Протипилева тканева маска і ватно-марлева пов'язка застосовується для захисту органів дихання, від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

Протипилева тканева маска складається з двох основних частин: корпусу і кріплення. В корпусі роблять оглядові отвори, в які вставляють скло або пластини з плексигласу, целулоїду або іншого прозорого матеріалу. Маски виготовляють семи розмірів: при висоті обличчя до 80 мм. Потрібен перший розмір, від 81 до 90 мм. - другий, від 91 до 100 мм. -третій, від 101 до 110 мм. - четвертий, від 111 до 120 мм. - п'ятий, від 121 до 130 мм. -шостий, більше 131 мм - сьомий.

1-3 розміри застосовуються для дітей.

Зробити маску можна з нових матеріалів та поношених текстильних виробів (сильно поношена або забруднена тканина непридатна). Корпус маски виробляється з 4-5 шарів тканини.

Для поверхні беруть не цупкі тканини: бязь, штапельне, бавовняне чи трикотажне полотнище. Для внутрішніх шарів підходять більш цупкі матеріали - бумазея, фланель, байка, сукно, вовна з начосом. Нижній шар може бути з сатину, бязі та інших нелинючих тканин. А кріплення - з одного шару будь-якої тканини, краще з білизни або підбивочної.

Розкрій шарів корпусу маски та кріплення проводиться завчасно підготовленим кресленням - викройками, або лекалами, при цьому обов'язково робляться припуски приблизно в сантиметр. Викройку (лекало) накладають на кусок тканини так, щоб краї оглядових отворів корпусу маски, збігали з напрямом поздовжніх ниток.

Зшити маску можна і руками, але краще на машинці. Готовий виріб розправляють, старанно розглядають і приміряють. Краї правильно зшитої маски повинні прилягати до чола, висків, вилиць і підборіддя плоскою, ширина якої не менше 3 см.

Ватно-марлеву пов'язку роблять зі шматка марлі, довжиною 100 та шириною 50 см. Його розстеляють на столі, на середину кладуть вату розміром ЗО на 20 см., товщиною - 2 см. Вільні краї марлі по всій довжині шматка з обох сторін завертають, закриваючи вату. Після цього, на кінцях марлі роблять розрізи довжиною 30-35 см., які утворюють дві пари зав'язок.

Накладають пов'язку на обличчя так, щоб був закритий ніс і доходив до очних западин. Нижні кінці зав'язують на темені, а верхні - на потилиці, за вухами.

4.2 Засоби захисту шкіри

Призначені для захисту від ураження отруйними речовинами, які через шкіряні покрови (іприт, заман вігази), а також застосовуються при роботі з сильнодіючими речовинами, при проведенні дегазаційних, дезактіваційних та дезинфекційних робіт. Такими засобами є: загальновійськовий захисний комплект (ОЗК), легкий захисний костюм (Л-1), комплект фільтруючого одягу (ЗФО).

Загальновійськовий комплект (ОЗК) складається з захисного плащу, захисних панчіх і рукавичок. Виготовляється зі спеціальної тканини. Його можна використовувати як накидку, одягати в рукава, застосовувати як комбінезон. Випускається п'яти розмірів: перший для зросту 165 см., другий від 165 до 170 см., третій - 170-175 см.» четвертий - 175-180 см., п'ятий вище 180 см.

Захисні панчохи випускаються трьох розмірів: 1 - для чобіт розміром 37-40; 2 - 41-42; З - 43 і більше.

Захисні рукавички зимні - двопалі, літні - п'яти пальцеві.

Легкий захисний костюм П-1 комплектується сорочкою з капюшоном, штанами, зшитими разом з панчохами, двопалими рукавичками і підшоломником. Виготовляють костюм трьох розмірів: перший для зросту до 165 см., другий - 165-172, третій - вище 172 см.

Комплект захисно-фільтруючого одягу (ЗФО) складається з бавовняного комбінезону, просякнутого розчином спеціальної пасти, чоловічої натільної білизни, підшоломника і двох онуч, одна з яких насичена тим же складом, що й комбінезон. Мають дві рецептури розчину для просякання: перша: поглинає пари 0В за рахунок абсорбції (розчинність парів 0В), друга нейтралізує їх за рахунок хемосорбції.