- •Повсякденне, достовірне і теоретичне знання. Основні функції світогляду.
- •3. Типологія світогляду за критеріями: суб’єктності, історичним, етичним. Характерні риси та відмінності між мітологічним і релігійним світоглядами.
- •4. Характерні особливості теоретичного знання і світогляду.
- •5.Предмет філософії. Світогляд і філософія.
- •Поняття «онтології» у філософії. Характеристика понять: «субстанція», «монізм», «дуалізм», «плюралізм».
- •7.Поняття гносеології та характеристика її змісту. Проблема і завдання гносеології.
- •8. Ідеалізм та матеріалізм у філософії
- •9. Проблема істини у класичній філософії: емпіризм і раціоналізм
- •10. Філософський ірраціоналізм, типові представники
- •12. Основні світоглядні ідеї індійського філософського мислення і їх характеристика
- •13. Основні філософські школи Стародавньої Індії.
- •14. Буддизм, його змістовні характеристики, гуманістичний вимір.
- •Основні школи Стародавнього Китаю та їх ідейний зміст.
- •Особливості античного філософського мислення досократичного періоду.
- •Відмінності між східною і західною парадигмами філософського мислення.
- •Логос у філософії Античності і його вплив на західну парадигму мислення.
- •19. Суть і завдання філософської антропології. Проблематика філософської антропології.
- •20. Базові передумови самоздійснення: свобода, ідентичність, автентичність.
- •21. Синтез поглядів на людину у філософії. Характеристика «життєвого світу людини».
- •22.«Культурне вкорінення» людини та його зв'язок з потребами визнання та свободою вибору.
- •23.Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість».
- •24. Поняття «ідентичності» та «автентичності» особи.
- •25.Предмет соціальної філософії. Соціальна філософія та соціологія.
- •26.Ідейне обумовлення дії: свобода, рівність, справедливість.
- •27.Справедливість і праця. Проблема власності, її значимість для формування повноцінної особистості.
- •28. Поняття суспільного поступу: підданий і громадянин.
- •29. Поняття «антропологічної зарозумілості».
- •30. Виникнення та основні етапи розвиткуфілософії: класична, некласична (модерна ), постмодернафілософія.
- •31. Функції філософії. Культура, філософія і мова.
- •33. Китайський легізмяк філософія насильства над людиною.
- •35. Філософські погляди Сократа
- •37. Платон, Арістотель, представники елліно-римської філософії про право, закон, державу.
- •38. Особливості розвитку середньовічної християнізованої культури. Характерні риси християнського світосприйняття. Специфіка середньовічної філософії, її теоцентричний характер.
- •40. Період патристики. Філософсько-богословська спадщина Августина Блаженого, його твір “Сповідь”. Людинознавчі та соціальні ідеї в творчості Августина Блаженного.
- •43. Творчість Томи Аквіната та арістотелізм. Логічне доведення ним існування бога та вчення про дві істини. Суспільно-політична проблематика в творчості т.Аквінського.
- •44. Ідея людини як провідна ідея відродженнецької філософії. Антроцентризм та космоцентризм філософії гуманізму.
- •45. Людина у філософській спадщинні італійських мислителів Соціально - філософські концепції Відродження. Відродженнецький утопізм.
- •46.Проблема унікальності індивідуальності. Людина як творець самого себе. Мистецтво та культ художника-творця.
- •47.Північне Відродження. Ідеологія Реформації.
- •49.Специфіка та особливості розвитку філософії Нового часу. Природничо-наукова революція поч.. Хуіі ст.. Характеристика новоєвропейського світогляду.
- •50. Гносеологічна проблематика в новоєвропейській філософії. Проблема джерел пізнання. Ф.Бекон та його вчення про методи пізнання.
- •51. Порівняльна характеристика вчення про вродженні ідеї р. Декарта і вчення про людину як «як чисту дошку» Дж. Локка. Суспільно-політичні погляди Дж.Локка та т.Гоббса.
- •52. Особливості теорії пізнання б. Спінози та г. Лейбніца. Вчення Рене Декарта, б. Спінози, г. Лейбніца про субстанцію.
- •Вчення про поняття д. Берклі. Вчення про причинність д. Юма. Особливості і проблематика французького матеріалізму/ д. Дідро, п. Гольбах, к .Гельвецій/.
- •Суспільно-політична проблематика просвітництва /ж. Монтеск’є, ф.-м. Вольтер, ж.- ж. Руссо/. Вчення ж._ж. Руссо про суспільний договір.
- •І.Кант як провідний мислитель німецької класичної філософії. Теорія пізнання і. Канта. Вчення про «чистий розум». Вчення і.Канта про людину як громадянина «двох світів».
- •Особливості та специфіка філософських ідей і.Г.Фіхте та в.І.Шелінга.
- •57.Філософська система Гегеля. Вчення про Абсолютну ідею.
- •58.Вчення Гегеля про свободу, право, громадянське суспільство.Історичне значення філософії г.В.Ф.Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха. Основні філософські праці. Сутність релігії любові л.Фейєрбаха.
- •60.Криза раціоналістичного європейського світогляду в середині хіх ст.. Специфіка та особливості некласичної філософії хіх- поч..Хх сторіч.
- •61.Філософія життя. Вчення а. Шопенгауера про волю до життя.
- •62. Вчення ф. Ніцше про волю до влади і надлюдину. Критика ф.Ніцше європейської культури. Ідеї а. Бергсона про творчу еволюцію.
- •63.Формування психоаналітичної традиції в європейській філософії та культурі. Фрейдизм та неофрейдизм. Вчення про структуру психічно-духовної організації людини.
- •64. К.Юнг та е.Фром як представникинеофрейдизму. Вчення про колективне підсвідоме. Вчення про архетипи, значення їх для культурного розвитку.
- •65. Філософія марксизму. Вчення к.Маркса про людину як соціальну істоту. Теорія класової боротьби. Ідея революційної волі. Вчення про суспільно-економічні формації.
- •67.Українська філософія хіу- хуі ст.: агіографія, український неоплатонізм, полемісти. Ю.Дрогобич, п.Скарга та і. Вишенський та їх роль у духовно- релігійному житті України.
- •68. Острозький культурно-освітній центр. Х.Філалет, с.Оріховський-Роксолан, к-Транквіліон Ставровецький, м.Смотрицький, с.Зизаній та ін.
- •69. Бароковий характер філософських курсів професорів академії. Аристотелізм як парадигмальна основа викладання філософії.
- •72. Вплив українського романтизму на розвиток української філософської думки. Екзистенціальний характер української філософії. Світогляд м.Гоголя.
- •73. Кирило-Мефодіївське товариство. Світоглядно-філософські позиції т. Шевченка.Т.Шевченко про людину та націю.
- •74. Т.Шевченко про мову, національну свідомість, свободу-Волю, справедливість-Правду.
- •75. «Хутірська філософія» п.Куліша.«Філософія серця» п.Юркевича.
- •76. Філософія мови о.Потебні. Мова і мислення. Мова і національна свідомість та самосвідомість.
- •77. Проблема людини-особистості в творчості л.Українки. Ідея індивідуальної свободи. Філософські погляди і. Франка
- •78. Розвиток філософської думки в українській діаспорі. В.Янів, м.Шлемкевич, д.Донцов, д.Чижевський та ін..
- •79. Філософія «розстріляного Відродження». Проблема національного відчуження, людини та нації в творчості українських мислителів 20-30 р.Р. Хх ст..
- •80. Передумови формування постнекласичної філософії хх-ххі ст.. Позитивізм, неопозитивізм та постпозитивізм. Основні представники та проблеми.
- •81. Прагматизм як філософська течія. Вчення про істину. Суб’єктивний досвід як джерело пізнання.
- •82.В.Дільтей: ідея життя як парадигма нового світогляду Заходу та дослідницька програма гуманітарного знання.
- •84. Філософія персоналізму.М.Бердяєв, е.Муньє, ж.Марітен. Вчення п’єраТейер де Шардена про еволюцію.
- •85.Структуралізм: характерні особливості. К.Леві-Строс, його внесок у розвиток структуралізму.Роль мови в структуралістському аналізі культури.
- •86.Специфіка структуралістської позиції м.Фуко.
- •87. Герменевтика. Представники, причини виникнення та особливості філософії. Х-г.Гадамер: герменевтика буття. П.Рікер: конфлікт інтерпретацій.
- •88.Людина та суспільство у філософії постмодернізму.
- •89.Деконструкція як метод. Симулякр, децентрація та детериторіалізація, анти-етно-фоно-логоцентризм, слід і відмінність, перекреслення як основні категорії філософії постмодернізму.
- •91.Поняття “суще”. Поняття “трансцендентного буття”. Буття як єдність людини та світу. Буття як присутність людини в світі.
- •92. Форми буття: нежива природа, жива природа, світ людського буття. Універсум та мультиверсум.
- •94. Рух і розвиток як філософські категорії. Спокій як філософське поняття. Розвиток як взаємодія прогресивних і регресивних змін.
- •95. Сутність синергетики як теорії самоорганізації.
- •Багатовимірність людського буття. Ідея біосоціокультурної єдності людини.
- •Соціокультурні виміри людини. Особистість як соціокультурний індивід, носій соціально значимих якостей.
- •«Я» як інтегративне ядро духовного світу особистості, його регулятивний центр. Образ «я» як суб’єктивне вираження особистості. Світогляд і особистість.
- •Від природного до культурно-духовного. Гердер, Бюффон, т.ДеШарден про майбутнє об’єднання людини з природою у певну всекосмічну єдність. Ідея «істинної антропологічної природи».
- •Від елітарного до масового. Явище омасовлення. Від індивідуалізму до усуспільнення.
- •101. Світ людини. Антропосфера. Модуси людського «я»
- •102. Володіння собою як субстанційний модус особистості. Обов’язок як модус людського життя. Свобода та відповідальність.
- •104. Поняття культури. Основні суперечності культури як онтологічної реальності. Сутність і призначення культури.
- •105. Культура і антикультура. Основні принципи антикультури. Свобода як основа розвитку культури.
- •106. Становлення нового образу світу й людини в сучасній культурі. Сутність поняття “сучасна культура”. Культура і цивілізація
- •107. Поняття цивілізації. Сутність феномену цивілізації. Смислові складові цивілізації та її типи. Східна та Західна цивілізації.
- •108. Основні концепції цивілізаційного процесу. Вчення м.Данилевського о. Шпенглера, а.Тойнбі про цивілізації. Нелінійне розуміння цивілізацій.
- •109. Сучасні цивілізації: передіндустріальна, індустріальна цивілізація, постіндустріальна. Сутність техногенної цивілізації.
- •110. Нелінійне мислення як стрижень нового світорозуміння. Відкритість культури і філософії.
- •Предмет філософії права. Проблема розуміння права. Людина як ключ до розуміння права. Сучасне правове мислення: змістовні характеристики.
- •112. Криза нормативістського розуміння права в сучасній Україні і необхідність формування юридичного типу праворозуміння.
- •113)Філософія як методологія дослідження права. Антропологічний, діалектичний, феноменологічно-екзистенціальний, герменевтичний, комунікативно-філософський підходи до пізнання права
- •115. Законницький тип праворозуміння. Принцип тотожності права та закону
- •116. Свобода, справедливість, рівність тощо як смислові характеристики права. Право як форма буття загальнолюдських цінностей.
- •117. Сучасна концепція прав людини: філософсько-правовий аналіз.
- •118.Наука в контексті духовного життя суспільства. Наука як соціальний інститут, пізнавальна діяльність і система спеціалізованого знання.
- •Класична наука, її основні установки. Криза класичної науки на межі хіх-хх ст.. Некласична (посткласична) модель науки, її характерні риси.
- •120. Структура науки, її компоненти: за предметом пізнання та методами пізнання; в залежності від мети і завдань; від методів одержання та рівня абстрагування знання.
- •121. Два підходи до оцінки ролі та значення наукового знання в суспільному житті. Сцієнтистський підхід. Характеристика анти сцієнтизму.
- •122. Цінність як людський вимір речей. Предметні цінності та суб’єктні. Рівні цінностей. Ціннісний вимір в науці.
- •123. Глобальна цивілізація. Основні чинники техногенної цивілізації. Основні глобальні проблеми сучасності.
- •124. Інформаційна цивілізація. Контури нової цивілізації. «Синергетичні» процеси та об’єкти як технологічна основа майбутньої цивілізації.
123. Глобальна цивілізація. Основні чинники техногенної цивілізації. Основні глобальні проблеми сучасності.
Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації, нерівномірністю економічного, технічного, політичного, культурного розвитку людства. Основні чинники техногенної цивілізації – неухильне економічне зростання, науково-технічний прогрес - виявили свої негативні наслідки. Наприкінці ХХ століття загострилися проблеми, які набули загальнопланетарного значення і котрі загрожують самому існуванню людства, - так звані глобальні проблеми, які загострилися на стільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства. Виходячи з основних хар-к глобальних проблем – динамічного характеру та їх складності – можна припустити, що спільні зусилля держав не обов’язково швидко призведуть до повного вирішення їх.
Наприклад - проблема виживання людства в умовах розвитку принципово нового типу військової техніки і нагромадження знищення. Сучасна науково-технічна революція призвела до небаченого стрибку у розвитку засобів руйнування і військової справи, в результаті якого людина стала фізично здатна знищити все живе на нашій планеті. Вже накопичених арсеналів, як вважають вчені, достатньо для того, щоб знищити 58 мільярдів людей, або в 11,5 разів більше, ніж живе людей на Землі.
Крім військової загрози, дуже важливою є проблема глобальної екологічної кризи і пов'язані з нею сировинні, енергетичні, економічні проблеми. Постійна хімізація життя людей в наш час є достатнім приводом для хвилювання. "З продуктами харчування, медикаментами, забрудненим повітрям різноманітні речовини, шкідливі для людини, потрапляють в її організм. Це не тільки погано впливає на стан здоров’я людей, але й дуже
негативно діє на фізичну повноцінність майбутніх поколінь.
Важливими глобальними проблемами також є - загроза демографічної кризи, проблема збереження особистості як біосоціальної істоти в умовах деформуючого впливу техногенної цивілізації та її масової культури, зростаючих процесів відчуження (накопичення шкідливих мутацій, інформаційні перевантаження, стреси, наркоманія, маніпуляція свідомістю тощо).
Гострота глобальних проблем залежить не лише від того, що непередбачені екологічні та соціально-економічні наслідки глибоко впливають на всі боки життя сучасної людини. Істотним є й те, що ці проблеми настільки взаємопов’язані, що практично неможливо добитися успіху у вирішенні однієї з них, ігноруючи або приділяючи недостатню увагу іншим. Крім того, однобічний підхід до вирішення глобальних проблем може призвести до тяжких наслідків, які негативно позначаються на перспективах розвитку усього людства.
124. Інформаційна цивілізація. Контури нової цивілізації. «Синергетичні» процеси та об’єкти як технологічна основа майбутньої цивілізації.
Майбутнє суспільство, до якого прямує людство, називають інформаційним. Найбільш розвинені країни вже вступили в період розвитку інформаційної цивілізації. Незважаючи на те, що залишаються ще технократичні сподівання на вирішальне значення техніки і науки, пріоритетними стають Інші варіанти розвитку майбутнього суспільства.
Очевидним стає принципово інший тип детермінації нової цивілізації. Це будуть вже не соціально-економічні і техніко-технологічні чинники, а фактори людської само детермінації свідомості, вільного вибору, соціально-культурних пріоритетів.
Така цивілізація буде грунтуватися на іншій, ніж техногенна, системі культурних цінностей: на етиці ненасильства, на відмові від культу сили і панування, на толерантному ставленні до різних культурних традицій, на принципово інших засадах ставлення до природи. Зростаюча цілісність і єдність людства буде супроводжуватися зростанням багатоваріантності і різноманітності культурного розвитку.
Нове суспільство буде засноване на розвитку нового типу соціальних зв'язків людей. Суспільство розрізнених, атомізованих індивідів зміниться на суспільство вільних соціальних спільнот, де людина стане будувати свої зв'язки, виходячи з міркувань вільного вибору, орієнтуючись на власні смаки і потреби.
Технологічною основою майбутньої цивілізації будуть принципово нові процеси і об'єкти, які набули назви «синергетичних», тобто таких, що здатні до саморозвитку (комп'ютерні системи, біотехнологічні комплекси). Століттями головним ресурсом народів були їх життєвий простір і золото. Сьогодні визначальним ресурсом стає інформація. Інформаційний продукт недостатньо купити, його треба вміти використовувати. Тому надзвичайно підвищується роль освіти, яка має бути безперервною протягом життя.
Інформаційне суспільство не буде суспільством безпроблемним, воно формується не як період всезагального миру і благоденства, а як найбільш насичений протиріччями етап соціального прогресу. Імовірним є активний спротив в майбутньому розвиткові нової цивілізації. Можлива різка поляризація світу завдяки різним рівням освоєння і доступу до засобів інформаційного простору. Глобальна економіка в XXI столітті буде збільшувати потужності телекомунікації та комп'ютерної обробки інформації, але робитиме свою справу вибірково, (нехтуючи сегментами, що вичерпали свій потенціал або не є перспективним в даний момент). Інформаційні технології, зв'язуючи людей земної кулі, водночас будуть не доступними в своїх найбільш розвинених варіантах для багатьох територій і народів, які не стануть об'єктами інтересу для глобальної економіки. Тому дослідники прогнозують появу так званого четвертого світу (поза межами процесів глобалізації) і його природну реакцію виникнення глобального кримінального механізму, зростання різного роду фундаменталізмів (з можливою інформаційною війною) та новими варіантами тероризму.
Ще наприкінці 70-х рр. XX ст. філософи застерігали щодо можливості появи інформаційного імперіалізму, при якому інформація стане засобом тиску і панування над людьми. Вже сьогодні, коли в інформаційному просторі збільшується кількість псевдоінформації, у людей виникає бажання не мати інформації, звільнити себе від інформаційного тиску задля збереження власної духовної свободи.
С.Хантингтона «Зіткнення цивілізацій», джерелом конфліктів між народами в найближчому майбутньому будуть вже не економічні чи політичні проблеми, а протиріччя між цінностями різних культур і намагання відстояти їх. Вже в наш час зростає конфлікт західних і незахідних цінностей (зростає популярність ідей «повернення Японії в Азію», «індуізації Індії», «реісламізації Сходу» тощо).
Філософія наполягає на тому, що глобальні проблеми в своїй сутності є проблемами духовно-моральними. Для збереження майбутнього потрібний новий тип особистості, яка би прокинулася для планетарні відповідальності і яка б усвідомила безперспективність існування, не осяяного світлом великих моральних ідей.
