91.Поняття “суще”. Поняття “трансцендентного буття”. Буття як єдність людини та світу. Буття як присутність людини в світі.

Буття і суще. Поняття "суще" також одне з найважливіших понять онтології. Воно часто вживається як синонім буття. Але між ними є свої відмінності:

а). У деяких філософських системах поняття "суще" дійсно вживається для позначення буття в цілому, служить синонімом буття;

б). В інших - під сущим розуміють прояв деяких окремих форм буття. Тут суще - позначення частини буття;

в). Нарешті, суще виступає як основа буття, як його абсолютна, незмінне початок, як субстанція, як його сутність.

Суще - це все існуюче. Але воно не складає собою світ безпосередньо. Зі світом воно сполучається через буття й небуття. За словами Хайдеггера, суще "хитається між буттям та небуттям". Арістотель першим порушив питання про те, що є підґрунтям сущого. И він же першим визначив, що таким підґрунтям є буття.

Міркування над тим, що є суще, буття й небуття в їх співвідношенні між собою, а також в їх співвідношенні зі світом і людиною, - це становить головний зміст філософ-ської творчості Мартіна Хайдеггера. Хайдеггер розуміє буття як певну смислову організацію сущого. Буття він тлумачить як "зібране суще", утримуване певним чином і у такий спосіб приналежне до світу. Те, що збирає й утримує суще в буття, що надає йому сенс, - це присутність у світі людини. Зі свого ж боку, буття визначає людину в світі як невипадкову для нього. Власне, буття - це певна єдність людини зі світом. Втрата людиною спорід¬неності з буттям - забуття буття, за словами Хайдеггера, - призводить до деформації людини й світу, їх обопільної надлишкової витратності.

Для під¬тримання належного рівня людської присутності, для забез¬печення загальної сталості буття повинна бути якась така організація сущого, яка б безумовно переважала за своїм смисловим рівнем буття. Це визначають поняттям трансценденція (від лат. transcendens - "той, що виходить за межі"), а інколи - поняттям "трансцендентне буття".

Трансценденція являє собою деяке осереддя смислу, що має для людини й буття загалом значення абсолютної повноти й абсолютної точки відліку. Трансценденція надає світові додаткового виміру, немовби відкриває в ньому верти¬каль, простір для сходження йУдосконалення.

Разом з тим вона неодмінно засвідчує себе в бутті. Маючи це на увазі, Карл Ясперс стверджував, що головним призна¬ченням філософії є розшифровування знаків трансценденції в людському бутті. Головний адресат трансценденції буття - людина. Для людини ж трансценденція стає джерелом смислів, стимулом і зразком смислотворення, предметом найвищих і найостаточніших поривань. Між людиною та трансцендентним буттям прокладається певний смисловий місток. Форми ж здійс¬нення його можуть бути різні. Це може бути й магічна дія, й поклоніння, й розвинена релігійна віра, й художнє натхнення, й інтуїтивне осягнення, й служіння істині. Наявність трансцендентного буття робить буття людини у світі енергетично сповненим, внутрішньо напруженим. Спря-мованість до трансценденції веде людину за межу, спонукає її до подолання цієї межі й відшукування іншої. Таке внутрішнє зусилля, поривання за межі наявного, за межі власних можливостей називають трансцендуванням. Філо¬софія XX сторіччя відкрила й визначила його як одну з головних ознак людської сутності. Тому досить поширеним є розуміння людини як істоти, що трансцендує.