1. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні типи.

2. Філософія, її предмет і роль у суспільстві.

3. Філософія і наука. Структура філософського знання.

4. Основні функції і завдання філософії.

5. Виникнення і основні риси філософії Стародавньої Індії. Ортодоксальні та неортодоксальні системи староіндійської філософії.

6.Філософія Стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину та її виховання. Даосизм про начала буття та ідеал мудрості.

7. Антична філософія, її джерела, своєрідність та основні школи.

8. Космоцентризм раннього періоду розвитку античної філософії. Проблема першооснови буття. Початки діалектики та детермінізму.

9. Проблема людини в античній філософії. Софісти. Сократ.

10. Ідеалістична концепція буття Платона. Теорія пізнання. Суспільно–політичні погляди.

11. Філософська система Аристотеля. Поняття буття, матерії і форми, субстанції. Теорія пізнання і логіка. Вчення про форми державного устрою.

12. Філософія еллінізму: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.Філософія Стародавнього Риму. Неоплатонізм.

13. Середньовічна парадигма західноєвропейської філософії. Християнська . апологетика і патристика. Вчення Августина про природу і людину.

14. Середньовічна схоластика. Полеміка реалізму і номіналізму. Тома Аквінський як систематизатор середньовічної схоластики.

15. Антропоцентризм та гуманізм філософського мислення епохи Відродження.

16. Соціально–філософські теорії Н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства Т. Мора і Т. Кампанелли.

17. Натурфілософські ідеї епохи Відродження. Пантеїстична онтологія та космологія М.Кузанського та Дж.Бруно. Природничо–наукові досягнення М.Коперніка, Й. Кеплера, Леонардо да Вінчі.

18. Особливості розвитку філософії Нового часу (ХVП–ХVШ ст.) в Європі. Проблема методу пізнання: емпіризм та раціоналізм.

19. Класична німецька філософія: загальна характеристика.

20. Основні ідеї теорії пізнання І.Канта.

21. Система принципів діалектики Г.В.Ф. Гегеля: загальна характеристика.

22. Антропологічна філософія Л.Фейєрбаха.

23. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.

24. "Філософія життя" - формування нової філософської парадигми.

25. Класичний психоаналіз та неофрейдизм (З.Фрейд, А.Адлер, Е.Форм).

26. Екзистенціалізм та його різновиди (С.К`єркегор,М. Хайдегер, К.Ясперс, Ж-П. Сартр, А.Камю,Г.Марсель).

27.Сучасна релігійна філософія: персоналізм, неотомізм, теярдизм.

28. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.

29.Українська національна ментальність та її відображення в філософській думці України. Основні особливості та джерела української філософії.

30. Філософські ідеї в культурі Київської Русі ХІ–ХШ ст.

31. Філософсько-гуманістична думка українського ренесансу (ХV–ХVП ст.). Розвиток реформаційних та гуманістичних ідей в братських школах та Острозькому культурно–освітньому центрі.

32. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво–Могилянської академії. Уявлення про людину та її моральний світ.

33. Філософська концепція Г. Сковороди. Вчення про три світи і дві “натури”. Ідеї “сродної праці” і “нерівної рівності”. Кордоцентризм.

34. Особливості українського романтизму. Проблема людини і нації у творчості діячів Кирило–Мефодіївського товариства (М. Костомаров, П. Куліш, Т.Шевченко).

35. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століть. “Філософія серця” П. Юркевича.

36. Соціально-філософські ідеї М. Драгоманова, М.Грушевського, В. Винниченка

37. Філософсько-соціологічні погляди І. Франка. Філософія української ідеї.

38. Соціально-філософські погляди В. Липинського та Д. Донцова.

39. Філософський сенс проблеми буття.

40. Філософське розуміння матерії: сутність та особливості.

41. "Простір" і "час" як форми існування матерії. Рух як спосіб існування матерії, його форми.

42. Проблема свідомості у філософії. Структура свідомості.

43 Свідомість і мислення. Проблема ідеального.

44. Діалектика та її альтернативи.Закони діалектики.

45. Основні концепції походження людини.

46. Основні принципи філософського пізнання світу. Суб'єкт і об'єкт пізнання, особливості їх взаємодії.

47. Пізнавальний процес як єдність чуттєвого та раціонального.

48. Проблема істини у філософії. "Абсолютна" і "відносна" істина: сутність взаємозв'язку.

49. Поняття суспільства. Розвиток суспільства як природно-історичний процес.

50. Проблема сенсу історії та її цінностей.

51. Соціальна структура суспільства.

52. Соціальні спільності людей.

53. Рушійні сили і суб'єкти історичного процесу.

54. Поняття культури. Структура і функції культури.

55. Основні концепції походження культури. Культура і цивілізація.

1.Філософія и світогляд.Структура світогляду та йо історичні типи

Свiтогляд – це система уявлень людини про світ, мiсце людини у cвіті, вiдношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єдину систему, у центрi якої завжди перебувають уявлення людини про себе. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту.

Фiлософський свiтогляд дає змогу виробити таке бачення свiтy, яке водночас є i суб’єктивним i теоретичним, а отже, i досягти людинi гapмонії з собою, зi cвоїм баченням cвiтy й самим світом. 3 цим пов’язанi такi особливостi фiлософiї, як i те, що вона, будучи за формою дiяльностi наукою, не є наукою за своїми функцiями та значенням для людини. У фiлософiї, на вiдмiну вiд iнших наук, не iснyє єдиних, загальновизнаних теорiй. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єдину систему, у центрi якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних типи світогляду:

1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокремлює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому. 2. Релiгiйний свiтогляд чiтко подiляє світ та людину, природнє та надприроднє, земне та потойбiчне. У релiгiйному свiтоглядi, через вipy в потойбiчне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до свiтy, надає йому смислової завершеностi i таким чином досягає rapмонії з ним.3. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту. Порiвняно з наукою її особливiсть полягає в тому, що вона дає змогу об’єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ лю¬дини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.4. Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об’єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки частиною світу – природи чи суспiльства. Структура світогляду:

Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації.

2.Філософія,її предмет і роль у суспільстві.

Філософія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципиреальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях. Предметом філософії є не тільки вичення наявного і минулого, але і можливо і майбутнього. Крім того предмет філософії характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина. Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моніоничне, дуалістичне, плюралістичне.

Предмет філософії обумовлює виконання філософією функцій: світоглядної-полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя., методологічної-Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. та пізнавальну-полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.

У процесі суспільного розвитку або при реалізації складних наукових проблем люди відмовляються від застарілих поглядів та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світоглядних настанов. Філософія допомагає усувати помилки, звільнитися від застою, віджитих догм. Характер філософських знань виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали.