15.1. Розбирання електричних машин
Перед зніманням шківів, напівмуфт, шестерень та інших з’єднувальних деталей з вала машини слід вивернути стопорний гвинт або вибити шпонку, що фіксують з’єднувальну деталь із валом. Місце посадки заливають гасом або антикорозійною рідиною для усунення корозії в місці контакту. При зніманні цих деталей використовують дво- або трилапові знімачі (переносні ручні або гідравлічні). На рис. 15.1 показано процес знімання шківа 5 з допомогою лапчастого знімача. Лабети 4 знімача накладають на зовнішню поверхню шківа й, обертаючи рукоятку 2, пересувають гайку 3 уліво, забезпечуючи щільне захоплення деталі з упором у вихідний кінець вала. Потім, обертаючи рукоятку 1, стягають шків з вала. Лабети 4 знімача дозволяють захоплювати деталі як за зовнішню, так і за внутрішню поверхні, а шляхом переміщення гайки 3 можна фіксувати їхнє положення. Робота з таким знімачем звичайно проводиться двома робітниками, один з яких притримує знімач за лабети 4, а інший обертає рукоятку 1.
Для знімання з’єднуваних деталей, що мають аксіальні отвори, можна використовувати знімач (рис. 15.2), з яким може працювати один робітник, Траверса 1 з'єднується з деталлю 1, яку демонтують, за допомогою болтів 4. Затягуючи гвинт 5, стягають деталь із вала. Для запобігання провертання вала при затягуванні гвинта 5 одне плече траверси впирають у підставку з розсувних труб 3. При зніманні великих деталей, що вимагають більших зусиль, застосовують гідравлічні знімачі, зусилля в яких створюється за допомогою гідравлічного преса.
У ряді випадків для зменшення необхідних для знімання деталі зусиль здійснюють нагрівання деталі. Для зменшення нагрівання вала його обертають змоченим у воді азбестовим картоном, а нагрівання проводять інтенсивно одним або двома пальниками, починаючи від краю деталі в напрямку до ступиці. Температуру деталі можна контролювати періодичним дотиком прутка з олова, температура плавлення якого близько 250 °С. У процесі нагрівання уважно стежать за початком рушання деталі, оскільки на неї діє велике зусилля від знімача. Для нагрівання деталі можна використовувати струми високої частоти, при якому вал практично не нагрівається.
Для прикладу розглянемо процес розбирання асинхронного двигуна закритого виконання IP44, показаного на рис. 8.1. Розбирання відбувається в такому порядку:
від'єднують двигун від електричної мережі й від заземлюючого проводу:
від'єднують двигун від приводного механізму й знімають його з фундаменту;
знімають шків або напівмуфту за допомогою знімача;
знімають шпонку;
знімають кожух 5 вентилятора 7;
знімають вентилятор 7, попередньо послабивши його гвинт (вручну або з допомогою знімача);
відкручують болти, що кріплять підшипникові щити 6 і 10 до корпуса, і знімають задній підшипниковий щит 6, легко вдаряючи по ньому молотком з м'якого матеріалу (дерево, пластмаса, мідь);
виймають ротор зі статора, для чого легкими поштовхами зрушують ротор у бік переднього підшипникового щита 10 і виводять щит із замка;
підтримуючи ротор за вал, виводять його зі статора, не допускаючи пошкодження лобових частин обмотки статора й крильчатки ротора;
знімають передній підшипниковий щит 10, легко вдаряючи по ньому молотком з м'якого матеріалу;
знімають за допомогою знімача підшипники 9 і (або) 13, якщо необхідна їхня заміна.
Знімання підшипникових щитів можна здійснювати віджимними болтами, якщо вони передбачені в конструкції. У цьому випадку віджимні болти вкручують рівномірно у віджимні отвори, не допускаючи перекосу підшипникових щитів.
Ротор невеликої маси виводять зі статора руками, підтримуючи його з двох сторін, як описано вище. Більший ротор виводять зі статора за допомогою пристосування, показаного на рис. 15.3.
Сергу 1 встановлюють так, щоб вона розташовувалася над центром ваги ротора 2, після чого заводять цанговий патрон на вал 3. Обертаючи рукоятку 6, пересувають пластину 5 уперед, поки кулачки 4 не захоплять вал 3 ротора 2. Потім вивішують ротор, піднімаючи пристосування за сергу 1 за допомогою крана, і витягають його зі статора. Невелике регулювання при витяганні ротора можна здійснити, підтримуючи його за вісь 7. Описане пристосування дозволяє захоплювати вали діаметром до 100 мм.
При зніманні підшипників зусилля слід прикладати до внутрішньої обойми, щоб уникнути їхнього пошкодження.
Для цього застосовують лапчасті знімачі, що мають глибокі губки, або використовують кришки підшипників. В останньому випадку (рис. 15 4) між кришкою 1 і підшипником встановлюють спеціальні прокладки 2. Якщо є місце, то для знімання підшипників можна використовувати роз’ємний хомут 3.
При розбиранні електричних машин часто використовують гідравлічні знімачі (рис. 15.5). Цей знімач має робочий тиск 6,4 МПа й дозволяє отримати зусилля до 100 кН при ході циліндра до 75 мм.
На електроремонтних підприємствах для розбирання двигунів з висотою осі обертання 112...280 мм використовують спеціальний стенд для розбирання двигунів (рис. 15.6). Перед установкою на стенд із двигуна знімають кожух вентилятора, вентилятор і болти, що кріплять кришки підшипників, і підшипникові щити. Двигун встановлюють на стенді робочим кінцем вала до рухомої стійки 1 і закріплюють за допомогою затискачів 6. З допомогою електропривода 2 встановлюють пінолі 3 по висоті осі обертання двигуна й, переміщаючи стійку 1 вправо, фіксують двигун у пінолях (права стійка 4 нерухома).
Включають рух стола 7 вліво по напрямним 8, при цьому лівий підшипниковий щит випресовується із зовнішнього кільця підшипника, а правий – із замка на корпусі. Між правим підшипником і корпусом двигуна встановлюють опорну вилку (не показана) і включають рух стола вправо. При цьому лівий підшипниковий шитий випресовується із замка на корпусі, а правий підшипник – з вала. Встановлюють опорну вилку між лівим підшипником і корпусом двигуна й включають рух стола 7 вліво, здійснюючи випресовування лівого підшипника з вала. Потім виводять пінолі 3 із центрів вала, повертають стіл 5 із двигуном на кут 60...90° і знімають із вала кришки підшипників, підшипникові щити й підшипники.
Одним із зазначених вище способів виводять ротор зі статора, послабляють затискачі 6 і знімають корпус (статор) двигуна зі стенда.
На всі деталі й вузли навішують бирки з одним ремонтним номером двигуна й направляють статор на дільницю видалення (добування) обмотки, а інші вузли й деталі – на мийку. Якщо ротор має фазну (не кліткову) обмотку, то його направляють разом зі статором на ділянку видалення обмотки.
Технологія розбирання будь-якої крупної електричної машини з підшипниками ковзання має свої специфічні особливості, пов'язані з її конструкцією, місцем встановлення, наявністю вантажопідйомних механізмів тощо. Тому приведемо тільки загальні операції з розбирання крупних машин.
При розбиранні вимірюють:
повітряний проміжок між ротором і статором у чотирьох точках (через 90°) по обидва боки;
радіальні проміжки в підшипниках і натяги кришок підшипників на вкладиші, радіальні проміжки між радіатором і дифузором;
проміжки по ущільненнях вала й по маслоуловлювачах;
збіжність магнітних осей статора й ротора;
осьовий розбіг ротора й ухил вала ротора.
Результати вимірювань заносять у формуляр, проводять передремонтні випробування й приступають до розбирання машини. Знімають зовнішні й внутрішні щити й дифузори, у повітряний проміжок під ротор заводять аркуш електрокартону й після розбирання опорних підшипників опускають ротор на статор. Після цього знімають напівмуфти або шестерні, підігріваючи їх при необхідності, зачищають посадкові поверхні й визначають натяг.
Щоб не пошкодити обмотки статора при виведенні ротора, їх закривають аркушами із пресшпану або гуми. Ротор витягають з допомогою вантажопідйомних механізмів і спеціальних скоб (для роторів масою до 500 кг), придатних для роторів машин до 19 габариту включно. Для виведення ротора на кран підвішують траверсу 4 (рис. 15.7) із двома регулювальними болтами 3. На вал надягають подовжувач 2. Вивісивши ротор за допомогою крана й регулювальних болтів 3, виводять його зі статора (вправо) і опускають на попередньо встановлену поруч зі статором підставку (не показана). Потім знімають подовжувач, переносять лівий строп на лівий кінець вала, вивішують ротор і перемішають його на місце ремонту або для подальшого транспортування. Статор залишається на своїй фундаментній плиті 1.
Якщо розточка статора розташована нижче від поверхні фундаментної плити (див рис. 8.2), статор спочатку піднімають і підкладають під його лапи шпали, щоб розточка статора було вище від верхньої відмітки плити. Потім виводять ротор зі статора. Нині розроблені спеціальні пристосування для виведення ротора зі статора без застосування вантажопідйомних механізмів, принцип дії яких був розглянутий у підрозд. 9.4.
Після розбирання деталі і вузли крупних електричних машин декілька разів протирають салфетками, змоченими у бензині.