112. Поняття природних рекреаційних ресурсів та рекреаційних зон та їх видів як об’єктів правового регулювання використання і охорони.

Рекреаційні зони – це ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення та туризму, для відновлення життєвих сил і працездатності людини, забезпечення екологічної безпеки. Законодавець не пов’язує поняття рекреаційних зон з безпосереднім використанням тих чи інших територій в рекреаційних цілях, а передбачає можливість такого використання.

Рекреаційні зони включають:

• ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих загонів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, навчально-туристських стежин, маркованих трас;

• ділянки парків, приміських зелених зон навколо міст ті ін. населених пунктів;

• ділянки ботанічних, зоологічних та дендрологічних парків;

• місцевості, що використовуються для туристичних походів, подорожування, спорту та відпочинку, огляду краєвидів тощо.

Юридичні ознаки рекреаційних зон:

• можливість використання для організації масового відпочинку населення сукупності природних, соціальних умов і процесів та природно антропогенних комплексів;

• підтвердження якості ділянок суші та водного простору, що сприяє відновленню психологічних, психічних фізіологічних, генетичних та духовних потреб людини;

• оголошення меж, розмірів ділянок суші та водного простору рекреац. зонами;

• визначення порядку використання таких зон для масового довгострокового та короткострокового відпочинку населення, їхньої охорони, обліку, моніторингу.

113. Особливості управління і контролю у галузі охорони й використання рекреаційних зон

Органи управління:

• органи загального управління: ПУ, КМУ, Уряд АКР, обласні та районні державні адміністрації. До їх компетенції належить:

• прийняття рішень про організацію рекреаційних зон державного, місцевого значення та встановлення їх режиму;

• координація діяльності міністерств, підприємств, установ та організацій, які користуються рекреаційними зонами для здійснення своєї діяльності;

• інші повноваження.

• органи спеціального управління: повноваження у даній загалом збігаються з їх загальними повноваженнями та визначаються положеннями про них (Мінприроди, Міністерство охорони здоров’я).

На місцевому рівні управління здійснюється відповідними радами та їх виконавчими органами. Наявне також громадське управління.

Особливості управління у галузі охорони й використання рекреаційних зон виявляється в процесі реалізації таких функцій управління: прогнозування, стандартизація, нормування, лімітування, організація обліку природних ресурсів, їх розподіл і перерозподіл.

Управління у галузі охорони й використання рекреаційних зон залежить від виду таких зон. Так, управління рекреаційними зонами в межах населених пунктів та приміських зелених зон здійснюється здебільшого місцевими радами. Управління рекреаційними зонами, які утворені у формі юридичної особи здійснюється їх адміністраціями.