5. Оплата праці

Одним із основних обов’язків роботодавця за трудовим договором є виплата працівникові винагороди за виконану ним роботу. У трудовому праві така винагорода називається заробітною платою.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Розмір заробітної плати визначається у трудовому договорі за погодженням між працівником та роботодавцем, проте він не може бути меншим від встановленого законом мінімуму.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України, як правило, щорічно, виходячи із розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік та можливостей Державного бюджету. Починаючи з 2007 р. були встановлені такі розміри мінімальної заробітної плати.

Період	Прожитковий мінімум для працездатних осіб, грн.	Мінімальний розмір заробітної плати, грн.
З 01.01.2007	525	400
З 01.04.2007	561	420
З 01.07.2007	561	440
З 01.10.2007	568	460
З 01.01.2008	592	515
З 01.04.2008	605	525
З 01.10.2008	607	545
З 01.12.2008	625	605
З 01.01.2009	625	605
З 01.04.2009	–	625
З 01.07.2009	–	630
З 01.10.2009	–	650
З 01.12.2009	–	669

Заробітна плата працівників підприємств виплачується у грошовій формі. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або в будь-якій іншій формі забороняється. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників. Слід зауважити, що Кабінетом Міністрів України встановлюється перелік товарів, які не можуть використовуватися для виплати заробітної плати натурою. До таких товарів, наприклад, належать зброя та боєприпаси, товари медичної та фармацевтичної промисловості, ювелірні вироби, алкогольні напої та тютюнові вироби, лікарські та технічні рослини (в тому числі рицина, конопля, мак) тощо.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

До структури заробітної плати входять такі елементи:

• основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

• додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

• інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Система заробітної плати – це встановлений відповідно до трудового договору та вимог законодавства спосіб нарахування працівнику оплати праці

Розрізняють дві основні системи заробітної плати:

• почасова – це заробітна плата, що нараховується за фактично відпрацьований час, незалежно від безпосередніх результатів роботи. Залежно від того, який проміжок робочого часу береться за базу для визначення розміру заробітної плати, почасова заробітна плата може бути погодинною, поденною, потижневою, помісячною;

• відрядна – це заробітна плата, що нараховується за фактично виконану роботу з урахуванням її кількості та якості, наприклад, залежно від кількості та сорту виготовленої продукції. Залежно від способу організації праці відрядна система оплати праці може бути як індивідуальною, так і колективною. Індивідуальна застосовується на тих роботах, де праця кожного робітника піддається точному обліку. Тут заробітна плата залежить від кількості придатної продукції, виготовленої конкретним працівником з відрядною розцінкою на одиницю виробу. При колективній відрядній системі оплата праці кожного робітника залежить від результатів роботи всього колективу (ділянки, бригади).

Праця працівників може оплачуватися також за іншими системами, наприклад, у відсотках від виторгу, у долі від прибутку тощо. Але в кожному випадку система оплати праці, так само як і її розмір, має визначатися у трудовому договорі.

Основою організації оплати праці є тарифна система. Згідно зі ст. 96 КЗпП України складовими елементами тарифної системи є: тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники); тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів.

Тарифна сітка визначає через тарифний коефіцієнт співвідношення оплати праці кожного розряду до першого розряду. Діапазон тарифних розрядів коливається від 1 до 25. Найвищий 25-й розряд мають, як правило, керівники підприємств, а найнижчий 1-й – некваліфіковані робітники. Тарифні сітки та розмір посадового окладу за 1 розрядом затверджуються Кабінетом Міністрів України, при цьому, як правило, розмір посадового окладу за 1 розрядом співпадає з розміром мінімальної заробітної плати.

Тарифна ставка – це оплата праці працівника за визначену одиницю часу – годину, день або місяць. Для робітників звичайно вводяться тарифні ставки. Чим вище розряд працівника, тим більше його тарифна ставка. У кожній тарифній сітці дається ставка 1 розряду. Ставки інших розрядів визначаються шляхом множення її на тарифний коефіцієнт відповідного розряду, що показує, у скільки разів тариф оплати праці даного розряду вище за перший. Тарифні ставки враховують лише кваліфікацію працівників. Інші ж підстави диференціації оплати праці вони не враховують. Оплата за несприятливі умови праці, змінність, значущість, якісні результати праці здійснюється шляхом надбавок, доплат та інших винагород.

Посадовий оклад. Якщо в основі заробітної плати робітників лежить тарифна ставка, то в основі оплати праці керівників, спеціалістів і службовців – посадовий оклад, тобто норма оплати їхньої праці за місяць.