90.Діяльність Центральної Ради: від автономії до незалежності.

2 березня 1917р. російський цар Микола II зрікся престолу. Влада перейшла до рук Тимчасового комітету, який очолював Годзенко, а потім до Тимчасового уряду, який очолив князь Львів. Революція в Петрограді дала поштовх розвитку національно-визвольного руху в Україні.Центром політичної активності стало м. Київ. На початку березня на вулицях міста почалися масові мітинги, демонстрації. Демонстранти несли лозунги з такими вимогами: "Автономію Україні, хай живе Федеративна республіка, хай живе самостійна Україна".3-4 березня на зборах партії ТУП було створено орган влади, який очолив масовий національно-визвольний рух в Україні. Цей орган дістав назву Центральна рада. До нього входили лише 800 чоловік, представників різних політичних партій та громадських організацій. Слід зазначити, що спочатку Центральна рада була організацією громадсько-політичною, а згодом стає парламентом, законодавчим органом.В квітні 1917р.на засіданні Всеукраїнського національного конгресу кількісний склад Центральної ради був зменшений до 150 чоловік. Пізніше було створено Малу Раду. Очолити Центральну раду було запропоновано М. Грушевському.Центральна рада поступово перетворюється в парламент-вона починає видавати законодавчі акти-універсали та створює виконавчий комітет влади-уряд-Генеральний секретеріат. Уряд Центральної ради був створений 15 червня 1917 року, очолив його Винниченко, відомий активний громадський, політичний діяч, український письменник.Центральна рада стала організаційним центром української революції, вона проіснувала до 30 квітня 1918 року. Не зуміла утримати владу, допустивши ряд прорахунків.Прорахунками Центральної влади були:-пізно Центральна рада вирішила основне соціальне питання-селянське. Лише 7 листопада 1917 року за третім універсалом Центральна рада приймає рішення про ліквідацію поміщицького землеволодіння і передачу землі селянам.-не було створено боєздатної національної армії.Лідери Центральної ради не мали єдиного плану про майбутній політичний устрій України: Микола Міхновський був прихильником повної самостійності України, Грушевський, Венниченко довгий час вірили в ідею федералізму.-не було створено дієвого державного апарату на рівні повітів і губерній.Отже, історичне значення Центральної ради полягало в тому, що це була перша спроба українства досягти самостійності в Україні. В ході Української революції пробудилась національна самосвідомість та юув набутий досвід державотворення

91.Створення Центральної Ради. Її структура.

У кінці лютого 1917 р. в Петрограді в результаті збройного повстання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за владу не закінчилася. Паралельно існували дві політичні структури, які представляли інтереси різних соціальних верств: Тимчасовий уряд, сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів IV Державної думи, і Рада робітничих і солдатських депутатів.В Україні ситуація виявилася ще складнішою. Поряд з органами Тимчасового уряду та робітничими і солдатськими Радами (лише у березні 1917 р. їх було вже понад 170) виник ще один орган, який згуртував українські національно-демократичні сили, — Центральна Рада. Це громадське об'єднання спочатку було створене 7 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових організацій. Головою Ради обрали визначного історика і громадського діяча М. С. Грушевського. Серед партій провідну роль у Центральній Раді відігравали Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) і Українська партія есерів (УПСР). У більшості Рад робітничих і солдатських депутатів переважали меншовики та есери.Періодизація діяльності Центральної Ради:1. Становлення УЦР, формування її складу, боротьба за демократизацію й українізацію, співробітництво з Тимчасовим урядом, кристалізація ідеї автономії України в складі Росії (березень — початок червня 1917 p.).2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні на засадах автономно-федеративного принципу, легітимізація автономії в умовах досягнення тимчасового компромісу з Тимчасовим урядом (кінець червня — початок жовтня 1917 p.).3. Боротьба за владу з центральним більшовицьким урядом (жовтень 1917 р. — січень 1918 p.).4. Існування формально самостійної Української Народної Республіки під протекторатом Німеччини й Австро-Угорщини (березень — 28 квітня 1918 p.)

.