62.Переяславська рада та “Березневі статті".

У пошуках союзників Хмельницький звертає погляд на Москву, звертається до царя з проханням розпочати спільні дії проти Польщі. Врешті решт 1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив прийняти Хмельницького і військо Запорозьке під високу царську руку. Було відряджене до України посольство на чолі з Бутурліном. Переяславська рада 8 січня 1654 р.: гетьман звернувся до присутніх із промовою про те, що єдиним виходом зі становища в боротьбі за визволення від польського гноблення є союз з Московією. Рада винесла ухвалу. В Успенському соборі 127 000 чоловік склали присягу. Запорозька Січ погодилась лише через півроку. Переяславський договір складався з рішення Переяславської Ради, Березневих статей й 3 жалуваних грамот Московської держави. Ідея статей – конфедерація з участю України.Березневі статті 14 березня 1654 р:- Україна зберігала територію, уряд, суд, фінансову систему й внутрішню політику;- Гетьман отримає всю повноту влади. Гетьман обирається козаками (Москва лише підтверджує);- Підтвердження прав і привілеїв населення (крім селян);- Реєстр 60 000 чоловік (найбільший в історії);- Васальна залежність від царя (виплата податків);- Заборона дипломатичних відносин з Туреччиною і Річчю Посполитою.;- Розміщення в Києві і Чернігові «російських залог» (війська, які очолювались воєводами)

63.Полководці б. Хмельницького.

Богдан Хмельницький зумів залучити до козацької армії талановитих полководців. Вони були вихідцями з різних суспільних станів, проте всіх їх єднала надзвичайна відданість ідеям національно-визвольної війни та особисто Хмельницькому. Філон Джалалій, Федір Вешняк, Іван Гиря, Максим Несторенко, Максим Кривоніс, Тиміш Носач, брати Виговські, Нечаї, Іван Богун, Остап Гоголь (предок Миколи Гоголя), Антін Жданович, Мартин Небаба становили найближче гетьманське оточення. Так, наприклад, Федора Вешняка називали дорадником Хмельницького, а про Філона Джалалія сучасники писали, що він невідлучно перебував при гетьманові.Чимало козацької старшини походило зі шляхти. Зокрема, київський полковник Михайло Кричевський, який брав участь у всіх битвах 1648 - першої половини 1649 р., родом із берестейської української шляхти. Давній рід українських православних шляхтичів Гуляницьких дав Україні трьох полковників - Григорія, Івана та Кирила. Вихідці із шляхти, ставши козаками, часто потрапляли до Генеральної канцелярії, бо здебільшого мали гарну освіту, знали закони й дипломатичний етикет. Були поміж козацької старшини і представники міщан та селян. Колишнього коростишівського міщанина, а згодом чернігівського полковника Мартина Небабу іноземні дипломати вважали одним із найкращих полковників Хмельницького.БОГУН ІВАН ТЕОДОРОВИЧ - видатний український військовий і державний діяч, полководець, полковник подільський, згодом – кальницький (вінницький) і паволоцький. Походив з української шляхти. Учасник визвольних повстань у 1637-38. Особливо визначився у Берестецькій битві 1651. В ході цієї битви, будучи обраним наказним гетьманом, зумів організувати оборону козацького табору, а пізніше вивести українську армію з оточення. В 1653 вів запеклі бої з польськими частинами пір, командуванням С.Чарнецького під Монастирищем. В січні 1654 Б. разом з відмовився присягнути на вірність московському царю. У 1655 керував героїчною обороною Умані. Непохитно стояв на позиціях української державності, був противником промосковської і пропольської орієнтації українських гетьманів. 1662 Б. був ув'язнений поляками в фортеці Мальборк. В 1663-64 брав участь у поході гетьмана П.Тетері у Лівобережну Україну. В лютому 1664 був схоплений поляками 117( 27)2.1664 розстріляний біля Новгород-Оверського.КРИВОНІС МАКСИМ - визначний український полководець, герой національно-визвольної війни українського народу 1648-57, черкаський полковник. В 30-40-х рр. 17ст. перебував на Запоріжжі, де прославився у козацьких походах проти турків і татар. Є відомості, що деякий час перебував на службі у французькій армії. Наприкінці 1647 підтримав повстання на Запорізькій Січі, і незабаром став одним з найближчих сподвижників Б. Хмельницького. На поч. національновизвольної війни очолив Черкаський полк. Керував козацькими загонами у всіх битвах української армії під проводом Б. Хмельницького в 1648. У травні 1648 очолив козацьку кінноту, яка відіграла вирішальну роль у розгромі польської армії у Корсунській битві 1648. Відзначився під час розгортання національно-визвольного руху проти польських загарбників по всій Україні. У липні 1648 козаки під командуванням К. здобули Бердичів, Меджибіж, Бар та ін. міста. Після розгрому польської армії в Пилявецькій битві 1648, К. організував переслідування відступаючого ворога. В серед, вересня К. був тяжко поранений у боях з найманими німецькими частинами під Староконстантиновом (25 км від Пилявців), Не одужавши від поранення, взяв участь у поході української армії у Галичину. Козацькі частини під проводом К. 5.10.1648 здобули штурмом Високий Замок -найголовніше укріплення Львова. Помер К. в серед, листопада 1648 від чуми, яка спалахнула в українській армії під час облоги Замостя.