14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як джерело екологічного права

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" — закон України, що визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Варто зазначити, що цей закон займає центральне місце у системі екологічного законодавства.

Закон встановлює, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є :

• регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів;

• забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище,

• збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Прийнятий 25 червня 1991 року, N 1264-XII.

У статті 9-12 Закону закріплено екологічні права та обов'язки громадян України.

15. Закон України "Про відходи" та його місце в системі екологічного права та законодавтва

Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України. Закон визначає основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами. Закон займає особливе місце в системі ЕП та екологічного законодавсва , оскільки :

• визначається компетенція органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами ;

• визначені права та обов’язки громадян, підприємств у сфері поводження з відходами;

• визначає основні принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами ;

• визначаються заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, та екологічно безпечного поводження з ними. Був прийнятий 5.03.1998 №187/98-ВР

16. Зу «Про рослинний світ» як джерело екологічного права.

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших нес/г призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, грибів, їх угруповань.

Рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. Загальнодержавного значення:

• об'єкти рослинного світу у межах:

• внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

• поверхневих вод (озер, водосховищ, річок), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків;

• природних та біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків;

• лісові ресурси державного значення;

• рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги;

• рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють КМ, РМ АРК, місцеві органи виконавчої влади та органи МС, ЦОВВ, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду у сфері охорони НПС.

Використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Таке збирання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини, забороняється. Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами, зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності може бути обмежене РМ АРК, місцевими органами виконавчої влади та органами МС, а також ЦОВВ з охорони НПС.

Закупівля лікарської та технічної сировини з дикорослих рослин у юридичних або фізичних осіб здійснюється за умови наявності у них дозволів на спеціальне використання. Використання рослинних ресурсів для потреб бджільництва здійснюється безоплатно і без отримання дозволу на спеціальне використання шляхом розміщення пасік на земельних ділянках за погодженням з власником, користувачем (орендарем) такої ділянки.

Закон має окремі розділи щодо відтворення природних рослинних ресурсів, охорони рослинного світу, інтродукції, акліматизації та селекції рослин та ботанічні колекції,