та кваліфікації кандида­та, результатів іспитів тощо.