111.Утворення срср. Політико-правове становище усрр у складі срср.

Українська СРР на початку 1920-х pp. була формально незалежною державою відповідно до Конституції 1919 р. РКП(б) розглядали незалежність УСРР як засіб розв'язання тимчасових політичних завдань. У перспективі передбачалося злиття всіх радянських республік в одну державу.Контроль центру над національними республіками забезпечувався трьома централізованими силами:- РКП(б), складовою частиною якої була КП(б)У;- Червоною армією;- каральними органами - НК (надзвичайними комісіями).Між РСФРР і УСРР 28 грудня 1920 р. було укладено Союзний робітничо-селянський договір, за яким дві республіки вступали у воєнний та господарський союз.Договір лише підтвердив ті міжреспубліканські відносини, які склалися в умовах «воєнного комунізму». Характерно, що об'єднані наркомати (народні комісаріати) входили до складу Раднаркому РСФРР і мали уповноважених при Раднаркомі УСРР на правах народних комісарів. За УСРР залишилося право на окремі війкові формування. Це означало, що керівництво найважливішими сферами життя України здійснювалися з Москви.3 1922 р. почався новий етап об'єднавчого руху в радянських республіках, коли треба було визначитися з вибором одного з принципів об'єднання: автономізації, конфедерації чи федерації.Сталінський проект утворення СРСР. Генеральний секретар ЦК РКП(б), нарком у справах національностей Й. Сталін висунув проект створення союзної держави, що передбачав включення радянських республік до складу Російської Федерації на правах автономій. Цей проект дістав назву плану «автономізації».Ленінський принцип створення союзної держави полягав у тому, що Росія, Україна та інші радянські республіки стають рівноправними суб'єктами федерації, яку вони повинні стаорити на рівних і добровільних засадах, і утворюють нове державне об'єднання - Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).Позиція керівництва Грузії. Особливу позицію щодо створення союзної держави зайняло компартійне керівництво Грузії. Воно вважало, що радянські республіки повинні зберегти атрибути незалежності та самостійності і будувати свої відносини на договірних засадах. Фактично ця пропозиція була спрямована на створення конфедерації радянських республік. Вона зразу ж була відхилена.Позиція X. Раковського. Централізація основних наркоматів викликала протести з боку деяких республіканських урядів. Голова Раднаркому УСРР X. Раковський став противником плану «автономізації». Сталінський підхід він вважав небезпечним для радянського ладу. Протести X. Раковського (його підтримав В. Ленін) зробили своє: Радянський Союз був створений на федеративній основі,Юридичне оформлення Союзу.30 грудня 1922 р. I з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу та Союзний договір. Остаточне юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося на ІІ з'їзді Рад СРСР(січень 1924 р). II з'їзд Рад СРСР Утворювався об'єднаний ЦВК СРСР на чолі з головами:ЩК чотирьох радянських союзних республік - Росії, України, Білорусії і ЗСФРР (Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, до складу якоі входили Азербайджанська, Вірменська, Грузинська соціалютичні радянські республіки)31 січня 1924 р. П з'їзді Рад СРСР прийняв Конституції СРСР. Конституція закріпила право кожної союзної республіки на вільних вихід із Союзу; встановила, що території республік не можуть бути змінені без їхньої згоди. Однак реальна влада в республіках належала Російській комуністичній партії (більшовиків), а легальна опозиція була ліквідована, тому ці суверенні права залишалися фіктивними. Механізм можливого виходу республік із складу СРСР не був передбаченийПовноваження України у складі СРСР. У травні ІХ Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, де юридичне закріплювалося входження УСРР до складу СРСР, визначалися компетенція і функції республіканських органів влади и управління. Отже, виходячи з конкретних обставин, Україна добровільно вступила до союзу.Однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу. Було визнано територіальну цілісність України, створено власний адміністративний апарат. Деякі права на національно-культурне життя дістали і представники національних меншин, які здавна компактно проживали в Україні.