4. Характерні особливості теоретичного знання і світогляду.

Філософія, філософське знання виконують такі функції:    1. Наукова. Філософія це узагальнене знання про світ у цілому, основні сфери його буття (про природу, суспільство, свідомість), а також закономірності функціонування й розвитку сфер.

2. Логіко-методологічна, або гносеологічна. У філософії досліджується пізнавальна діяльність людини в усіх її аспектах.

3. Світоглядна. Це одна із головних функцій. І в цьому плані філософія багато в чому збігається із світоглядом і називається системно-раціоналізованим світоглядом.    Науковий світогляд -- це також системно-раціоналізований світогляд. Проте науковий світогляд неможливий без філософського знання. Сама по собі наука (прикладна чи теоретична), наприклад, математика, фізика, хімія, біологія, психологія і т. д. не може бути світоглядом. По-перше, тому що наука досліджує окремі, відносно автономні системи, грані буття світу чи людини. По-друге, мета наукового пізнання і науки - отримання справжнього знання про світ, про те, як він влаштований і які його закономірності, з особливої точки зору, передусім безвідносно до об'єкта пізнання.    Наукове знання повинно бути максимально очищене від спотворень, які привносить суб'єкт пізнання своїми органами чуттів, ступенем розвитку мови, понятійного апарату і т. д. Воно має бути так само максимально незалежне від оціночного ставлення, тобто безвідносне у створюваній картині світу і сутності людини від цілей і цінностей людського існування, уявлень про сенс життя. Науковий світогляд є базою для формування переконань. Відповідаючи за своєю природою теоретичному рівню світогляду, науковий світогляд може бути названий світорозумінням.    Науковий світогляд -- не антипод філософського як теоретичної форми світогляду, а філософськи осмислене знання. Це філософська концепція, що ґрунтується на науковому пізнанні світу й людини. У цьому плані слід розуміти й інший статус філософії як науки. "Якщо існує наука, справді необхідна людині, то це та, якій навчаю я, а саме: належним чином знати вказане людині місце у світі і з якої можна навчитися того, яким слід бути, щоб бути людиною", говорив І. Кант.    Філософія - це історична форма світогляду або сиетемно-раціоналізований світогляд. Будь-яка філософська концепція завжди виражає певні світоглядні настанови. Навіть твердження про те, що філософія - це не світогляд, розкриває певну філософську позицію, тобто дає світоглядну оцінку самій філософії.

5.Предмет філософії. Світогляд і філософія.

Появу терміна "філософія" пов'язують з іменами двох відомих мислителів Стародавньої Греції: за одними джерелами — Геракліта (530—470 до н. е.), за іншими — Піфагора (580—500 до н. е.). Цей термін перекладається з грецької мови як "любов до мудрості", що зрозуміти без пояснення і глибокого наукового аналізу неможливо.

Предмет філософії — історично рухливий і конкретний. Він постійно вдосконалюється, уточнюється і змінюється. Ці процеси відбувалися і відбуваються за двома основними шляхами: "відгалуженням", тобто відокремленням від різноманітних систем знань у міру їх накопичення, і "самовизначенням".

У стародавньому світі філософія розглядалась як "наука наук", об'єднання всієї суми позарелігійних знань, мистецтва і тогочасних знань про загальні правила і норми поведінки людей. Наповнення предмета філософії новим змістом триває і нині, тому що філософська думка — це вчення про вічне. Упродовж всієї своєї історії вона розвивається і збагачується, але зберігає водночас спадкоємність пізнаного. Об'єкт її вивчення невичерпний. Він реалізується у предметі, який включає:

• онтологію — вчення про буття;

• гносеологію — вчення про пізнання;

• аксіологію — вчення про природу цінностей та їх місце в реальності;

• методологію — вчення про систему принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності;

• логіку — вчення про засоби доведення і спростування;

• соціальну філософію — вчення про суспільство та особистість;

• етику — вчення про мораль як форму суспільної свідомості;

• естетику — вчення про прекрасне;

• філософські питання науки взагалі та окремих наук.

Філософія з’являється у відповідь на кризу міфологічного світогляду та з самого початку свого виникнення постає як теоретично сформульований світогляд, виступає історично першою формою теоретичного знання.

Основні риси філософського світогляду:

1. Системний образ світу. Світ тут постає як єдиний і цілісний у своєї основі. Філософія прагне подолати чуттєве різноманіття світу в узагальненнях, законах, концепціях, що забезпечує концентрацію знання в певну єдність, в систему

2. Філософський світогляд є біполярним, поєднує образно-емоційне і логічне осягнення світу. Філософія не тільки описує і пояснює, але і оцінює, тому ій завжди властивий особистий імперативний характер. Філософія торкається глибоких особистих питань людини навіть тоді, коли міркує про Всесвіт.

3. Філософський світогляд відображає не тільки сущє, але і належне. Філософія прагне творити дійсність і збагачувати її. Вона розглядає усі сфери належного, усі сфери абсолютних цінностей людської думки.

4. Філософський світогляд культурно-історично забарвлений. Тому що філософ має батьківщину, тобто національну духовну культуру, у якій склався його особистий дух з його улюбленими предметами, з його творчим актом, життєвими переконаннями.

5. Філософії невластива нетерпимість, вона відстоює свободу в області думки, живе цією свободою. Свобода передбачає як необхідну умову сумніву. Філософія є сумнівом.

6.Філософії властивий плюралізм. Різні філософськи системи незважаючи на їхню наукоподібність не можна звести одну до одній. Тобто Філософські системи – це певні образи світу, які так само як і характери чи темпераменти проводять чіткі межі між людьми.

7.Філософський світогляд долає автоматизм життєдіяльності і прилучає людину до чогось вічного, нескороминучого у світі, до світового цілого.