24. Зміст та структура системи державної служби.

Черноног, підсумовуючи та синтезуючи думки попередників, зазначає, що державна служба — це сукупність державних організаційно-правових і соціально-економічних інститутів, яка призначена для реалізації державних завдань і функцій шляхом професійного виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків і реалізації повноважень в інтересах громадянського суспільства.

При цьому, в оновленому Законі України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року (набув чинності 1 січня 2013 року) зазначається:

• «державна служба - професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг»;

• «державний службовець - громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим щодо: підготовки пропозицій стосовно формування державної політики у відповідній сфері; розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів; надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління державним майном або майном, що належить Автономній Республіці Крим, державними корпоративними правами; управління персоналом державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або їх апарату; реалізації інших повноважень відповідного органу».

Зокрема, український науковець Ю. Битяк визначає державну службу як складну,

цілісну систему, що має свій зміст і структуру, виступає соціальним явищем із ха­рактерними елементами та якісними особливостями. Відповідно до цього, дослідником розглядаються наступні аспекти державної служби:

- соціальний аспект полягає у здійсненні завдань і функцій держа­ви в житті суспільства;

- політичний аспект пов'язаний із формуванням державної влади, її здійсненні відповідними органами та їх вищим керівництвом; встановленням статусу державних службовців, поділом посад на адміністративні і політичні, відокремленням політичної діяльності від виконання функ­цій відповідного органу; а також передбачає зв'язок держави і громадянина, заради якого вона по­винна діяти та перед ким відповідальна;

- юридичний аспект обумовлений державно-правовою природою державної служби, спрямуванням на практичне виконання державними службовцями функцій і завдань конкретних органів відповідно до статусу, порядку про­ходження служби, що завжди вимагає правового регулювання і реалізується за допомогою правових норм.

25. Завдання й функції державної служби.

Державна служба в Україні передбачає виконання наступних її завдань:

• досягнення стабільності та цілісності держави (державний апарат повинен, поряд з дотриманням вимог Конституції і законів України, виконувати рішення органів державного управління);

• створення умов для розвитку громадянського суспільства, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян;

• забезпечення ефективності діяльності державних органів шляхом постійного вдосконалення функціонування апарату державних службовців, впровадження нових наукових досягнень, прогресивних методів вирішення управлінських завдань;

• удосконалення умов державної служби та професійної діяльності державних службовців;

• створення і забезпечення належного функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

• викорінювання бюрократизму, протекціонізму та корупції.

Цілі та завдання, що стоять перед державною службою, обумовлюють її основні функції. Під функціями державної служби слід розуміти основні напрямки її діяльності щодо кадрового, нормативно-правового та наукового забезпечення, а також здійснення загальних напрямків політики у сфері державної служби. Також, функції розглядаються як основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, що сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі та державно-правового призначення.

Дослідник О. Лазор виділяє такі функції державної служби, як:

• регулююча – розроблення та реалізація державних програм, втілення державної політики у різних сферах;

• примусу – державна служба у своїй діяльності використовує такий важіль впливу, як примус;

• забезпечувальна – забезпечення прав і свобод людини, що підвищує ефективність правового захисту;

• організаційна – розроблення та прийняття нормативно-правових ак­тів;

• функція соціальної комунікації та інформації – установа державної служби є місцем безпосереднього зіткнення ін­тересів громадянина і держави, місце реалізації політики держави, де пови­нні враховуватись місцеві та регіональні особливості. Крім цього, саме державна служ­ба є носієм соціальної інформації;

• функція контролю – з одного боку, контроль за дотриманням конституційних поло­жень і правових норм усіма організаціями, установами, суспільними інсти­тутами та громадянами; з іншого, контроль за діяльністю органів державної влади з боку громадськос­ті;

• виховна - формування у свідомості громадян розуміння миру та злагоди, добра та справедливості, любові до Батьківщини, поваги до демократичних засад державності.